Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 910/8572/15-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Blackwell Industries Ltd (Блеквелл Індастріз Лтд), Сейшельські острови (далі - Компанія),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016

зі справи № 910/8572/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Ексмо", м. Москва, Російська Федерація (далі - Товариство),

до: Компанії;

Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ (далі - Служба),

про визнання недійсним свідоцтва України № 98786 на знак для товарів і послуг.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Товариства - Шириноса Є.В.,

Компанії - Бойка С.Є.,

Служби - Фінагіної В.Б.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2016: позов задоволено; визнано недійсним повністю свідоцтво України № 98786 на знак для товарів і послуг "ЭКСМО", власником якого є Компанія; зобов'язано Службу внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним зазначеного свідоцтва та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність"; стягнуто з Компанії на користь Товариства 2 436 грн. судового збору.

Компанія оскаржила дане рішення в апеляційному порядку; апеляційну скаргу підписано представником Бойком С.Є.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий, Верховець А.А. і Сотніков С.В.): Компанії відмовлено в задоволенні поданого з апеляційною скаргою від 22.11.2016 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у цій справі; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Компанія просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції, винести нову ухвалу, якою поновити строк на апеляційне оскарження та направити апеляційну скаргу на розгляд Київського апеляційного господарського суду. Скаргу мотивовано невідповідністю висновків останнього, викладених у зазначеній ухвалі, матеріалам справи і наявним у ній доказам.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду з даної справи, про "постійне зловживання представниками Відповідача-1 (Компанії) своїми процесуальними правами", та просить оскаржувану "постанову" (фактично - ухвалу) апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

У винесенні оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин та висновків.

Повний текст рішення місцевого господарського суду, на яке подано апеляційну скаргу, підписано 21.03.2016, і передбачений частиною першою статті 93 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строк подання апеляційної скарги закінчився 31.03.2016, а апеляційну скаргу подано до суду лише 22.11.2016.

Скаржник просив поновити зазначений строк, мотивуючи його пропущення тим, що: на відповідне рішення місцевого господарського суду Компанією було подано апеляційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8, і ту скаргу ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у даній справі було залишено без розгляду внаслідок невиконання ухвали суду про надання доказів на підтвердження повноважень особи, що підписала скаргу; зазначена апеляційна скарга, яку скаржник вважає первісною, була подана у встановлений строк, та в подальшому ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 про залишення тієї ж апеляційної скарги без розгляду було оскаржено до касаційної інстанції; відтак скаржник вважає, що строк подання апеляційної скарги від 22.11.2016 пропущений з поважних причин.

Згадана апеляційна скарга за підписом ОСОБА_8 була прийнята Київським апеляційним господарським судом до провадження згідно з ухвалою від 08.04.2016 у цій справі; тією ж ухвалою суд зобов'язав скаржника подати докази на підтвердження повноважень ОСОБА_8 на підписання даної скарги. У подальшому розгляд апеляційної скарги, підписаної ОСОБА_8, неодноразово відкладався; зрештою апеляційним господарським судом було встановлено відсутність у ОСОБА_8 повноважень на підписання апеляційної скарги від імені Компанії, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 вказану апеляційну скаргу за підписом ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Відповідну ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 було оскаржено до Вищого господарського суду України, постановою якого від 15.11.2016 у цій справі касаційна скарга Компанії за підписом Бойка С.Є. залишена без задоволення, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 - без змін.

У матеріалах справи наявний витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, виданий 04.03.2016, з якого вбачається, що дія довіреності від 12.02.2016, номер у реєстрі нотаріальних дій 101 (якою ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_8 представляти інтереси Компанії), була припинена 04.03.2016; отже, на момент звернення ОСОБА_8 з апеляційною скаргою від імені Компанії 31.03.2016 його повноваження щодо представництва інтересів Компанії були припинені.

Згідно з тим же витягом про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі довіреностей, виданим 04.03.2016, скаржник не міг не знати про те, що дія довіреності від 12.02.2016 (номер у реєстрі нотаріальних дій 101), видана ОСОБА_8 на представництво інтересів Компанії в суді, була припинена 04.03.2016, - адже відомості з Єдиного державного реєстру довіреностей є загальнодоступними. Отже, скаржник не позбавлений був можливості одразу після залишення апеляційним господарським судом без розгляду апеляційної скарги за підписом ОСОБА_8 звернутися до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, підписаною належним представником. Натомість скаржник подав необґрунтовану касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у даній справі (за підписом Бойка С.Є.), яка, як зазначалося, залишена Вищим господарським судом України без задоволення.

Тим часом апеляційна скарга від 22.11.2016 була подана скаржником майже через сім місяців після закінчення строку апеляційного оскарження, - при тому, що довіреність, видана Компанією на ім'я Бойка С.Є., датована 22.02.2016, і, отже, останній або інший повноважений представник Компанії мали можливість подати апеляційну скаргу своєчасно, у передбачений процесуальним законодавством строк.

Таким чином, відсутні докази того, що у скаржника були наявні об'єктивно непереборні, такі, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами обставини, які б унеможливлювали або утруднювали своєчасне подання апеляційної скарги. Можливість такого подання залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Отже, підстави для задоволення клопотання скаржника в поновленні строку подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду відсутні.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника (Компанії) з відмовою Київського апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2016 в даній справі та, відповідно, поверненням апеляційної скарги Компанії.

Відповідно до приписів ГПК України:

- за заявою, зокрема, сторони господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 53);

- апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом; у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу (частина перша статті 93);

- апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про поновлення цього строку відхилено (пункт 4 частини першої статті 97).

Суд апеляційної інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу та з'ясувавши:

- подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду із значним (кілька місяців) пропущенням встановленого для цього строку;

- відсутність поважних причин такого пропущення, -

з урахуванням наведених норм процесуального права дійшов висновків про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку і, отже, про необхідність повернення апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

Так, відповідно до частини другої статті 99, частини першої статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, користуючись при цьому правами, наданими суду першої інстанції. Отже, зазначене скаржником долучення судом першої інстанції до матеріалів справи "копій документів, що підтверджують легітимність повноважень ОСОБА_8" ще не є безумовним підтвердженням дійсної наявності таких повноважень (зокрема, щодо подання апеляційної скарги), оскільки у повторному розгляді справи апеляційна інстанція не лише вправі, а й повинна повторно ж перевірити їх (повноваження). Про наведене зазначалося і в згаданій постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2016 з даної справи.

До того ж скаржником не обґрунтовано, яким чином наведені ним обставини впливали на перебіг строку апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду з цієї ж справи і на пропущення скаржником відповідного строку, зокрема унеможливлювали б або істотно утруднювали б додержання останнього.

Водночас згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового акта не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 зі справи № 910/8572/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу Blackwell Industries Ltd (Блеквелл Індастріз Лтд) - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій