Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 922/2023/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р.та рішеннягосподарського суду Харківської області від 14.07.2014р.у справі№ 922/2023/14 господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Реал Банк"простягнення коштів в розмірі 44473,30 грн.,за участю представників

позивача - не з'явились

відповідача - Саєнко В.В., дов.№66 від 28.07.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" про стягнення заборгованості у розмірі 44473,30 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 11.10.2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2014р. у справі №922/2023/14 (суддя Аюпова Р.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. (колегією суддів у складі головуючого судді Бондаренка В.П., суддів: Ільїна О.В., Россолова В.В.) позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" заборгованість з орендної плати (за період з 01.03.2014р. по 18.05.2014р.) за договором оренди від 11.10.2012р. у розмірі 44473,30 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2014р. у справі №922/2023/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 заперечує проти вимог касаційної скарги з підстав їх необгрунтованості та просить залишити в силі оскаржувані постанову та рішення господарських судів попередніх інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.10.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах зазначеного договору нежиле приміщення, а саме: нежитлові приміщення в будинку літ "А-2", першого поверху №10а-14а, 15а, 156, 15в, 15г, 15д, 15е, площею 196,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, для використання об'єкта оренди для розміщення структурного підрозділу орендаря (відділення банку). Передача приміщення в оренду, відповідно до п. 2.1. договору підтверджується актом приймання-передачі, підписаного сторонами 11.10.2012р.

Строк оренди, згідно з п.11.1. договору встановлювався на час з 11.10.2012р. по 09.10.2015р.

У пунктах 5.1-5.6, 5.8 договору врегульовано, що загальний щомісячний розмір орендної плати за користування приміщенням становить 18258,98 грн., без ПДВ. Орендна плата включає також витрати за комунальні послуги, пов'язані з утриманням/користуванням приміщенням, сплаченої орендодавцем. Сплата орендної плати здійснюється без індексації. Орендна плата за перший і останній місяць здійснюється пропорційно фактичній кількості днів оренди. Надалі орендна плата сплачується щомісячно шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок орендодавця до 15 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Орендна плата починає нараховуватись з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі. Припинення нарахування орендної плати здійснюється з моменту підписання двостороннього акту приймання-передачі приміщення орендодавцю.

Судами досліджено, що користування орендованим приміщенням підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за період з 11.10.2012р. по 31.03.2014р. Водночас, господарськими судами встановлено, що станом на 01.04.2014р. борг відповідача з оплати орендної плати склав 15258,98 грн. Разом з тим, 18.04.2014р. Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" направило позивачу повідомлення, про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 11.10.2012 р. згідно з п.11.5.1., у якому визначено, що правовідносини оренди, встановлені цим договором, припиняються на тридцять перший день з дня направлення орендарем орендодавцю повідомлення, передбаченого першим абзацом цього пункту. Днем направлення зазначеного повідомлення вважається дата, зазначена на квитанції, що надається орендарю відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. В зазначений строк орендар звільняє приміщення та проводить розрахунки за фактичний час користування приміщенням.

Таке рішення відповідача, як перевірено судами першої та апеляційної інстанцій, мотивувалось віднесенням Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на підставі Постанови Правління Національного банку України №109 від 28.02.2014р. до категорії неплатоспроможних. Рішенням №10 від 28.02.2014р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.

Підставою для виникнення спору у даній справі стала несплата Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" заборгованості з орендної плати за договором від 11.10.2012р. у сумі 44473,30 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій, у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" визнає підстави, порядок і суму заборгованості перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у розмірі 44473,30 грн., проте заперечує проти її стягнення з огляду на вимоги Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція відповідача вбачається і зі змісту касаційної скарги останнього та полягає в тому, що не заперечуючи проти суми стягненої заборгованості, підстав її нарахування та права позивача її вимагати, заявник касаційної скарги, з посиланням на положення ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012р., обґрунтовує свої вимоги тим, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені доводи Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" помилковими та такими, що здійснені без системного тлумачення норм права та конкретних обставин даної справи з огляду на наступне.

Частиною 4 ст.110 Цивільного кодексу України визначено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

За змістом положень частини 1 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вже було зазначено вище, рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №10 від 28.02.2014р. розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства "Реал Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 р. у зв'язку прийняттям 28.02.2014р. Постанови Правління Національного банку України №109 про віднесення Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" до категорії неплатоспроможних.

Спірним періодом, за який стягується заборгованість (з урахуванням погоджених сторонами умов п.11.5.1. Договору оренди нежитлового приміщення від 11.10.2012р.) є 01.03.2014р. - 18.05.2014р. Тобто, як вірно встановлено судами та не заперечується сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем виникла у період здійснення у Публічному акціонерному товариству "Реал Банк" тимчасової адміністрації.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

У ч.4 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

При цьому, заявник касаційної скарги вірно зазначає, що п.1 ч.5 цієї статті Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Проте, відповідно до п.2 ч.6 ст.36 даного закону, зазначене обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Відтак, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що з огляду на зазначені вище положення, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є такими, що повинні бути виконані Публічним акціонерним товариством "Реал Банк" відповідно до умов договору, оскільки правова конструкція ч. 4 ст.36 та п.2 ч.6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в їх системному тлумаченні передбачає обов'язковість виконання договорів, які забезпечують господарську діяльність банку (яким є договір оренди від 11.10.2012р.) в повному обсязі. При цьому, законодавцем не встановлено винятків у терміні "виконання", який включає в себе усі зобов'язання боржника, в тому числі і порядок та строки оплати орендних платежів.

Безпідставними, а відтак, необґрунтованими є доводи заявника касаційної скарги стосовно можливості виникнення стягнення у подвійному розмірі, оскільки вимоги позивача можуть бути задоволені як в порядку ліквідації банку, так і під час здійснення виконавчого провадження. Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили про наявність пред'явлених позивачем вимог до відповідача в межах ліквідаційної процедури останнього, з огляду на що доводи Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" ґрунтуються на припущеннях останнього, що не відповідає нормам чинного в Україні процесуального законодавства.

Посилання Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012р. є також безпідставним, оскільки здійснені у ньому висновки стосуються зарахування зустрічних однорідних вимог згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України, коли боржник банку одночасно є кредитором банку у процедурі ліквідації банку. Проте зазначена правова ситуація є відмінною від спору у даній справі, а відтак, її правове регулювання не впливає на правовідносини позивача та відповідача.

Таким чином, твердження заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних постанови та рішення не знайшли свого підтвердження. З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. у справі №922/2023/14 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко