Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року Справа № 5004/1469/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В., Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Бадах С.М. дов. від 29.02.2016 № 2477, Борисов П.М. дов. від 01.12.2015 № 1643відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)ВДВС:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка"на ухвалуГосподарського суду Волинської області від 15.07.2015та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2015за скаргоюМалого приватного підприємства "Берізка"на діїЗаступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Назарук Ірини Вікторівниу справі№ 5004/1469/11 Господарського суду Волинської областіза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк")доМалого приватного підприємства "Берізка" простягнення 885 288,07 грн.,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.09.2011 (суддя В.М. Дем'як) стягнуто з Малого приватного підприємства "Берізка" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 499 993,34 грн. основного боргу, 353 453,07 грн. несплачених відсотків за користування кредитними коштами, 9 508,87 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 22 332,79 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків та 8 852,88 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення видано відповідний наказ від 17.02.2012 №5004/1469/11-1.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2014 на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено стягувача у справі - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 15.07.2015 (суддя А.М. Кравчук), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 (головуючий суддя О.О. Демидюк, судді - О.Г. Крейбух, С.П. Дужич) відхилено скаргу малого приватного підприємства "Берізка" на протиправні дії судового виконавця Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції заступника начальника Назарук Ірини Вікторівни щодо винесення акта опису та арешту майна від 03.06.2015 та скасування акта опису і арешту майна від 03.06.2015.

Ухвала місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 2, 11, 17, 57 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на суди дійшли висновку, що держвиконавець, вчиняючи дії щодо опису та арешту належного відповідачу майна, діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Не погодившись з ухвалою суду І інстанції та постановою апеляційного суду, МПП "Берізка" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу відповідача та визнати дії державного ВДВС Нововолинського МУЮ з винесення акта опису та арешту майна від 03.06.2015 протиправними та незаконними, скасувати акт опису і арешту майна від 03.06.2015.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статті 62 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник наголошує на тому, що накладення арешту на майно та опис майна відповідача були здійснені держвиконавцем з порушенням вимог частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання таких дій та відповідних актів незаконними.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників стягувача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судами І та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" з метою погашення МПП "Берізка" заборгованості за рішенням Господарського суду Волинської області від 17.02.2012 у справі №5004/1469/11 звернулось до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції з клопотанням накласти арешт на майно та кошти боржника, провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна, яке знаходиться в іпотеці ТОВ "Кей-Колект", зокрема на частину нежитлового приміщення колишнього магазину "1001 дрібниця" площею 264,1 м2, за адресою - м. Нововолинськ, пр-т. Дружби,15.

03.06.2015 державним виконавцем Назарук І.В. складено акт опису і арешту майна, а саме частини нежитлового приміщення площею 265,5 м2, за адресою м.Нововолинськ, проспект Дружби, 15.

При складанні названого акта зауваження щодо неправомірності його складання з боку боржника відсутні.

Водночас за приписами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

25.06.2015 МПП "Берізка" звернулось до Господарського суду Волинської області зі скаргою на протиправні дії державного виконавця, у наголошувало на тому, що акт опису та арешту майна від 03.06.2015р. складений державним виконавцем без дотримання вимог пункту 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", яким визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Розглядаючи скаргу відповідача, суди обох інстанцій встановили, що виконавчі дії у даній справі проводяться на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 26.09.2011 у справі № 5004/1469/11.

При цьому ТОВ "Кей-Колект" є одночасно і стягувачем за виконавчим провадженням, та іпотекодержателем спірного майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна отриманою державним виконавцем в порядку доступу державних виконавців до названих реєстрів.

Арешт на частину нежитлового приміщення площею 265,5 м2 за адресою м.Нововолинськ, проспект Дружби 15 (приміщення колишнього магазину "1001 дрібниця"), накладений постановою ВДВС Нововолинського МУЮ від 07.08.2012, яка є чинною на день розгляду скарги.

Відхиляючи скаргу МПП "Берізка" на дії державного виконавця, місцевий суд, позицію якого підтримав апеляційний суд, зважаючи на ті обставини, що виконавчі дії були вчинені на підставі судового рішення про стягнення заборгованості за заявою стягувача, який одночасно є іпотекодержателем майна, за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, суди дійшли висновку, що державним виконавцем було дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження", і відповідно відсутні підстави для задоволення скарги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункт 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" на майно, яке перебуває в іпотеці та не входить до Переліку видів майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону) допускається звернення стягнення на майно, яке полягає, зокрема, в його арешті та примусовій реалізації.

За приписами статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином аналіз статей 39, 41 Закону України "Про іпотеку" дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку" (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі №6-238цс14).

Як вже було зауважено, державним виконавцем вчинялися дії з виконання судового рішення у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь іпотекодержателя, а не з виконання судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку".

За встановлених обставини суди І та апеляційної інстанцій при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень обґрунтовано виходили із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження", та з'ясувавши відповідність дій державного виконавця нормам названого закону правомірно відмовили у задоволенні скарги МПП "Берізка" про визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ - Назарук Ірини Вікторівни та скасування акта опису і арешту майна від 03.06.2015.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", статті 33 Закону України "Про іпотеку" не знайшли підтвердження під час касаційного провадження та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з правильним застосуванням норм процесуального права, отже підстави для їх скасування та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Берізка" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.07.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 у справі №5004/1469/11 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець