Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Справа № 910/26153/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Грека Б.М. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників:позивачаОСОБА_4, підприємець, відповідачаЯкименко М.М., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі№ 910/26153/14 Господарського суду міста Києваза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" простягнення суми,

Розпорядженням В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 28.10.2015 №05-05/2028 у зв'язку з відпусткою судді Бондар С.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Ковтонюк Л.В., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 910/26153/14.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" заборгованості з орендної плати в сумі 313911,16 грн, пені в сумі 33349,53 грн, інфляційних в сумі 19144,95 грн та 3% річних в сумі 5283,80 грн, всього: 371689,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 (суддя Паламар П.І.) (з урахуванням ухвали від 20.02.2015 про виправлення арифметичних помилок) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 241124,27 грн боргу та неустойки, 19144,95 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5283,80 грн три проценти річних з простроченої суми та 5338,61 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді: Куксов В.В. - головуючий, Яковлєв М.Л., Авдеєв П.В.), рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 56052,46 грн неустойки; прийнято у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 56052,46 грн неустойки відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптечне об'єднання „Біокон" (04208, м. Київ, пр-т Правди, 80-В, код 34539443) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 185068,81 грн боргу та неустойки, 19144,95 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5283,80 грн три проценти річних з простроченої суми, 4189,95 грн витрат по судового збору. В іншій частині позову відмовити."; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" 560,52 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в тій частині, якою відмовлено в задоволенні позову, та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 313911,16 грн, пені в сумі 33349,53 грн, інфляційних в сумі 19144,95 грн та 3% річних в сумі 5283,80 грн, всього: 371689,44 грн. В тій частині, якою позовні вимоги задоволено, рішення та постанову скаржник просить залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.230, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.43, 42, ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Також від позивача надійшли пояснення до касаційної скарги.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 04.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" було укладено договір оренди №2/04, згідно якого орендодавець (ФОП ОСОБА_4.) передає, а орендар (ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон") приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 59,1кв.м, розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного договору оренди визначено, що передача та повернення орендованого приміщення оформлюється актом приймання-передачі, який підписують повноважні представники сторін.

Строк дії договору оренди визначено п.11.1 договору з 04.04.2013 до 04.10.2014.

Відповідно до п.п.3.2, 3.2.1 та 3.2.2 договору орендна плата сплачується наступним чином: орендар попередньо сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі рівному трикратному розміру орендної плати за перший місяць, що складає 34559,40 грн. Оплата здійснюється на протязі 5 банківських днів з дня підписання договору оренди. Зазначена попередня оплата зараховується у рахунок орендної плати за перший та два останніх місяці. За наступні місяці оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у вигляді передплати за один місяць не пізніше 5 числа кожного нового місяця оренди.

Згідно п.3.1 договору, розмір орендної плати за кожен місяць визначається та розраховується за наступною формулою: орендна плата = загальна площа приміщення х ціну 1 кв.м. оренди приміщення в місяць х коректировочний коефіцієнт. Розмір орендної плати за перший місяць складає 10519,80 грн. Розмір орендної плати за оренду приміщення за кожний наступний місяць ухвалюється відповідно до зазначеної формули.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, а також виконувати інші грошові зобов'язання, передбачені договором оренди.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати позивача по сплаті комунальних послуг, вказаних у пункті 8.1 договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2014 у справі №922/5183/13 було встановлено, що ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" не сплатило орендну плату за листопад, грудень 2013 року, січень та лютий 2014 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 75060,35 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 04.03.2014 у справі №922/5183/13, яким з ТОВ "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стягнуто зазначену суму заборгованості за договором оренди №2/04 від 04.04.2013, позивач на підставі ст.ст.624, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача 19144,95 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 2306,61 грн 3% річних з простроченої суми за період прострочення 01 січня 2014 - 01 січня 2015 років, 8676,68 грн пені за період з 15 квітня - 31 жовтня 2014 року.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, а тому колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, який, перевіривши розрахунок, стягнув з відповідача на користь позивача 19144,95 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 2306,61 грн 3% річних.

Також суди попередніх інстанцій, встановивши факт використання відповідачем орендованого приміщення протягом дії договору до 04.10.2014, правомірно зазначили, що відповідно до вимог ст.762 ЦК України позивач набув право на одержання орендної плати за використання його майна протягом 01 березня - 04 жовтня 2014 року.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача належної за цей період орендної плати суду не надано.

Відповідно до п.10.2 договору у разі порушення строків оплати орендної плати, передбачених договором, орендар, за письмовою вимогою орендодавця, сплачує на користь останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки. А у разі порушення строків оплати оренди більш ніж на один місяць, орендар повинен сплатити орендодавцю орендну плату за прострочений період збільшену у два рази у порівнянні з останньою діючою за договором оренди орендною платою.

Отже, відповідно до вказаних умов сторони передбачили відповідальність орендаря за порушення строків оплати орендної плати у вигляді сплати неустойки (грошової суми), розмір якої залежить від тривалості прострочення.

Суди попередніх інстанцій надали правову оцінку умовам п.10.2 договору і дійшли обґрунтованого висновку, що за змістом п.10.2 договору сплата пені або збільшеного розміру орендної плати є альтернативними, а не додатковими (такими, що підлягають застосуванню спільно) санкціями, оскільки відповідне посилання у договорі відсутнє. Враховуючи, що прострочення орендної оплати, про стягнення якої заявлено позов тривало більше одного місяця, то позивач вправі вимагати сплату відповідачем на його користь орендної плати за прострочений період, збільшену у два рази.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст.622, 624 ЦК України підлягає стягненню 81110,73 грн боргу з орендної плати за період 01 березня - 04 жовтня 2014 року, 81110,73 грн неустойки у розмірі орендної плати за період 01 березня - 04 жовтня 2014, 10561,88 грн неустойки у розмірі орендної плати лютого 2014 року, а всього 172783,34 грн.

Крім того, за прострочення орендної плати за вказаний період з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.625 ЦК України стягнуто 2977,19 грн 3% річних з простроченої суми.

Відповідно, у задоволенні вимог про стягнення 8676,68 грн пені за прострочення оплати листопада 2013 - лютого 2014 років, 24672,85 грн пені за прострочення оплати березня - жовтня 2014 року місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Також позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення речі протягом 04 жовтня-31 грудня 2014 року.

Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, безпідставно продовжував користуватися орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди, а тому згідно ст.785 ЦК України зобов'язаний сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об'єкта оренди орендодавцю, що складає 68337,93 грн (23803,10 грн / 31 дн. Х 4 дн. + 23803,10 грн + 23803,10 грн).

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач умисно не виконував обов'язку щодо повернення майна після 20.10.2014 (надсилання актів приймання-передачі приміщення позивачеві), оскільки своїми діями (бездіяльністю) позивач перешкоджав виконанню такого обов'язку.

Так, апеляційний господарський суд встановив, що після закінчення строку дії договору (04.10.2014) листом №216/10 від 20.10.2014 відповідач надіслав на адресу позивача два примірники актів приймання-передачі нежитлових приміщень, однак вказані акти позивачем підписані не були. Отримання вказаного листа разом із актами прийому-передачі позивачем не заперечується.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що у діях позивача, який не підписав надані відповідачем акти приймання-передачі та не прийняв нежитлове приміщення з оренди, має місце прострочення кредитора, оскільки відповідач вчинив усі необхідні дії для повернення орендодавцеві майна, однак останній не прийняв належне виконання обов'язку з повернення майна, запропоноване відповідачем.

Разом з тим, у період з 04.10.2014 (закінчення строку дії договору) по 20.10.2014 (надсилання актів приймання-передачі приміщення позивачеві) мало місце прострочення відповідачем обов'язку з повернення майна, оскільки орендар мав можливість передати майно у строки, визначені договором.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача, за висновком апеляційного господарського суду, підлягає стягненню неустойка, передбачена ч.2 ст.785 ЦК України, за період з 04.10.2014 по 20.10.2014 у розмірі 12285,47 грн (23803,10 грн / 31 дн. Х 16 дн.). Відповідно, загальний розмір орендної плати, неустойки за її прострочення та неустойки за несвоєчасне повернення майна, що підлягають стягненню, становить 185068,81 грн (172783,34+ 12285,47).

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і підтверджуються матеріалами справи.

Також слід погодитись з висновками судів про те, що додаткових правових наслідків у вигляді обов'язку наймача сплатити орендну плату за період неповернення майна з оренди чинним законодавством та спірним договором не передбачено, а тому у позові про стягнення 71409,30 грн орендної плати за період 04 жовтня - 31 грудня 2014 року, збільшену у два рази, правомірно відмовлено.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, яке полягає, за висновком скаржника, в тому, що суд не врахував преюдиціальні факти, які встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2015 у справі №922/4530/14. Колегія, перевіривши доводи скаржника в цій частині, їх відхиляє, оскільки вказане рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2015 у справі №922/4530/14 було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2015.

Доводи скаржника, викладені в поясненнях до касаційної скарги, щодо обставин отримання позивачем листа №216/10 від 20.10.2014 колегія відхиляє, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, а в силу положень ст.1117 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку доказів та встановлювати обставини, що не були встановлені судами першої або апеляційної інстанцій.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №910/26153/14 залишити без змін.

Головуючий Б.Грек

Судді Л.Ковтонюк

Д.Кривда