Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 904/8538/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 02.03.2015 року

у справі № 904/8538/14 Господарського суду Дніпропетровської

області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю

"Продекспорт-2009"

2. приватного підприємства "Український

інформаційний центр екологічних технологій

експертизи та аудиту"

про визнання договору поруки недійсним

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - 1 Поліщук І.О. дов. від 11.01.15 р., Братцева Н.С. дов. від 01.10.14 р.,

відповідача - 2- не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 року (суддя - Петрова В.І.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 р. (судді - Подобєд І.М., Величко Н.Л., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (ТОВ "АТБ-маркет") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013 р. між ТОВ "АТБ-маркет" (покупець) та ТОВ "Продекспорт-2009" (постачальник) укладено договір поставки № 35813 (договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність Покупця, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється, вказуються у Додатку № 1 до цього договору ("Специфікація/Прайс-лист"), який є його невід'ємною частиною.

Договором було передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 місяців (п. 10.1 договору).

16.10.2013 р. між Приватним підприємством "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту" (далі ПП "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту") (Поручитель) та ТОВ "Продекспорт-2009" (Кредитор) було укладено договір поруки № б/н (договір поруки).

Умовами договору було передбачено, що Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ТОВ "АТБ-маркет" (Боржник) відносно оплати вартості товару, який поставлений Кредитором Боржнику за Договором поставки № 35813 від 01.01.2013 р. (основний договір) із всіма змінами та доповненнями, на суму не більше 2000 грн.

Поручитель зобов'язаний виконувати за Боржника зобов'язання останнього відносно сплати вартості товару, переданого Кредитором Боржнику у відповідності з основним договором (п. 2.1. договору поруки).

Згідно п. 2.2. договору поруки, Кредитор не має права вимагати від Поручителя виконання зобов'язань за Боржника в частині оплати сум основного боргу, який виник на підставі Основного договору на суму, що перевищує 2000 грн. Всі права та зобов'язання по Основному договору залишаються у Боржника (пункт 2.3. договору поруки). Протягом строку дії даного договору, Кредитор не має права змінювати умови основного договору без згоди на це Поручителя. В іншому випадку Поручитель не відповідає перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань з моменту внесення таких змін (п. 2.4 договору поруки).

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару по основному договору.

У п. 4.2. договору поруки сторони обумовили, що поручительство по даному договору діє до 31.12.2015 року.

ТОВ "АТБ-маркет" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 1: ТОВ "Продекспорт-2009" та до відповідача 2: ПП "Український інформаційний центр екологічних технологій експертизи та аудиту", в якому просило суд визнати договір поруки № б/н від 16.10.2013 р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на відсутність волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки, та що договір поруки вчинений відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, у зв'язку з чим є фіктивним у відповідності до положень ст. 234 Цивільного кодексу України та повинен бути визнаний судом недійсним в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема заставою, порукою.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ч.ч. 1-3, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. № 11, фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Однак, посилання позивача на те, що договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, спростовується діями Поручителя, який після отримання відповідної вимоги Кредитора, частково виконав свої зобов'язання, а саме сплатив грошову суму у розмірі 1 100 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 31.10.2014 р. та копією банківської виписки від 03.11.2014 р. (а.с. 64, 84).

Часткове виконання стороною свого зобов'язання свідчить про те, що договір поруки № б/н від 16.10.2013 р. був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 512 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем.

Відповідно до ч. 1. ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою.

Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки.

У підпункті 4.1.1 підпункту 4.1 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", з урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 ЦК України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Водночас господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Доводи позивача про те, що дійсним наміром сторін при укладенні оспорюваного договору поруки була лише зміна підсудності спору між сторонами з приводу виконання основного договору правомірно відхилено судами, оскільки позивач не довів факту, що на момент укладання договору поруки між сторонами вже існував спір щодо виконання зобов'язань за основним договором. Натомість матеріалами справи підтверджено, що такий спір виник значно пізніше, ніж було укладено оспорюваний договір поруки.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 904/8538/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.