ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 905/1387/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013

та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014

у справі №905/1387/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Спеціалізованого комунального підприємства "Благоустрій"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Виконавчий комітет Макіївської міської ради

про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Черніков О.О. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства "Благоустрій" про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2013р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014 та рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2013 року ФОП ОСОБА_2 в порядку, визначеному п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р. звернувся до Спеціалізованого комунального підприємства "Благоустрій" із заявою про укладання з ним договору про надання ритуальних послуг у запропонованій редакції від 17.01.2013р.

Відповідач, в свою чергу, листом №18/01-15 від 29.01.2013р. зазначив про недоцільність укладання означеного договору, посилаючись на: неналежність оформлення додатків до заяви, відсутність обов'язку з укладання договору, відсутністю відомостей про наявність у заявника достатньої необхідної матеріально-технічної бази та про необхідну кількість кваліфікованих фахівців для роботи з замовниками ритуальних послуг, відсутність потреби у залученні додаткових суб'єктів господарювання для надання ритуальних послуг та наявні порушення вимог чинного законодавства у діяльності Відповідача протягом 2012р.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти спірний договір у відповідній редакції.

Правовідносини в Україні відносно поховання померлих осіб регулюються Законом України "Про поховання та похоронну справу", наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №193 від 19.11.2003 року "Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" та іншими нормативно-правовими актами".

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу", надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності.

За приписами статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, ритуальна служба відповідно до покладених на неї завдань зобов'язана, зокрема, - укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання; - на підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища (крематорію) суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір про надання ритуальних послуг; - у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Згідно пунктів 8 та 8.1 вказаного Типового положення ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку.

Суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право вимоги укладення з відповідачем спірного договору, якому б кореспондував імперативний встановлений законом обов'язок останнього укладати такий договір (приймати відповідну пропозицію), що унеможливлює наявність порушення з боку відповідача прав позивача.

Відповідно до абз. 2 пункту 8.1 Типового положення, протягом 14 робочих днів з для отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не дослідивши в повній мірі підстави відмови позивачу в укладенні спірного договору, що призвело до прийняття рішення без повного та всебічного дослідження всіх поданих доказів у справі.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки оскаржені судові акти таким вимогам не відповідають, а місцевий та апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити підстави відмови відповідача в укладенні договору та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 19.08.2013 року у справі №905/1387/13-г скасувати.

Справу №905/1387/13-г направити до господарського суду Донецької області на новий розгляд.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова