Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 910/24255/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Гольцової Л.А, Кролевець О.А.за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача: від третьої особи:Куликов Ю.Ю. дов. від 26.06.2015 не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"на рішення та на постанову Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі№ 910/24255/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БОН-Ексім"простягнення заборгованості у розмірі 4 279 301, 27 грн.У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.07.2015 № 02-05/447 для розгляду справи №910/24255/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (доповідач), судді Гольцова Л.А., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення заборгованості у розмірі 4 279 301, 27 грн. на підставі договору поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011, яка складається з кредитної заборгованості за кредитним договором № 14-09-980-К від 16.07.2009 у розмірі 3 404 190, 97 грн., заборгованості зі сплати процентів у розмірі 728 711, 63 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми кредиту у розмірі 18 283, 93 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28 977, 40 грн., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 176, 86 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 3 917, 84 грн., інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17 640, 94 грн., інфляційних втрати за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 19 934, 66 грн., неустойки на підставі пункту 7.4 кредитного договору у розмірі 47 658, 66 грн., неустойки на підставі пункту 7.3 кредитного договору у розмірі 6 808, 38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 залучено до участі у справі № 910/24255/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "БОН-Ексім".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/24255/14 (головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.), позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 526, 530, 541, 543, 549, 554, 559, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України з урахуванням яких суди, встановивши, що порука за договором №14-09-980-П від 03.06.2011, укладеним на виконання кредитного договору № 14-09-980-К від 16.07.2009, не припинена, а строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду І інстанції та постановою апеляційного суду, ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу № 910/24255/14 на новий розгляд.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 251, 254, 559 Цивільного кодексу України, а також порушення норм процесуального права, зокрема статті 79 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на пропущенні позивачем встановленого договором поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 та пунктом 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для звернення до відповідача з відповідними вимогами з огляду на що, на думку скаржника, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того скаржник стверджує про безпідставне незадоволення як судом І інстанції, так і апеляційним судом клопотання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про зупинення розгляду даної справи у зв'язку з наявністю у Господарському суді міста Києва пов'язаної з нею справи № 910/2462/15-г, предметом якої є визнання договору поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 припиненим.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.07.2009 між Акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бон-Ексім" (позичальник) укладено кредитний договір № 14-09-980-К, відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 3 404 190, 97 грн. на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору термін користування кредитом визначений до 06.08.2010.

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору встановлено, що видача кредиту на цілі, визначені пунктом 1.2 договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.

Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений пунктом 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та враховується день повернення кредиту.

Пунктом 3.1.3 кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № 14-09-980-К від 16.07.2009, якими внесено зміни до умов кредитного договору, зокрема: № 1 від 21.08.2009, № 2 від 06.08.2010, № 3 від 02.06.2011.

За змістом додаткової угоди № 3 продовжено строк дії кредитного договору до 01.04.2018 і змінено процентну ставку на 14% річних.

Крім того пунктом 2 додаткової угоди № 3 до кредитного договору визначено, що повернення основної суми кредиту 3 404 190, 97 грн. починається з квітня 2014 року рівними частинами щомісяця до останнього робочого дня місяця включно (47 місяців по 70 920,65 грн. та в останній місяць 70 920, 42 грн.).

Судами встановлено, що на виконання умов кредитного договору на підставі заяви ТОВ "Бон-Ексім" № 500 від 15.07.2009 АТ "Брокбізнесбанк" перерахувало на його користь грошові кошти у розмірі 3 404 190, 97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 17.07.2009.

Однак в порушення норм чинного законодавства України, зокрема статей 1054, 1048 1049 Цивільного кодексу України та умов кредитного договору № 14-09-980-К від 16.07.2009, ТОВ "Бон-Ексім" не було повернуто грошові кошти на користь АТ "Брокбізнесбанк", внаслідок чого виникла заборгованість.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2015 у справі № 910/23630/14, предметом розгляду якої було стягнення заборгованості за кредитним договором № 14-09-980-К від 16.07.2009 безпосередньо з боржника, присуджено до стягнення з ТОВ "Бон-Ексім" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитом у розмірі 3 404 190, 97 грн., заборгованість зі сплати процентів у розмірі 728 711, 63 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми кредиту у розмірі 18 283, 93 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28 977, 40 грн., 3% річних у розмірі 3 176, 86 грн. за несвоєчасне повернення кредиту, 3% річних у розмірі 3 917, 84 грн. за несвоєчасну сплату відсотків, 17 640, 94 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту, 19 934, 66 грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату відсотків, 47 658, 66 грн. неустойки, нарахованої на підставі пункту 7.4 кредитного договору, 6 808, 38 грн. неустойки у розмірі, нарахованої на підставі пункту 7.3 кредитного договору, 964 248 грн. неустойки, нарахованої за порушення умов іпотечного договору від 16.07.2009, а також 5 005 811, 50 грн. неустойки, нарахованої за порушення умов іпотечного договору від 04.08.2011.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Бон-Ексім" (позичальник) за кредитним договором № 14-09-980-К від 16.07.2009, 03.06.2011 між ПАТ "Брокбізнесбанк" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (поручитель) укладено договір поруки № 14-09-980-П, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Бон-Ексім" зобов'язань за кредитним договором № 14-09-980-К від 16.07.2009, згідно з яким боржник зобов'язаний в строк до 01.04.2018 повернути кредиторові кредит у сумі 3 404 190,97 грн., сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних, а також сплатити штрафні санкції та інші платежі у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Пунктом 1.4 договору поруки встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язань, передбачених кредитним договором, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з пунктом 2.1.2. договору поруки кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором.

У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором в строки та в розмірах визначених цим договором, кредитор звертається до поручителя із відповідною письмовою вимогою (пункт 3.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 3.2. договору поруки сторони дійшли згоди про те, що поручитель не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання вимоги кредитора зобов'язаний виконати обов'язок позичальника шляхом перерахування грошових коштів в сумі та на рахунок (рахунки), визначені у вимозі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.05.2014 листом за вих. № 1006/046-кв ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось з вимогою до ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про погашення простроченої заборгованості, однак заборгованість погашена не була.

В подальшому листами від 01.09.2014 вих. № 9339/046 та № 9331/046 ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось із вимогою до ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про погашення простроченої заборгованості та ТОВ "Бон-Ексім" про дострокове погашення заборгованості, які також залишились без виконання.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" умов договору поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або кільки осіб.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (частини 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, посилаючись на вказану норму чинного законодавства, ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" стверджує про припинення поруки за договором поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 з 28.05.2012, оскільки вказана дата є останнім днем шестимісячного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя. Доводи відповідача зводяться до того що, право кредитора вимагати виконання кредитних зобов'язань за договором, на його думку, виникає саме 28.11.2011.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Виходячи з аналізу зазначеної норми права строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Відповідно до положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з додатковою угодою №3 до кредитного договору від 02.06.2011 боржник (а відтак і поручитель) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними відсотками до 01.04.2018, починаючи з квітня 2014 року рівними частинами щомісячно до останнього робочого дня включно. Таким чином поряд з установленням строку дії договору сторони встановили також строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Такої самої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 19.03.2014 у справі 6-20цс14.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Як вбачається з умов додаткової угоди № 3 перший черговий платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 01.05.2014, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Тобто, перебіг шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя щодо оплати першого чергового платежу починається з 01.05.2014 та закінчується 01.11.2014.

Судами встановлено, що ПАТ "Брокбізнесбанк", як кредитор, звернулось до ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", як до поручителя, з вимогою про дострокове погашення заборгованості на підставі пункту 6.1. кредитного договору 30.05.2014 та 01.09.2014. Водночас позовна заява ПАТ "Брокбізнесбанк" до ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" була подана до суду 29.10.2014. Таким чином шестимісячний строк пред'явлення вимоги поручителю пропущено не було.

З огляду на викладене суд першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позивачем не порушено строки, визначені частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки було пред'явлено вимоги до поручителя в межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати зобов'язання за договором поруки припиненим у розумінні частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, і відповідно суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "Брокбізнесбанк" в частині стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (як поручителя) заборгованості за кредитом у розмірі 3 404 190, 97 грн. та заборгованості зі сплати процентів у сумі 728 711, 63 грн.

Отже викладені в касаційній скарзі доводи ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про пропущення позивачем встановленого договором поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 та пунктом 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для звернення до відповідача з відповідними вимогами не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

З огляду на вимоги статей 610, 612, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суди першої та апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 176 грн. 86 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 3 917 грн. 84 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17 640 грн. 94 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 19 934 грн. 66 коп., а також пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання з поверненню суми кредиту у розмірі 18 283, 93 грн. та пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28 977, 40 грн., нарахованих на підставі статті 549 Цивільного кодексу, статей 230, 232 Господарського кодексу України.

Також враховуючи умови кредитного договору про стягнення неустойки суди дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки на підставі пункту 7.4 кредитного договору у розмірі 47 658, 66 грн. та неустойки на підставі пункту 7.3 кредитного договору у розмірі 6 808, 38 грн.

Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України внаслідок безпідставного, на думку скаржника, незадоволення клопотання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про зупинення розгляду даної справи у зв'язку з наявністю у Господарському суді міста Києва пов'язаної з нею справи № 910/2462/15-г, предметом якої є визнання договору поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 припиненим, касаційна інстанція визнає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати, як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення клопотання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про зупинення провадження у справі, враховуючи, що господарський суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором, надати правову оцінку угодам, на підставі яких заявлено цей позов.

Водночас слід зауважити, що порука, будучи за своєю правовою природою зобов'язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 Цивільного кодексу України. Разом з тим, спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначені статтею 559 Цивільного кодексу України. При вирішенні спору про стягнення кредитної заборгованості з поручителя господарський суд не позбавлений можливості на підставі поданих сторонами доказів перевірити наявність або відсутність правових підстав для припинення поруки.

Відтак порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/2462/15-г не може бути перешкодою для з'ясування відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у даній справі при її розгляді господарським судом, у тому числі щодо наявності чи відсутності фактичних та правових підстав для стягнення забезпеченої договором поруки № 14-09-980-П від 03.06.2011 заборгованості за кредитним договором № 14-09-980-К від 16.07.2009.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів І та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 910/24255/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: Л.А. Гольцова

О.А. Кролевець