Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 914/166/15 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Васищак І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015

зі справи № 914/166/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ (далі - Товариство)

до комунального підприємства "Трускавецьтепло" Трускавецької міської ради, м.Трускавець, Львівська область (далі - Підприємство)

про стягнення 93 055,19 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Чеботарьова І.Г.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з відповідача 23 779,57 грн. пені, 4 755,91 грн. 3 % річних, 3 879,87 грн. інфляційних втрат та 60 639, 84 грн. 7 % штрафу за зобов'язаннями з вересня по грудень 2012 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2015 зі справи № 914/166/15 (суддя Кидисюк Р.А.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів у складі: суддя Бойко С.М. - головуючий, судді Бонк Т.Б. і Якімець Г.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства 11 134,97 грн. пені, 4453,99 грн. як 3 % річних, 3878,19 грн. інфляційних втрат, 8980,52 грн. у якості 7 % штрафу. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти попередніх інстанцій у частині зменшення пені мотивовані правом, наданим суду п.3 частини першої ст.83 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 10.03.2015, постанову апеляційного господарського суду від 27.05.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 11 889,79 грн. пені та 7 % штрафу у сумі 30 319,92 грн. та в цій же частині прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення у їх наведеній частині прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 03.09.2012 сторонами зі справи було укладено договір №12/285-БО-21 купівлі-продажу природного газу (далі-Договір), згідно з умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що газ використовується Підприємством виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 639 тис. куб. м.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору сторони встановили, що приймання-передача газу, переданого Товариством відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі його показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Підприємством виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Товариству, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно з пунктом 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Відповідно до пункту 11.1 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У цьому зв'язку судами встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку газу відповідачу у вересні-грудні 2012 року на загальну суму 1 838 891,70 грн., яку останній оплатив, але з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим позивачем були нараховані відповідні суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат та 7 % штрафу.

Сукупності встановлених у справі обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.526,610,612,625,655,629,692,712 ЦК України, здійснивши відповідний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, який був перевірений апеляційним судом, дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4453,99 грн. та інфляційних витрат у сумі 3878,19 грн.

Прийняті за справою судові рішення щодо їх наведеної частини не суперечать вимогам чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи і не оскаржуються жодною із сторін.

Апеляційний суд також вірно врахував положення п.7.2 Договору та дійшов обґрунтованого висновку про правильність рішення, прийнятого судом першої інстанції, щодо стягнення з відповідача 8980,52 грн. 7 % штрафу за зобов'язаннями з жовтня по листопад 2012 року, та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення цього ж штрафу у розмірі 51659,32 грн. за зобов'язаннями у вересні та грудні 2012 року, оскільки погашення заборгованості у ці місяці відбувалося на 30 день з моменту виникнення зобов'язання, що, в свою чергу, виключало застосування до відповідача відповідальності, яка передбачена умовами Договору.

В іншій частині суди також вірно врахували наявні в матеріалах справи дані про збитковість діяльності відповідача, співвідношення розміру заявленої штрафної санкції із розміром збитків кредитора, майновий стан сторін та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до 11134,97грн., оскільки це не суперечило вимогам п.3 частини першої ст.83 ГПК України, та узгоджувалось зі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України.

Крім того, суди правильно вказали на те, що, оскільки основним видом діяльності відповідача, є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб соціально значимих об'єктів міста та бюджетних установ, то сплата надмірно великих штрафних санкцій може негативно вплинути на вчасне і якісне надання цих послуг споживачам. Суди також обґрунтовано врахували те, що відповідач є єдиним у місті Трускавці комунальним підприємством, яке забезпечує населення та соціальну сферу послугами з теплопостачання, а тому його фінансова неспроможність може призвести до виникнення кризової ситуації у соціальній сфері міста.

Таким чином, посилання Товариства на безпідставність зменшення судами грошової суми неустойки з підстав, що передбачені ст.83 ГПК України, та штрафу у зв'язку з неправильністю його розрахунку спростовується матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 914/166/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В.Харченко Суддя І.Васищак Суддя Б.Львов