ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 903/1024/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017у справі№903/1024/16 Господарського суду Волинської областіза позовомОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк"провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:від позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.12.2016 у справі №903/1024/16 (суддя Шум М.С.) на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто позовну заяву ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігор Іванович, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №903/1024/16 (колегія суддів у складі: Саврій В.А., Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.) ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.12.2016 скасовано, а справу №903/1024/16 передано на розгляд Господарського суду Волинської області.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

Скаржником подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить задовольнити касаційну скаргу поністю.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд послався на відсутність доказів сплати позивачем судового збору.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів". При цьому, апеляційний господарський суд зазначив щодо підвідомчості даного спору господарським судам.

Вищий господарський суд України вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно з ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

41) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Предметом даного спору є вимоги ОСОБА_4, як фізичної особи до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігор Іванович, про визнання бездіяльності відповідача протиправною та відмову щодо включення належної позивачу суми за договором банківського вкладу до реєстру вимог кредиторів, та про зобов'язання відповідача внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, суб'єктний склад даного спору, в якому позивач виступає як фізична особа, а не як суб`єкт підприємницької діяльності, не відповідає приписам статті 1 ГПК України.

Посилання суду апеляційної інстанції, в обґрунтування підвідомчості даної справи господарським судам, на практику Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 16.02.2016, є безпідставним, оскільки у вказаній постанові висловлено позицію про те, що враховуючи положення ст. 12 ГПК України, на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки спір не є публічно-правовим. При цьому, позов у вказаній справі був поданий Пенсійним фондом України у Васильківському районі Дніпропетровської області до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про зобов'язання Фонду визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги управління ПФУ на суму боргу. Отже, спір у даній справі виник між двома юридичними особами, тобто суб'єктний склад учасників спору відповідав приписам ст. 1 ГПК України. Таким чином, у вказаній справі та у даній справі №903/1024/16 різний суб'єктний склад учасників спору.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає за необхідне врахувати правову позицію викладену Судової палатою у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2309цс16 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, в якій зазначено, що згідно із частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Враховуючи зазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Повернення ж позовної заяви, за наявності передбачених ст. 63 ГПК України підстав, можливе у разі підвідомчості спору господарським судам.

Враховуючи зазначене, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд касаційної інстанції приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови у прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігор Іванович, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з чим ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 62, 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.12.2016 у справі №903/1024/16 скасувати.

У прийнятті позовної заяви ОСОБА_4 відмовити.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

М. Малетич