Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 920/468/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016та на рішеннягосподарського суду Сумської області від 05.09.2016у справі№ 920/468/16 господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Волкова Олександра ЮрійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"простягнення 206 923,13 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Банк "Київська Русь" Поклад А.О.,

- ТОВ фірми "Стара аптека" Плевако В.А.,

- ПрАТ "Альба України" повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.09.2016 у справі №920/468/16 (суддя Лугова Н.П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Волкова Олександра Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека", третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"; за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 115 000,00 грн. основної заборгованості, 5 860,27 грн. 3% річних, 72 982,28 грн. інфляційних втрат та 2 907,65 грн. судового збору, в іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

20.03.2017 представник скаржника надав до суду касаційної інстанції додатків пояснення до касаційної скарги.

Розгляд даної справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 115 000,00 грн. основного боргу, 13 037,86 грн. пені, 3% річних, 73 025,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач послався на те, що вказаний борг виник у відповідача перед третьою особою у справі за договором купівлі-продажу №349 ХФ/11 від 03.10.2011, а відповідно, позивач набув право вимоги сплати вказаного боргу на підставі договору відступлення права вимоги №71297-20/14-7 від 05.06.2014, укладеного з третьою особою.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу встановили наступні обставини:

- 03.01.2011 між ПАТ "Альба Україна" (третя особа/ продавець) та ТОВ фірмою "Стара Аптека" (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 349ХФ/11, відповідно до умов якого ПАТ "Альба Україна" зобов'язалось передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари у власність відповідача, який в свою чергу зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов зазначеного договору;

- пунктом 1.2. договору купівлі-продажу сторони узгодили, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних;

- ціна за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін ПАТ "Альба Україна" та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних (п. 2.4. договору купівлі-продажу);

- пунктами 5.1 - 5.4 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах покупець повинен вказати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату даного договору;

- пунктами 6.1. та 6.2. договору купівлі-продажу встановлено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних;

- як вказує позивач, відповідно до умов договору купівлі-продажу ПАТ "Альба Україна", поставило відповідачу лікарські засоби на загальну суму 131 075,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними. Відповідно до наданого переліку видаткових накладних граничний строк оплати неоплачених накладних настав з 18.04.2014 по 13.06.2014, проте станом на 05.06.2014 не були оплачені ТОВ Фірма "Стара Аптека";

- 05.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" як первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством "Банк" Київська Русь" (новий кредитор", позивач) було укладено договір відступлення прав вимоги № 71297-20/14-7, згідно з яким Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" (первісний кредитор, третя особа) відступає (продає) публічному акціонерному товариству "Банк" Київська Русь" (новий кредитор, позивач), а останній в свою чергу набуває (купує) за 131 075,00 грн., право вимоги за зобов'язаннями ТОВ фірми "Стара Аптека" (боржник, відповідач) у сумі 131 075,12 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 349ХФ/11 від 03.01.2011, укладеного між боржником (відповідачем) і первісним кредитором (третьою особою у справі);

- пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги, третя особа, як первісний кредитор зобов'язана повідомити відповідача, як боржника про здійснення відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу № 349ХФ/11 від 03.01.2011 протягом 3 днів з моменту набуття позивачем, як новим кредитором права вимоги;

- позивач, як новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за договором відступлення після підписання сторонами зазначеного договору (п. 3.1. договору відступлення);

- пунктом 7.1. договору відступлення передбачено, що позивач (новий кредитор) набуває право вимоги від відповідача (боржника) належного виконання зобов'язання по оплаті коштів відповідачем (боржником) у сумі 131 075,12 грн.

Встановивши наведені обставини, а також те, що відповідачем здійснено на користь нового кредитора часткове погашення заборгованості відповідно до двох платіжних доручень №2024 від 03.10.2014 та №2585 від 30.12.2014, керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 103, 232 ГК України, прийшли до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Приписами ст. 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У ч.ч. 2, 3 ст. 22 ГПК України закріплено право сторін брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду тощо. При цьому сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Також ст. 33 ГПК України покладає на сторін обов'язок доказування і подання доказів.

Водночас ст. 65 ГПК України передбачає, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.

Як вказувалося вище, позов заявлено передовсім з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеного з третьою особою у справі, право вимоги за яким позивач набув, як він стверджує у позовній заяві, на підставі договору відступлення права вимоги від 05.06.2014 №71297-20/14-7, укладеного між позивачем та відповідачем, копії якого долучені до позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи положення ст. 65 ГПК України щодо здійснення судом дій при підготовці справи до розгляду, а також наведені положення відносно заміни кредитора у зобов'язанні, та обов'язків первісного кредитора відносно передачі новому кредитору документів, що засвідчують права, що передаються, місцевий господарський суд при прийнятті до провадження позовної заяви, мав би витребувати у сторін у справі, щонайменш, у позивача, надати до суду договір відступлення права вимоги в цілому, з усіма його додатками, які є його невід'ємною частиною і про які зазначено у п. 4.2. цього договору, для встановлення факту набуття новим кредитором прав за договором купівлі-продажу та, відповідно, обсяг набутих новим кредитором прав, а також документів, зазначених у цих додатках.

Проте, місцевий господарський суд відповідних дій не вчинив, а прийняв судове рішення, яким задовольнив позов без дослідження усіх умов договору відступлення права-вимоги, який є цілісним правочином лише з усіма його невід'ємними частинами (зокрема, додатками).

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку вказаного рішення суду, і залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на наведене уваги не звернув.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не в повному обсязі розглянуто справу та не надано оцінки всім її матеріалам, які мали бути досліджені. Виправлення допущених судами попередніх інстанцій порушень призвело б до виходу судом касаційної інстанції за межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, адже потребує переоцінки встановлених судами доказів та встановлення нових обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Під час здійснення нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 1115 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 05.09.2016 у справі № 920/468/16 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко