Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 910/28558/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Остапенка М.І.,

Суддів Гончарука П.А. (доповідача),

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року у справі №910/28558/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 561,08 грн.,

Встановив:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 561,08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29 січня 2015 року у справі №910/28558/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 561,08 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 827 грн. судового збору за розгляд позову та 913 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать нормам чинного законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, базуються на неправильній оцінці доказів та неповноті їх дослідження, а також на порушенні норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 6 листопада 2012 року між позивачем та гр. ОСОБА_1. укладено договір добровільного комплексного страхування №06/0660851/1403/12, яким застраховано майнові інтереси страховика пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Шкода Супер Б", д.р.н. НОМЕР_3 від страхових ризиків.

30 жовтня 2013 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля та автомобіля "БАЗ А079", д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 19 листопада 2013 року винним у ДТП визнано ОСОБА_2., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №АЕ/0456291, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., розмір франшизи становить 500 грн.

Позивач, на підставі заяви страхувальника, звіту №PROVID-131101-04686с від 3 листопада 2013 року та страхового акту №2300027343, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 2 200,08 грн., на підставі чого звернувся до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 4 515,08 грн. (сума фактично сплаченого страхового відшкодування потерпілій особі з урахуванням утриманої суми не сплаченого страхового платежу у розмірі 2 315 грн.).

Апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода мала місце після припинення дії договору добровільного комплексного страхування №06/0660851/1403/12, а тому позивач не мав підстав для сплати страхового відшкодування, тобто позов не підлягає задоволенню.

Правова позиція апеляційної інстанції стосовно обґрунтованості позову є правильною з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій строк дії договору встановлено до 24:00 6 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 20 договору - страховий платіж складає 9 260 грн., який сплачується відповідно до графіку частинами, в кількості 4 платежі по 2 315 грн., а саме:

1-й - з 6 листопада 2012 року по 6 лютого 2013року;

2-й - з 6 лютого 2013 року по 6 травня 2013 року;

3-й - з 6 травня 2013 року по 6 серпня 2013 року;

4-й - з 6 серпня 2013 року по 6 листопада 2013 року.

П. 29.4. договору встановлено, що у разі сплати страхового платежу частинами до настання події і повної сплати страхувальником страхового платежу вважається, що наступає строк сплати несплачених частин страхового платежу страхувальником: частина несплаченого страхового платежу повинна бути сплачена протягом 3 днів з дати настання події. Несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у визначений строк в цьому випадку не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування. При цьому, страховик зменшує розмір страхового відшкодування на суму однієї або декількох несплачених частин страхового платежу, про що зазначається у страховому акті.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком; п. 29.4 договору та на ту обставину, що ДТП відбулось 30 жовтня 2013 року, є правильним висновок апеляційної інстанції стосовно того, що договір № 06/0660851/1403/12 на день настання страхового випадку був чинним, а тому несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у визначений строк в цьому випадку не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, позивач обґрунтовано виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 2 200,08 грн., зменшивши суму фактично виплаченого страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 2 315 грн. (несплачена частина страхового платежу).

Таким чином, враховуючи, що фактично позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 4 515,08 грн., частину з якого, виплачено стахувальнику, а частину зараховано в рахунок несплачених страхувальником страхових платежів, другою інстанцією правильно зазначено в оскаржуваній постанові, що згідно положень ст. 993, ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, п. 22.1 ст. 22, ст. 27, 29 Закону України "Про страхування", до позивача в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанцій дійшла правильного висновку стосовно того, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем до відповідача, а саме: 3 561,08 грн. (4 061,08 грн. - вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу, за мінусом 500 грн. - франшизи).

З огляду на викладене, оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановленого у справі судового рішення апеляційної інстанції.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постановлену у справі постанову Київського апеляційного господарського суду слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2015 року у справі №910/28558/14 - без змін.

Головуючий М.І.Остапенко

Судді П.А.Гончарук

І.Д. Кондратова