Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 927/30/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Чернігівської області 17.02.2015 Київського апеляційного господарського суду 30.03.2015 у справі господарського суду№ 927/30/15 Чернігівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" провизнання протоколу заліку недійсним за участю представників:

від позивача - Шляхетський А.Л.

від відповідача-1 - Родінченко М.М.

від відповідача-2 - Васильєв В.О.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.02.2015 у справі № 927/30/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 15, 203, 215,509, 601 Цивільного кодексу України,

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.12.1999 Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровськгаз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" Товариству з обмеженою відповідальністю "Атомпромкомплекс" видало простий вексель №65305299367223 на суму 1 727 554,00 грн. зі строком оплати за пред'явленням, який в подальшому за індосаментом був переданий Дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

11.01.2002 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. вчинено протест векселя про не оплату.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. 14.08.2002 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3796 про стягнення з векселедавця ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" несплачених коштів на загальну суму 1 729 254,00 грн. Жовтневим відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 14.08.2002 № 3796.

Між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (Кредитор) та ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" (Новий кредитор) 04.03.2004 укладено договір про уступку права вимоги № (1/03)/УГВ 2301/32-04, відповідно до якого Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до ВАТ "Дніпропетровськгаз" (Боржник) заборгованості по простому векселю № 65305299367223 на суму - 1 727 554,00 грн., емітованим Боржником.

Згідно з пунктом 2.1. договору Кредитор зобов'язаний в 2-денний строк з моменту підписання цього договору повідомити Боржника про здійснене відступлення права вимоги.

Пунктом 3.1. договору про відступлення права вимоги передбачено, що Новий кредитор повинен здійснити на користь Кредитора компенсацію за відступлене право вимоги в сумі, що встановлена в п. 2.2 даного договору наступним чином: - в сумі 1 304 100,00 грн. - протягом трьох днів з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін; - в сумі 423 454,00грн. протягом трьох місяців з моменту підписання даного договору повноважними представниками сторін.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що протягом п'яти днів після виконання Новим кредитором в повному обсязі зобов'язань, встановлених п. 2.2 даного договору, Кредитор повинен передати йому вексель, визначений п. 1.1 даного договору, за відповідним актом приймання-передачі векселя. Моментом передачі векселя є дата вказаного акта.

Відповідно до пункту 4.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні спричинені внаслідок цього збитки.

Листом ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" від 05.03.2004 № 32-11-1624 було повідомлено ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про відступлене право вимоги, а також те, що зобов'язання в частині оплати заборгованості в сумі 1 304 100,00 грн. за простим векселем № 65305299367223 від 24.12.1999 ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" слід виконувати перед ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед".

Між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" підписано протокол про залік зустрічних однорідних вимог від 07.12.2004, відповідно до якого сторони дійшли згоди про залік взаємних однорідних вимог на суму 1 304 100 грн. за зобов'язаннями: договір про відступлення права вимоги № УГВ 2301/32-04 (1/03) від 04.03.2004, договір про відступлення права вимоги № 73/2004 від 16.06.2004.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсним протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги від 07.12.2004, укладеного між ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропертровськгаз".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вексельне законодавство не передбачає такої форми погашення векселя, як зарахування зустрічних однорідний вимог, порушені права позивача у зв'язку з неотриманням належних йому грошових коштів за простим векселем на суму 1 727 554 грн., емітованим відповідачем-2. Позивач вказує на те, що він є законним векселедержателем даного векселя.

Позивач просив суд відновити пропущений строк подання позовної заяви, у зв'язку з тим, що він дізнався про укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 протоколу заліку зустрічної однорідної вимоги на суму 1304 100,00 грн. лише під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/3904/14.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 вказаного Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за вимогами частини 2 статті 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

В статті 602 Цивільного кодексу України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суди попередніх інстанцій посилаються на пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" відповідно до якого зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК України). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК України, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК України), зарахування зустрічної грошової вимоги (статті 601 - 603 ЦК України). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.

Вимоги, що витікають з векселя, є грошовими. Отже, для їх зарахування необхідно, щоб зобов'язання, які при цьому припиняються, також були грошовими, тобто щоб зустрічна вексельна та основна цивільна вимоги мали предметну однорідність.

Суди вказують на те, що позивач не є стороною укладеного правочину про залік зустрічних однорідних вимог, право вимоги за векселем позивачем втрачено після укладення договору про уступку права вимоги, виконавчий напис нотаріуса про стягнення на користь позивача з векселедавця несплачених коштів визнано таким, що не підлягає виконанню повністю, а тому права позивача не є порушеними. Договір про уступку права вимоги від 04.03.2004, за яким ДК "Укргазвидобування" НАК Нафтогаз України", передала право вимоги ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" до ВАТ "Дніпропетровськгаз", заборгованості по простому векселю № 65305299367223 на всю суму - 1 727 554,00 грн. в силу статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним. Вказаний договір не визнано судом недійсним, доказів недійсності цього договору позивачем не надано.

Крім того, місцевий господарський суд посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі № 904/3904/143а, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2014, яким визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Демченко Л.В. від 14.08.2002, зареєстрований в реєстрі за № 3796 зі стягнення з векселедавця ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" несплачених коштів на суму 1 729 254,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

При розгляді вказаної справи судами встановлено, що після укладення договору про уступку права вимоги від 04.03.2004, ПАТ "Укргазвидобування" втратив право вимоги до ПАТ "Дніпропетровськгаз" за векселем. Право вимоги за договором від 04.03.2004 перейшло до ТОВ "Компанія ЯППІ Лімітед" незважаючи на невиконання взятих на себе зобов'язань останнім, оскільки перехід права вимоги по простому векселю нормами договору про відступлення права вимоги не ставиться в залежність від виплати компенсації. Відповідно до пункту 5.1 договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за даним договором винна сторона повинна відшкодувати іншій стороні спричинені внаслідок цього збитки.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Оскільки Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" відступило право вимоги до ПАТ "Дніпропетровськгаз" за векселем Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія ЯППІ Лімітед" на підставі договору відступлення права вимоги від 04.03.2004, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідачі, укладаючи правочин про залік зустрічних однорідних вимог від 07.12.2004 погодилися з проведенням такого зарахування.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 927/30/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк