Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 914/1307/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішенняЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року господарського суду Львівської області від 17.06.2015 рокуу справі господарського судуЛьвівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доЛьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"простягнення 32 820 562,96 грн.,

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Смакота Н.І.,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення 32 820 562,96 грн., у тому числі: 17191376,12 грн. - сума основного боргу, 3 503 307,39 грн. - пені, 2 400 634,62 грн. - 3% річних, 9 725 244,83 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу №07/12-455-БО від 16.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2015 року (суддя Запотічняк О.Д.), з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 19.06.2015 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг - 12 538 301,49 грн., пеню - 1 770 921,55 грн., 3% річних - 2 387 444,54 грн., інфляційні втрати - 9 725 244,83 грн. та судовий збір - 59 039,96 грн. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4 653 074,63 грн. - припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року (колегія суддів у складі: Марко Р.І. - головуючий, судді Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення місцевого господарського суду від 03.07.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2015 року скасувати в частині зменшення розміру пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець) було укладено договір №07/12-455-БО про купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 15470,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): серпень - 410,000; вересень - 410,000; жовтень - 2 650,000; листопад - 5 500,000; грудень - 6 500,000.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна газу за 1000 куб.м газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. Збір у вигляді цільової надбавки становить 2%, а податок на додану вартість 20%.

Сторони погодили, що тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-305,60 грн., крім того ПДВ-20%-61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ-20%-776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Як зазначено у п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

На підставі п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно з п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу з 01.08.2012 року до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу природний газ на суму 105 304 448,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.

В свою чергу, Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", в порушення умов договору, лише частково у сумі 88 113 072,52 грн. оплатило вартість отриманого природного газу, внаслідок чого станом на дату подання позову до суду сума заборгованості відповідача за природний газ становила 17 191 376,12 грн.

Після подання позову до суду відповідачем було сплачено позивачу основну заборгованість в сумі 4 653 074,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. У зв"язку з чим, місцевим господарським судом на підставі ст. 80 ГПК України було припинено провадження у справі в частині стягнення 4 653 074,63 грн. основного боргу. Щодо решти основної заборгованості в сумі 12 538 301,49 грн., то вона з урахуванням ст.ст. 525, 526 ЦК України була стягнута судами.

Судами попередніх інстанцій також було здійснено перерахунок щодо стягнення пені в сумі 1 864 127,95 грн., інфляційних втрат в сумі 9 725 244,83 грн. і 3% річних в сумі 387 444,54 грн.

Скаржник у поданій касаційній скарзі не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст.83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд виходив з інтересів сторін, але з матеріалів справи та судових рішень не зрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення судів в частині зменшення пені. Також, в поданій касаційній скарзі заявник вказує, що судом взагалі не було з'ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій при зменшенні розміру пені, прийнято до уваги ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, а також обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги. Також правомірно суди зазначили, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Таким чином, суди попередніх інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини та прийшли до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 5%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року та рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2015 року у справі №914/1307/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова