Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 911/396/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачаВиговська Є.С., дов. від 20.11.2013відповідачівне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)третіх осіб - ОСОБА_5, дов. від 11.03.2013; - не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі№ 911/396/13-г Господарського суду Київської областіза позовомАкціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до - Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів- ОСОБА_7; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція"провизнання недійсними прилюдних торгівВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція", а саме: майнового комплексу ремонтно-технічної бази загальною площею 1628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, що відбулися 05.11.201 року, оформлені протоколом № 11-0101/12 проведення прилюдних торгів та складеним за результатом їх проведення актом № 28076178 від 06.11.2012 року про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів. Позивач, посилаючись на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначив на проведення процедури реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки з порушенням вимог пунктів 1.4, 3.17, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, статей 43, 47, Закону України "Про іпотеку", пункту 8 статті 37, статей 7, 11, 39, 54, 57 Закону України "Про виконавче провадження", що вплинуло на результати торгів та призвело до порушення законних інтересів позивача як іпотекодержателя, а саме: не додержано вимог законодавства щодо опису та арешту нерухомого майна боржника, майно реалізовано на підставі наданого неповного пакету документів, не зупинено виконавче провадження за наявності обов'язкових для цього підстав з огляду на банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, спеціалізована торгуюча організація порушила правила доведення до відома потенційних покупців інформації про лот, порушено порядок та процедуру складання акта державного виконавця про реалізацію майна з прилюдних торгів.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" - відхилили позов у повному обсязі, вказавши, що підготовка та процедура проведення прилюдних торгів відбувалися з дотриманням вимог чинного законодавства, позивач не навів підстав, передбачених для визнання недійсним результатів торгів, як правочину, не вказав, які його права та інтереси було порушено спірним правочином, позивачу було відмовлено у його скаргах на дії органу державної виконавчої служби у даному виконавчому провадженні.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2014 (суддя Конюх О.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді: Копитова О.С. - головуючий, Верховець А.А., Сотніков С.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як таке, що відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковим поясненням до неї), в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: висновки судів про законність звернення стягнення на предмет іпотеки суперечать визначеному умовами договору та статтями 33, 38 Закону України "Про іпотеку" порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, приписам частини 8 статті 54, статей 52 та 66 Закону України "Про виконавче провадження"; судами в порушення вимог статті 82 Господарського процесуального кодексу України не надано оцінки існуванню двох суперечливих актів державного виконавця про реалізацію майна; суди невірно застосували приписи пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в частині наявності підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Треті особи відхилили доводи касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень. Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали та не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначений спосіб, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки сторін виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; за частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; згідно з частиною 4 статті 202 Цивільного кодексу України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом пункту 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 745/4038, з подальшими змінами та доповненнями, під прилюдними торгами розуміється продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Результатом проведення публічних торгів є визначення покупця-переможця публічних торгів та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу та складання акта про проведення прилюдних торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої видачі свідоцтва про придбання майна.

З наведеного вбачається, що за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином, а особа, що не є учасником правочину, може звернутися до суду з позовом про недійсність цього правочину з підстав, зазначених у частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Виходячи з правової природи оспорюваних торгів, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням. При вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів, чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2011 у справі № 7/041-11 вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт-Експедиція" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 2269109,70 грн. заборгованості по кредиту за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, 670613,27 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 102966,42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28445,19 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом та судові витрати: 24275 грн. 48 коп. державного мита та 224 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; на виконання вказаного рішення 19.07.2011 Господарським судом Київської області видано наказ про його примусове виконання.

01.08.2011 головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області прийнято постанову ВП № 28076178 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області № 7/041-11 від 19.07.2011.

В ході виконавчого провадження № 28076178 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області проведено опис та арешт майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", а саме: нерухомого майна - майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1 628,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт.

Також судами встановлено, що вищезазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці позивача відповідно до договору іпотеки, укладеного 02.11.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансферт Експедиція" та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", за умовами якого іпотекодержатель (позивач) має право у випадку невиконання іпотекодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансферт Експедиція" своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках та цим Іпотечним договором, отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 4942000,00 грн.

Після проведення виконавчих дій стосовно опису та арешту майна боржника, 29.02.2012 старшим державним виконавцем на виконання вимог статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні виконавчого провадження № 28076178 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вега".

З метою визначення ринкової вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" у травні 2012 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська експертна група", за наданим яким Висновком з незалежної оцінки майна від 24.05.2012 ринкова вартість спірного нерухомого майна на дату проведення оцінки становить 2913199,00 грн. без урахування ПДВ.

Згідно з актом з незалежної оцінки нерухомого майна, складеного 02.07.2012 експертом Товариством з обмеженою відповіальністю "Оціночна компанія "Вега", ринкова вартість нерухомого майна станом на 02.07.2012 без урахування ПДВ становить 884962,00 грн.

Копія висновку з незалежної оцінки майна від 02.07.2012 направлялась позивачу органом державної виконавчої служби листом від 12.09.2012 №10292/531-16-18 та, як вбачається з відмітки на ньому, отримана позивачем 26.09.2012.

Доказів оскарження оцінки арештованого майна станом на 03.10.2012 матеріали справи не містять; відсутність оскарження оцінки підтверджується довідкою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 03.10.2012.

Вважаючи оцінку майна заниженою, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося із заявою про рецензування звіту про оцінку нерухомого майна, складеного ТОВ "Оціночна компанія "ВЕГА" (884962,00 грн.), в якій банк одночасно повідомив відділ державної виконавчої служби про результати оцінки нерухомого майна, проведеної ТОВ "Українська експертна група" (2913199,00 грн.), яка є значно більшою, ніж визначена ТОВ "Оціночна компанія "Вега". Однак, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заява позивача № С11-120-1/09/4817 від 02.10.2012 про призначення рецензування звіту від 02.07.2012 отримана виконавчою службою лише 15.10.2012, про що свідчить відповідна відмітка на ній

11.10.2012 нерухоме майно передане на реалізацію, в зв'язку з чим 15.10.2012 Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" укладено договір № 11-0101/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" у встановлені строки опублікувало за місцезнаходженням предмета іпотеки в друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначено інформацію про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями газети "Авізо" від 19.10.2012 № 82 (1559) та газети "Експрес Об'ява" від 19.10.2012 № 203 (4683), із блоком інформаційного повідомлення про проведення прилюдних торгів, які згідно з свідоцтвами про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Експрес Об'ява" КВ № 13647-2621 ПР та "Авізо" КВ 208 є друкованими засобами масової інформації із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження.

05.11.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" проведено публічні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна, а саме: майнового комплексу ремонтно-технічної бази загальною площею 1628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; переможцем торгів визнано єдиного учасника - ОСОБА_7, що придбала майновий комплекс ремонтно-технічної бази за 884962,00 грн. без ПДВ, про що складено відповідний протокол.

На підставі протоколу проведення торгів з реалізації нерухомого майна від 05.11.2012 № 11-0101/12, підписаного ліцитатором і переможцем та затвердженого в.о. директора Київської філії ТОВ "ТД "Еліт Сервіс", видано акти державного виконавця № 28076178 про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів від 06.11.2012 та про реалізацію предмета іпотеки від 07.11.2013.

На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 07.11.2012 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Василевич Т.М., 10.11.2012 приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_11 видано свідоцтво про придбання ОСОБА_7 майна з прилюдних торгів № 1334, а саме майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1628,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. 27.12.2012 згідно з свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна № 1334 від 10.11.2012 Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_7.

Матеріали справи містять докази того, що банк звертався до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця з викладених підстав та просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо опису та арешту майна ТОВ "Трансфорт-Експедиція", скасувати акт арешту вказаного майна, складений 28.02.2013; ухвалою від 13.06.2013 по справі № 7/041-11 господарський суд відмовив у задоволенні зазначеної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди зазначили, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом "Про виконавче провадження" до призначення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; матеріалами справи підтверджено виконання спеціалізованою торгуючою організацією правил проведення прилюдних торгів стосовно доведення до відома потенційних покупців інформації про лот; реалізація заставного майна відбувалась з відома самого банку та на його користь, а в матеріалах справи наявний лист банку від 09.09.2011 № С11-120-1-1/134, в якому останній звертається до відповідача 1 з проханням накласти арешт та реалізувати в установленому законодавством порядку спірне нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику.

Відтак, позивач самостійно обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження по стягненню заборгованості боржника за кредитними договорами, вимоги за якими забезпечені зазначеним майном згідно з укладеним договором іпотеки, не звертаючись при цьому з додатковим позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення цих вимог.

Розглянувши доводи щодо реалізації майна в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, суди встановили, що ухвалою від 19.07.2012 порушено провадження по справі № Б3/080-12 про банкрутство ТОВ "Трансфорт-Експедиція" та пунктом 6 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; разом з тим, процедура звернення стягнення на заставлене майно державним виконавцем застосована в лютому 2012 року (акт опису та арешту майна складений 28.02.2012),тобто, до введення мораторію, а станом на дату проведення торгів у виконавчої служби не було підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Також суди зазначили, що питання правомірності дій виконавчої служби під час реалізації спірного майна під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів досліджувалось судом при розгляді кредиторських вимог позивача в межах справи про банкрутство ТОВ "Трансфорт-Експедиція" в справі № Б3/080-12-13; а Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2013 вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про незаконність перерахування грошових коштів боржника на суму 677612,40 грн. ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райфайзен Банк Аваль" в рахунок погашення заборгованості боржника.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" під поняттям іпотеки мається на увазі забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншим кредиторами цього боржника, у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Також статтею 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється для задоволення вимог іпотекодержателя органом виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку". При цьому використання іпотекодержателем для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням засобу його забезпечення (з урахуванням встановлених Законом України "Про іпотеку" особливих наслідків та можливостей, пов'язаних з використанням спеціального порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у вигляді заборони у певних випадках надання відстрочки виконання відповідного судового рішення, можливості виселення мешканців з житлового будинку тощо) є правом іпотекодержателя.

Відповідно до статей 1, 2, 17, 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) державною виконавчою службою здійснюється процедура примусового виконання судових рішень, яка проводиться на підставах, у межах та у спосіб, визначених цим Законом; виконавчою службою здійснюються дії на виконання судових наказів, зокрема, дії зі звернення стягнення на майно боржника.

За статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та в іноземній валюті; в разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Згідно зі статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

За змістом наведених вище положень законодавства, статей 52 та 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на спірне майно в межах примусового виконання судового рішення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя здійснюється державним виконавцем за приписами Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку"; умови та порядок виконання судових рішень визначено також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року; реалізація арештованого майна згідно з пунктом 4.5, підпунктом 4.5.3 Інструкції здійснюється відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" (шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах) та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є одночасно стягувачем за виконавчим документом та іпотекодержателем майна боржника, а кошти, отримані від продажу майна на спірних торгах, спрямовані на задоволення вимог позивача, відтак, доводи касаційної скарги про звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в іпотеці, за відсутності встановлених законодавством підстав спростовуються наведеними вище обставинами справи; доводи позивача, які стосуються дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, що мають самостійний порядок оскарження (в тому числі і його дії щодо фіксації результатів здійснення торгів) не можуть бути підставою для недійсності прилюдних торгів.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно. Зміни до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яким виключено норму, що дозволяла здійснювати звернення стягнення на заставне майно боржника в ході виконавчого провадження в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (в процедурі розпорядження майном), внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та набрали чинності з 19.01.2013 року.

Судова колегія зазначає, що, оспорюючи спірні торги з підстав порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів, позивач не навів будь-яких доказів та доводів щодо порушення таким відчуженням майна боржника на користь позивача прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідно до положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували процедуру проведених торгів та дії відповідача щодо їх організації та під час їх проведення; при цьому суди врахували положення статей 42, 43, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим мотивовано відхилили доводи позивача, та з урахуванням наведених вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дійшли законних і обґрунтованих висновків про відсутність порушень, що вплинули б на законність їх результатів, додержання обумовлених законодавством принципів проведення прилюдних торгів.

Прийняті господарськими судами рішення та постанова відповідають положенням статей 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом та місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 911/396/13-г Господарського суду Київської області та рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач