Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.04.2015 року у справі №924/1212/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 924/1212/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської областіна рішення та постановуГосподарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015у справі№ 924/1212/14 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПрокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах державидо1. Кам'янець-Подільської міської ради 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання незаконним та скасування рішення міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 №4/53" та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2014за участю представників сторін:

прокурора: Савицька О.В., посв. від 13.03.2013 № 015589

позивача: Савицька О.В., посв. від 13.03.2013 № 015589

відповідача-1: Мєлєкєсцев О.І., дов. від 23.09.2014 № 1/02-25-4830

відповідача-2: ОСОБА_7, договір від 10.09.2014 № 22/14

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення 58 сесії Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 237,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Кам'янець-Подільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 від 08.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Лозінською Є.М.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 у справі № 924/1212/14 (суддя Заверуха С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., судді Савченко Г.І., Мамченко Ю.А.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.14 у справі № 924/1212/14 скасовано в частині відмови в позові про визнання недійсним рішення Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53"; прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано недійсним рішення Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53"; в решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі № 924/1212/14 в частині відмови прокурору у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 08.07.2014, прийняти нове рішення, яким у позов прокурора в цій частині задовольнити, в решті рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, прокурор посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 203, 215, 328 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна". Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, прокурор вказує на те, що відсоток поліпшень, здійснених ФОП ОСОБА_4 у орендованому нею приміщенні, який дає право на викуп майна, та зазначена ринкова вартість, з якої він розрахований, не відповідають вимогам ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що є підставою для визнання договору купівлі-продажу приміщення від 08.07.2014 недійсним. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, без врахування справедливої рівноваги між інтересами суспільства і відповідача у цій справі, необґрунтовано застосував до спірних правовідносин рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", оскільки ФОП ОСОБА_4 набула право власності на майно на підставі рішення міської ради, яке не відповідає вимогам законодавства та визнано судом недійсним, а також за відсутності підстави, необхідної для здійснення викупу орендованого приміщення.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Кам'янець-Подільської міської ради на касаційну скаргу, в яких відповідач-1 просить залишити касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області у справі № 924/1212/14 без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 20.02.2014 № 165 "Про передачу в оренду нежитлового приміщення комунальної власності за адресою АДРЕСА_1" вирішено передати в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 нежитлове приміщення комунальної власності загальною площею 237,1 кв.м. для розміщення швейної майстерні.

24.02.2014 між Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам'янець-Подільської міської ради (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі - орендар) був укладений договір оренди приміщення № 32-02/14, відповідно до умов якого орендодавець відповідно до рішення виконавчого комітету від 20.02.2014 № 165 "Про передачу в оренду нежитлового приміщення комунальної власності за адресою АДРЕСА_1" передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 237,1 кв.м. для розміщення швейної майстерні (п. 1.1 договору оренди).

Пунктом 1.2 договору визначено, що вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим рішенням виконавчого комітету від 20.02.2014 № 164 актуалізованим звітом про оцінку майна становить - 299334,00 грн.

Згідно із висновком про вартість майна станом на 31.01.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 20.02.2014 № 164, ринкова вартість об'єкта оцінки (без ПДВ) складає - 299334 гривні.

Судами першої та апеляційної інстанції визначено, що рішенням Кам'янець-Подільської міської ради від 21.02.2014 № 4/58 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" доповнено перелік об'єктів комунальної власності, що пропонуються для приватизації у 2014 році, зокрема доповнено об'єкт приватизації: нежитлове приміщення загальною площею 237,1 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1, спосіб приватизації: викуп.

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 13.03.2014 № 247 погоджено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 кошторисну документацію та надано дозвіл на виконання ремонтних робіт, а саме: ремонт покрівлі, заміна віконних та дверних прорізів, електропроводки, улаштування опалення, підлог, санвузла в приміщенні комунальної власності за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 237,10 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 05.06.2014 № 668 нежитловому приміщенню комунальної власності загальною площею 237,1 кв.м. по АДРЕСА_1 надано адресу - АДРЕСА_1.

Згідно висновку про вартість майна від 31.05.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 03.07.2014 № 778, ринкова вартість об'єкта оцінки (без ПДВ) складає - 297413,00 грн., в тому числі ринкова вартість об'єкта оцінки, яка належить територіальній громаді складає - 227457,00 грн., що складає 76/100 частки або 76%, ринкова вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, які здійснені орендарем складає - 69956,00 грн., що складає - 24/100 частки або 24%.

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 532 від 08.05.2014 затверджено орендарю ОСОБА_4 витрати за виконані ремонтно-будівельні роботи, як невід'ємні поліпшення, в орендованому приміщенні комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 237,1 кв.м. на суму 72774,70 грн., в т.ч. ПДВ - 2188,51 грн. та вирішено відшкодувати їх орендарю при приватизації.

08.07.2014 між Кам'янець-Подільською міською радою (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитлове приміщення, загальною площею 237,1 кв.м., яке знаходиться в багатоповерховому житловому будинку, розташованому за адресою: Хмельницька область, АДРЕСА_1. Вказане приміщення належить територіальній громаді міста, в особі Кам'янець-Подільської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно сер. НОМЕР_1 від 07.07.2014, виданого реєстраційною службою Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області за індексним номером 23913183. Покупець зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію приміщення у Державному реєстрі прав власності (п. 1.1 договору купівлі-продажу).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Право власності, яке виникло у покупця за цим договором, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка проводиться нотаріусом, який посвідчує цей договір, як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора.

Згідно із витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 08.07.2014 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно.

Рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 17.07.2014 № 840 вирішено зареєструвати договір купівлі-продажу майна комунальної власності від 08.07.2014, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 237,1 кв.м.

За актом прийому-передачі майна комунальної власності від 25.07.2014 Кам'янець-Подільська міська рада, від імені якої діє Департамент економіки та розвитку інфраструктури міста передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняла продане нежитлове приміщення загальною площею 237,1 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Судами також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 1098 від 10.10.2014 внесено зміни до пункту 3 рішення виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 08.05.2014 № 532 "Про затвердження акта № 6 від 30.04.2014 засідання постійної робочої комісії з надання дозволів на виконання ремонтних робіт та визначення фактичних витрат виконаних робіт" та викладено п. 3 цього рішення в наступній редакції: затвердити орендарю ОСОБА_4 витрати за виконані ремонтно-будівельні роботи, як невід'ємні поліпшення, в орендованому приміщенні комунальної власності за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 237,1 кв.м. на суму 78601,00 грн. та відшкодувати їх орендарю при приватизації.

Предметом позову у даній справі є вимога Прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення 58 сесії Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2014, укладеного між Кам'янець-Подільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилається на те, що на момент прийняття Кам'янець-Подільською міською радою рішення № 4/58 від 21.02.2014 щодо включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, зазначене приміщення не було предметом продажу на аукціоні або за конкурсом, спірне майно не перебувало у користуванні орендаря та невід'ємні поліпшення у ньому не здійснювалися, а отже вказане рішення не відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Також прокурор вказує на те, що відсоток поліпшень, здійснених ФОП ОСОБА_4 у орендованому нею приміщенні, який дає право на викуп майна, не відповідають вимогам ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і вказані порушення встановленого порядку приватизації є підставою для визнання договору купівлі-продажу приміщення від 08.07.2014 недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, з того, що Кам'янець-Подільська міська рада, приймаючи рішення про приватизацію шляхом викупу частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 237,1 кв.м., була наділена правом самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб приватизації спірного майна, зокрема, шляхом викупу, а тому оскаржуване рішення Кам'янець-Подільської міської ради відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Вирішуючи питання про наявність підстав для викупу приватизованого приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що вартість поліпшень орендованого приміщення склала 78601 грн. або 26,25 % від ринкової вартості приміщення.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із висновком місцевого господарського суду про відповідність рішення 58 сесії Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з тих підстав, що на момент прийняття міською радою вказаного рішення у відповідача не існувало права на викуп об'єкта приватизації, оскільки вона не була орендарем приватизаційного майна і нею на той час не були здійснені поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" не відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.07.2014, апеляційний господарський суд виходив з того, що загальна вартість невід'ємних поліпшень, здійснених відповідачем відповідно до рішень виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 532 від 08.05.2014 та № 1098 від 10.10.2014 становить 78601,00 грн. (без ПДВ), тобто 26,25% ринкової вартості об'єкта оренди, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснюючи приватизацію нежитлового приміщення, міська рада діяла як орган публічної влади і повинна була ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законодавчих актів; відповідач не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність рішень міської ради щодо приватизації комунального майна та зобов'язувалася дотримуватися встановлених міською радою умов і порядку приватизації, винної, протиправної поведінки відповідача при укладенні договору купівлі-продажу не встановлено, а отже допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обґрунтування вказаних висновків, суд апеляційної інстанції послався на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства".

Правомірність судових рішень в частині відмови у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу є предметом касаційного оскарження у цій справі.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За змістом ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктом малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення 58 сесії Кам'янець-Подільської міської ради № 4/58 від 21.02.2014 "Про внесення доповнень до рішення 53 сесії міської ради VI скликання від 10.12.2013 № 4/53" вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з його невідповідності вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" щодо наявності підстав для застосування викупу як способу приватизації.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із висновком про вартість майна станом на 31.01.2014, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради від 20.02.2014 № 164, ринкова вартість об'єкта оренди (без ПДВ) складає 299334 гривні.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суди попередніх інстанцій виходили з того, що загальна вартість невід'ємних поліпшень здійснених орендарем ФОП ОСОБА_4 становить 78601,00 грн. (без ПДВ), тобто 26,25% ринкової вартості об'єкта оренди, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Вказаний висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на дослідженні документів, що підтверджують виконання будівельних робіт в орендованому приміщенні, та на рішенні виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 532 від 08.05.2014 та № 1098 від 10.10.2014, які є чинними та не оскаржувалися у встановленому законом порядку.

Разом з тим, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ч. 2 ст. 9 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

Згідно із ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначення вартості об'єктів приватизації або розміру статутного капіталу господарських товариств у випадках, встановлених цим Законом, проводиться відповідно до методики оцінки майна, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як визначено п. 67 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 189, вартість орендованого нерухомого майна під час приватизації на аукціоні (конкурсі) або шляхом викупу у разі прийняття рішення про компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди, визначається на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради № 532 від 08.05.2014 затверджено орендарю ОСОБА_4 витрати за виконані ремонтно-будівельні роботи, як невід'ємні поліпшення, в орендованому приміщенні комунальної власності за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 237,1 кв.м. на суму 72774,70 грн., в т.ч. ПДВ - 2188,51 грн. та вирішено відшкодувати їх орендарю при приватизації.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації затверджено наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 і вказаний Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.

Проте, вирішуючи питання про вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна суди попередніх інстанцій вимог вищенаведених нормативних актів не врахували та не надали належної правової оцінки наявному у матеріалах справи Висновку про вартість майна, згідно із яким ринкова вартість об'єкта оцінки, яка належить територіальній громаді, складає 227457 грн. (76%), а ринкова вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, які здійснені орендодавцем складає 69956 грн. (24%).

При цьому суд першої інстанції, відхиляючи вказаний висновок, за відсутності у матеріалах справи самого звіту про оцінку майна, не дослідив його відповідності вимогам, що визначені вищевказаними нормативними актами та законодавством про оцінку майна, пославшись лише на те, що вартість майна була відображена у договорі оренди від 24.02.2014 № 32-02/14 та є вищою, ніж визначена цим звітом.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про дотримання вимог ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в частині визначення вартості та питомої ваги невід'ємних поліпшень орендованого майна є передчасними.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову прокурора в частині визнання недійсним спірного договору, суд апеляційної інстанції послався на висновки, що містяться у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства, та вказав, що здійснюючи приватизацію нежитлового приміщення, міська рада діяла як орган публічної влади і повинна була ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законодавчих актів, а відповідач не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність рішень міської ради щодо приватизації комунального майна та зобов'язувалася дотримуватися встановлених міською радою умов і порядку приватизації. А отже допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Щодо вказаних висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі 6-92цс13.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини та відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу в тому числі з тих підстав, що відповідач не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність рішень міської ради щодо приватизації, і винної, протиправної поведінки відповідача при укладенні договору не встановлено, не в повній мірі дослідив обставини справи, пов'язані із приватизацією спірного майна, зокрема, не з'ясував підстави включення спірного приміщення до переліку об'єктів, що пропонуються до приватизації шляхом викупу, обставини, пов'язані із зверненням відповідача-2 та подання нею документів щодо приватизації вказаних приміщень, участі відповідача-2 при прийнятті рішень міської ради в процесі викупу спірного майна, наслідки укладання оспорюваного договору для територіальної громади м. Кам'янець-Подільського та наслідки визнання його недійсним для сторін вказаного правочину тощо.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вирішивши питання про дотримання справедливого балансу між інтересами територіальної громади, за захистом яких звернувся прокурор із зазначеним позовом, та правами відповідача, передчасно застосував до спірних правовідносин як джерело права практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.10.2014 у справі № 924/1212/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 08.07.2014.

Справу № 924/1212/14 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 у справі № 924/1212/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир