Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 910/6161/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)на постановуКиївського апеляційного господарського судувід19.05.2015у справі№910/6161/15-гГосподарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Фреш Лайн"доДержавної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)треті особи1. Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" 2. Державне підприємство "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень"простягнення суми

за участю

- позивача:Карлін О.В. (довіреність від 21.05.2015)- відповідача:Астрюхін К.А. (довіреність від 21.08.2015)- третьої особи-1:Матвіїв О.І. (довіреність від 19.01.2015)- третьої особи-2:1) Сенько Р.М. (довіреність від 01.04.2015) 2) Кочмала І.В. (довіреність від 30.03.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Фреш Лайн" (далі - позивач) просило стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (далі - відповідач) 3 641 000,00 грн.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Тарифною комісією Державної адміністрації залізничного транспорту України безпідставно застосовано до базової ставки тарифної політики коефіцієнт 0,62 замість коефіцієнта 0,4 та безпідставно нараховано, з урахуванням вказаних змін, позивачу ціну провізної плати та пеню, які позивач сплатив, проте, вважаючи такий перерахунок незаконним, позивач просить стягнути з відповідача сплачену ним суму боргу та пені в сумі 3 641 000,00 грн. як безпідставно отримані відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому, вказуючи на законність та обґрунтованість прийнятих рішень, просив залишити їх в силі.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 11111 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного 17.12.2010 між відповідачем як виконавцем та позивачем як замовником договору №870-433/2010-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України, з урахуванням доповнень додатковими угодами, передбачено, що даний договір регулює відносини сторін, пов'язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами, договір діє з 01.01.2011 до 31.12.2014 включно, в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Згідно п. 2.2.3 договору, замовник зобов'язується забезпечувати постійну наявність передоплати у розмірі 35 % середньомісячної суми платежів за рахунками, пред'явленими Державним підприємством "Український державний розрахунковий центр міжнародних перевезень" (далі - Розрахунковий центр) до сплати за попередні три місяці.

При значному зменшенні (збільшенні) обсягів перевезень замовник надає письмове звернення до Розрахункового центру для перерахунку розміру передоплати.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються через розрахунковий центр згідно з Тарифною політикою залізниць України за тарифами, встановленими Укрзалізницею.

Пунктом 3.12 договору визначено, що сторони не менше одного разу на три місяці проводять звіряння розрахунків сум провізних платежів за виконані залізницями України перевезення, виставлених Розрахунковим центром, і оплати, здійсненої замовником, що оформлюється актом, а у випадку розбіжностей - додатково протоколом звіряння.

Також судами встановлено, що відповідно до умов договору між сторонами проводились звіряння розрахунків сум провізних платежів за виконані залізницями України перевезення, що підтверджується актами звіряння від 08.04.2013 за період з 01.01.2013 по 01.04.2013, від 03.07.2013 за період з 01.04.2013 по 01.07.2013, від 07.10.2013 за період з 01.07.2013 по 01.10.2013, від 09.01.2014 з 01.10.2013 по 01.01.2014, та від 07.07.2014, також встановлено, що протягом 2013 виконано консолідованих перевезень у розмірі 1,6 млн. тонн.

Тарифною комісією Державної адміністрації залізничного транспорту України прийнято рішення від 20.03.2014 про перерахунок провізної плати за ставками Тарифної політики із застосуванням коефіцієнта до базової ставки Тарифної політики 0, 62 замість коефіцієнта 0,40.

16.05.2014 відповідач направив на адресу позивача претензію № УЗМ-12/811, в якій зазначає, що у зв'язку із невиконанням позивачем гарантованого консолідованого обсягу перевезень у розмірі 2, 5 млн. тонн за 2013, здійснено перерахунок провізної плати із застосуванням коефіцієнта 0,62 замість коефіцієнта 0,40, а тому просить сплатити суму у розмірі 3 489 035, 67 грн. та пеню у розмірі 53 748, 54 грн.

Листами від 14.04.2014 № РЦП-7/2305-Д та від 16.04.2014 № РЦП-7/2349-Д відповідач повторно повідомив позивача про перерахунок провізної плати та виставив рахунки-фактури № 496 від 08.04.2014, № 499 від 11.04.2014, №501 від 14.04.2014, № 503 від 15.04.2014, та № 505 від 16.04.2014.

Разом з тим, відповідачем було перераховано розмір пені та виставлено рахунок-фактуру № 218 від 07.07.2014 на оплату пені у сумі 151823,89 грн.

На виконання зазначених вище вимог, позивачем сплачено вказані кошти що, як встановлено судами, підтверджується платіжним дорученням № 974 від 07.07.2014.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що міжнародними договорами, яким сторони домовились керуватись, визначено, що плата за перевезення імпортних вантажів справляється за тарифами, що діють на день укладення договору міжнародного перевезення вантажів, тому перерахунок провізної плати за ставками Тарифної політики із застосуванням коефіцієнта до базової ставки Тарифної політики 0,62 замість коефіцієнта 0,40 не є законним, і сплачена позивачем сума є безпідставно отриманою відповідачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Судами встановлено, що відповідно до п.1.1. Положення про Тарифну Комісію Державної адміністрації залізничного транспорту України, затвердженого Наказом Укрзалізниці №455-Ц від 18.12.2012, у своїй роботі Комісія керується Конституцією України, Законами України ("Про ратифікацію Угоди про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів", "Про залізничний транспорт", "Про транзит вантажів", "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ін.), постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами міністерства інфраструктури України, Положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим Указом Президента України від 12.05.2011 №581, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), Тарифною Угодою залізничних адміністрацій (Залізниць) держав-учасниць Співдружності Незалежних держав на перевезення вантажів від 17.02.1993, Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами перевезень вантажів, Тарифною політикою залізниць держав-учасниць Співдружності незалежних держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на відповідних фрахтовий рік, Порядком встановлення коефіцієнтів до базових ставок Тарифної політики Залізниць держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на перевезення транзитних вантажів залізницями України та тарифних ставок у доларах США при перевезенні вантажів за конкретними напрямками, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 04.10.2012 №589, порядком встановлення пільгових тарифів на перевезення транзитних вантажів, наказами Міністерства інфраструктури України про Тарифну політику, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 та цим Положенням.

В договорі сторони погодили, що їх відносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ), Тарифною політикою залізниць держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на 2011 фрахтовий рік, Тарифною політикою залізниць України на 2011 фрахтовий рік, міжнародними договорами та чинним законодавством України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9 роз'яснено, що виходячи з положення ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980, на яку посилався позивач та положеннями якої суди обґрунтовували свої рішення, не застосовуються до спірних правовідносин.

При цьому відповідач вказує, що спірне перевезення вантажів здійснювалось за накладними УМВС, тому і Конвенція повинна застосовуватись саме УМВС.

Згідно з §1 статті 2 УМВС від 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992, на умовах даної Угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному залізничному вантажному сполученні між станціями, вказаними в §2 статті 3, за накладними, передбаченими даною Угодою, і тільки по мережі залізниць - учасниць даної Угоди. Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажів і діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

Перевезення вантажів з країн, залізниці яких беруть участь в даній Угоді, транзитом через країни, залізниці яких також є учасницями цієї Угоди, в країни, залізниці яких не беруть участь в даній Угоді, і у зворотному напрямку здійснюються порядком і на умовах, передбачених транзитним тарифом, що застосовуються зацікавленими залізницями для цього міжнародного сполучення, якщо не застосовується інша угода про пряме міжнародне залізничне вантажне сполучення (§2 статті 2 УМВС).

Відповідно до статті 13 §1 УМВС провізні платежі, під якими розуміються плата за перевезення вантажу, проїзд провідника, водія автопоїзда, додаткові збори і інші витрати, що виникли за період від прийому вантажу до перевезення до його видачі одержувачеві, обчислюються по наступних тарифах, що діють в день укладення договору перевезення: 1) у сполученні між станціями залізниць сусідніх країн за перевезення по залізницях країни відправлення і країни призначення - по тарифах, що застосовуються залізницями цих країн для таких перевезень; 2) в сполученні через транзитні дороги за перевезення по залізницям країни відправлення і країни призначення - по тарифах, що застосовуються залізницями цих країн для таких перевезень, а за перевезення по транзитних залізницям - за транзитним тарифом, що застосовується для цього міжнародного перевезення.

Таким чином відповідно до положень вказаної Конвенції УМВС у міжнародних залізничних перевезеннях діє правило про застосування тарифів, які чинні на день укладення договору щодо платежів за перевезення вантажу за період від їх прийому до перевезення, до видачі одержувачеві.

Натомість судами встановлено, що перерахунок, передбачений рішенням Тарифної Комісією Державної адміністрації залізничного транспорту України від 20.03.2014, здійснювався після приймання вантажу до перевезення та надання транспортних послуг.

Вказане суперечить приписам міжнародної Конвенції, що ратифікована Україною і відповідно до Конституції України є частиною національного законодавства України.

Крім того, згідно зі статтею 36 УМВС за відсутності в даній Угоді, у тарифах, що застосовуються, і Службовій інструкції до Угоди необхідних положень, застосовуються постанови, викладені у внутрішніх законах і правилах відповідної країни, залізниця якої є учасницею справжньої Угоди.

Приписами статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1).

Як встановлено судами, на момент укладення договору сторони керувалися тарифом з коефіцієнтом 0,40 при встановленні провізної плати.

Отже, відповідно до положень вказаної Конвенції УМВС у міжнародних залізничних перевезеннях, та згідно до наведених положень Цивільного кодексу України як внутрішнього закону, до якого відсилає УМВС у зв'язку із відсутністю в УМВС необхідних положень, що передбачають односторонню зміну умов договору, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, тому слід погодитись із висновками судів про те, що до спірних правовідносин діє правило про застосування тарифів, які чинні на день укладення договору.

Враховуючи наведене, а також положення статті п'ятої Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980), яка визначає право імперативного характеру про те, що крім випадків, коли Єдині правила це ясно дозволяють, будь-яка умова договору, що безпосередньо або непрямо відхиляється від цих Єдиних правил, є недійсною і позбавленою будь-якої законної чинності. Недійсність таких умов не тягне за собою недійсності інших положень договору перевезення. Незважаючи на це перевізник може розширити свою відповідальність і обов'язки згідно з цими Єдиними правилами, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про те, що перерахунок провізної плати, зроблений у односторонньому порядку, є незаконним.

Посилання на положення Тарифної політики на 2013 рік, визначеної Міністерством інфраструктури України щодо визначення коефіцієнту 0,40 до базових ставок лише за умови виконання гарантованого консолідованого річного обсягу перевезень нафти, не спростовує вищевказані висновки, оскільки вказана норма не може відміняти правило про обчислення послуг перевезення за тарифами, що діють в день укладення договору перевезення.

Крім того в п. 7.3. Тарифної політики Залізниць держав - учасників Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів в міжнародному сполучення також передбачено, що плата за перевезення вантажів, проїзд провідників та додаткові збори, що нараховуються у відповідності з МТТ, ЕТТ та даної Тарифної політики, обраховуються за тарифами, що діють в день проставлення календарного штемпелю: - станції відправлення - для вантажів, перевезення яких оформлене залізничною накладною прямого міжнародного залізничного сполучення на весь шлях слідування; - станції переоформлення накладної - для вантажів, перевезення яких було здійснене з переоформленням залізничної накладної одного міжнародного транспортного права на інше; - місця (станції) перевідправки - для вантажів, перевезення яких оформлене накладною ЦІМ/ УМВС з країни, в якій застосовуються Єдині правові приписи ЦІМ, в країну в якій застосовується УМВС; - станції перевалки вантажу - при оформленні залізничної накладної на станції перевалки вантажу з водного, автомобільного, трубопровідного або авіаційного транспорту на залізничний транспорт.

Враховуючи викладене, відповідачем було нараховано плату за перевезення вантажів позивачу із застосуванням коефіцієнта 0,62 з порушенням приписів міжнародних угод, статті 651 Цивільного кодексу України, а також поза межами умов, визначених договором №870-433/2010-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України, з урахуванням доповнень додатковими угодами, укладеним між сторонами, тому спірна сума коштів була перерахована відповідачу безпідставно.

За вказаних обставин відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України сплачена позивачем сума як оплата послуг перевезення та пені є безпідставно отриманою відповідачем, тому підлягає поверненню.

Оскільки порушення судами норма права не виявлено, а доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі Господарського суду міста Києва №910/6161/15-г, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський