Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 910/13748/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А.,суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаСкопич Ю.В. (дов. від 17.12.2013 р. № 2-16д)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р.у справі № 910/13748/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення 142 627, 92 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 142 627, 92 грн., з яких пеня у розмірі 12 569, 84 грн., 3% річних у розмірі 103 313, 74 грн. та 26 744, 34 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. про закупівлю товарів за власні кошти в частині проведення оплати товару у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. у справі №910/13748/13 (суддя Босий В.П.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. (колегія суддів: головуючий Дідиченко М.А. судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), замінено відповідача - дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" правонаступником - публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування"; позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" пеню у розмірі 12 569, 84 грн., інфляційні витрати у розмірі 26 744, 34 грн., 3% річних у розмірі 103 313, 74 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за договором № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неповне та неналежне дослідження всіх обставин справи при винесенні оскаржуваних рішень.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що внаслідок систематичного порушення строків оплати за поставлений природний газ з боку Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не має можливості своєчасно здійснювати оплату поставленої продукції за договором № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. та не має змоги платити нараховану товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" суму штрафних санкцій.

Крім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", який, на думку публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", здійснений невірно.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 25.10.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" як постачальником та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як покупцем було укладено договір поставки № УГВ6465/11-12 (закупівля товару за власні кошти), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальника рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Додатком № 1 до договору сторони погодили специфікацію № 1, відповідно до якої загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 8 954 996, 64 грн.

Відповідно до пункту 4 вказаної специфікації умови та строк оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до пункту 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.07.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору №УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" поставило, а дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" отримала продукцію на загальну суму 8 914 778, 93 грн., що підтверджується накладними № 3840180 від 25.10.2012 р. та № 3841180 від 25.10.2012 р., та не заперечується сторонами.

Проте, дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" поставлений товар у встановлений строк та у повному обсязі за умовами договору № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. оплачено не було.

Судами встановлено та сторонами не заперечується, що станом на момент звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" з позовом до суду, дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" оплату вартості поставленого товару у сумі 8 914 778, 93 грн. здійснена не була.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правові положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та було зазначено вище, дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у передбачений пунктом 4 Специфікацій до договору № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. виконано не було.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Згідно пункту 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З позовних вимог вбачається, що за несвоєчасну оплату отриманого товару товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" були нараховані дочірній компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" штрафні санкції, а саме: пеня в розмірі 12 569, 84 грн., збитки від інфляції у розмірі 26 744, 34 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 103 313, 74 грн.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 4 Специфікацій оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідно до пункту 5.3 договору передбачено, що датою поставки товару є дата акту приймання-передачі товару, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 4.2 договору встановлено, що до рахунку додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Таким чином, суди дійшли висновку, що вірним є нарахування штрафних санкцій, починаючи з наступного дня після спливу тридцятиденного строку з дати поставки товару, зазначеній в видаткових накладних.

Отже, з огляду на те, що дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прострочила виконання грошового зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" за договором № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р., суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок, дійшли мотивованого висновку щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12 569, 84 грн., збитків від інфляції у сумі 26 744, 34 та 3% річних у розмірі 103 313, 74 грн.

Відносно доводів публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (правонаступник дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") про неможливість своєчасного здійснення оплати поставленої продукції за договором № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р. та сплати нарахованої товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" суми штрафних санкцій, апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки вони не були підтверджені належними та допустимим доказами у справі.

Враховуючи викладене, зокрема те, що дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" належним чином не виконала прийняті на себе зобов'язання за договором № УГВ6465/11-12 від 25.10.2012 р., а позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заявлені відповідно до умов договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 569, 84 грн., збитків від інфляції у сумі 26 744, 34 та 3% річних у розмірі 103 313, 74 грн.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи, а прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою підтримано висновки суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 р. у справі № 910/13748/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова