Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № Б8/198-10/24 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи -ОСОБА_4, м. Київ на ухвалувід 07.05.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ Б8/198-10/24 господарського суду Київської областіза спільною заявою 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг", с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Роммакс", с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської областіпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Мілютіна Л.В.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2010 року порушено провадження у справі № Б8/198-10/24 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Роммакс" (далі - Боржник, Товариство) за спільною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Техбудлізинг"(далі-Кредитор-1,Компанія) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в (далі-Кредитор-2, Підприємець) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 11.04.2013 року (суддя - Т.В. Лутак) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Мілютіну Л.В., яку зобов'язано виконати дії та заходи у ліквідаційній процедурі, передбачені нормами Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI.

Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, фізична особа - ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову господарського суду Київської області від 11.04.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.) відмовлено в прийнятті апеляційної скарги фізичної особи - ОСОБА_4 на постанову господарського суду Київської області від 11.04.2013 року.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням апеляційного суду, фізична особа - ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 91, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги фізичної особи - ОСОБА_4 на постанову про визнання Боржника банкрутом, апеляційний суд вказав, що скаржником не доведено право заявника на апеляційне оскарження вказаної постанови місцевого суду (право кредитора, особи, заінтересованої стосовно Боржника, чи право іншої особи, про права та обов'язки якої прийнята така постанова суду першої інстанції).

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, скаржник зазначає, що ним з Боржником був укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру та сплачені кошти на користь Боржника, однак будинок останнім не був побудований і акт приймання-передачі не підписаний, а тому постанова про визнання Боржника банкрутом стосується прав та обов'язків заявника апеляційної скарги - фізичної особи - ОСОБА_4

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони не відповідають приписам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що вирішення питання про визнання Боржника банкрутом здійснювалось відповідно та в порядку норм Закону про банкрутство редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін.

Відповідно до норм ст. 1 цієї редакції Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство законодавець визначає сторін (кредиторів (представника комітету кредиторів), боржника (банкрута), арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), власника майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд, вирішення питання про визнання та затвердження господарським судом кредиторських вимог до Боржника, а відповідно і перелік визнаних кредиторів у справі здійснювався в судовому засіданні у справі, що відбулось 31.01.2012 року, за результатами якого була винесена ухвала (т. 9 а.с. 59-102). Втім розгляд, визнання або відхилення кредиторських вимог фізичної особи - ОСОБА_4 у цьому засіданні господарським судом та взагалі у даній справі не здійснювався та жодного рішення з цього приводу не виносилось.

Крім цього судами не було встановлено залучення вказаної фізичної особи до участі у даній справі у якості будь-якого іншого учасника провадження у справі про банкрутство Товариства, участь яких передбачена вищенаведеними положеннями ст. 1 Закону про банкрутство.

Таким чином, заявником не доведений свій правовий статус у даній справі, а також не вказано, яким чином оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання Товариства банкрутом стосується та впливає на права та обов'язки фізичної особи - ОСОБА_4 саме у даній справі, а відповідно і не доведено право, відповідно до норм ст. 91 ГПК України, на оскарження згаданої постанови місцевого суду.

Поряд з викладеним касаційний суд звертає увагу на те, що аргументи та доводи в апеляційній та касаційній скаргах є ідентичними, хоча предметом апеляційного та касаційного оскарження заявником визначені різні судові рішення у справі.

У зв'язку із викладеним касаційний суд підтримує правомірний та обґрунтований висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для прийняття та порушення провадження з розгляду апеляційної скарги фізичної особи - ОСОБА_4 на постанову про визнання Боржника банкрутом, а також правомірне рішення цього ж суду про відмову у прийнятті вказаної апеляційної скарги.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги фізичної особи -ОСОБА_4 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 15, 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 62, 91, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи -ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 р. у справі № Б8/198-10/24 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 19.06.2014 року.