Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 922/2321/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015у справі№ 922/2321/15Господарського судуХарківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ"простягнення 73202,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

09.04.2015 Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ" 73202,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова при здійсненні реконструкції згідно з розрахунком величини пайового внеску, виконаного за показниками опосередкованої вартості будівництва, посилаючись на приписи статей 2, 7, 10, 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 2, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 173, 174, 224, 225 Господарського кодексу України, статті 3, 11, 14, 16, 22, 623 Цивільного кодексу України. Позивач зазначив, що відповідач здійснив реконструкцію квартир під торговельно-офісні приміщення, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок перерахувати до бюджету міста кошти, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова; позивач не мав можливості самостійно залучити замовників будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури міста відповідно до вимог чинного законодавства; несплата коштів пайового внеску до місцевого бюджету спричинила заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.05.2015 (суддя Калантай М.В.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Сіверін В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів, Харківська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 2, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки саме на відповідача покладено обов'язок звернутись до виконавчих органів міської ради до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію для укладення договору про пайову участь; не виконання відповідачем обов'язку укласти відповідний договір призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що є підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди; статті 224, 225 Господарського кодексу України, статті 9, 71 Бюджетного кодексу України, статті 27, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Скаржник наголошує на доведеності матеріалами справи факту понесення спірних збитків і їх розміру; протиправної поведінки відповідача, в також причинного зв'язку між такою поведінкою і збитками. Рада зазначає, що нею вживалися всі належні заходи, спрямовані на одержання коштів пайової участі та неодноразово скеровувалися відповідачеві проекти відповідного договору, який так і не було підписано відповідачем.

Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить її залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Позивач та відповідач не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 затверджений Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі - Порядок), що містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску, відповідно до якого під будівництвом слід розуміти - нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва - будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту не пізніше, ніж за 30-ть календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Суди також встановили, що за змістом Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 10.09.2014 за № ХК 143142530032, реконструйовані квартири №№ 1-В, 1-Г, 1-Д в житловому будинку по пр. Орджонікідзе, 19 у м. Харкові під торговельно-офісні приміщення прийняті до експлуатації. Замовником будівництва за даною декларацією є Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ".

Листами Управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 941/0/124-14 від 27.11.2014 та № 31/0/124-15 від 20.01.2015 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс КВ" про необхідність виконання вимог закону та направлено для підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова; від Товариства відповідей на зазначені вище листи не надійшло, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури не укладено.

Відповідно до виконаного Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради розрахунку кошторисна вартість здійсненої відповідачем реконструкції становить 665480 грн., розмір пайової участі, що підлягала перерахуванню до бюджету та є його збитками, складає 73202,80 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що позивач не довів складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, зокрема, не довів порушення відповідачем зобов'язання, а також недоотримання бюджетом міста запланованих коштів.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Вказане вище кореспондує положенням статті 173 Господарського кодексу України, згідно з якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; при цьому відповідно до положень статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Положеннями статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до положень статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини.

При цьому в силу правил розподілу доказування за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами такі елементи складу цивільного правопорушення як протиправність поведінки особи, розмір шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою її заподіювача; відповідач, натомість, зобов'язаний довести відсутність вини в його діях.

Положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок певного кола суб'єктів - замовників будівництва - звернутись до відповідного органу місцевого самоврядування для укладення договору пайової участі. Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Законом встановлено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з приписами частини 4 статті 40 Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Разом з цим, згідно із статтею 1 Закону замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву; відповідно до статті 2 Закону під забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.

За приписами статті 4 Закону (у редакції станом на час виконання відповідачем робіт з реконструкції приміщення) об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідне регулювання міститься також у затвердженому виконавчим органом міської ради Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова

Таким чином, як Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" так і Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова зобов'язують замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за умови наявності у останнього наміру щодо забудови земельної ділянки та виконання на ній робіт щодо об'єктів, визначених як об'єкти будівництва згідно з наведеними вище нормами.

Натомість господарськими судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, а позивачем не спростовано, що відповідач здійснював реконструкцію квартир у житловому будинку, тобто, частини будинку; при цьому забудова земельної ділянки не здійснювалась, право власності або право користування на земельну ділянку, у відповідача взагалі відсутні.

Також слід відзначити, що за своїм змістом поняття інфраструктури включає до себе сукупність споруд, будівель, систем і, служб, необхідних для функціонування і забезпечення умов життєдіяльності суспільства; положення законодавства, на які посилається позивач, вказують на необхідність участі замовника об'єкта будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Однією зі складових місцевого бюджету є бюджет розвитку, надходження якого, згідно з пунктом 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України, включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

В той же час, відповідно до змісту частини 2 статті 76 Бюджетного кодексу України, рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема: загальна сума доходів видатків та кредитування місцевого бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди); доходи місцевого бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до рішення). Таким чином, вихідним при визначенні неодержаного доходу (втраченої вигоди) міського бюджету міста Харкова є планування таких доходів і відповідне їх відображення в рішеннях про місцевий бюджет.

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність запланованих у бюджеті м. Харкова надходжень спеціального бюджету міста Харкова та витрат на розвиток інфраструктури населеного пункту, його інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, жодним чином не обґрунтував у позові, в чому полягає необхідність надходжень та витрат на розвиток міської інфраструктури у зв'язку зі здійсненою відповідачем реконструкцією, не надав належного розрахунку, яким планувалось отримання Харківською міською радою таких надходжень, у тому числі від відповідача грошових коштів, у розмірі 73202,80 грн. для створення і розвитку інфраструктури міста.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не доведено суду наявність в діях (бездіяльності) відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, та про відмову в позовних вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу).

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи щодо наявності складу правопорушення, як підстави для настання зазначеної позивачем відповідальності, а зводяться до їх переоцінки; висновки господарських судів щодо відсутності правових підстав для пайової участі відповідача невідповідності у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є вірними.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та мотивовано відмовили у задоволенні позову; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 у справі № 922/2321/15 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 13.05.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Мачульський