Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 908/63/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київна рішеннявід 02.02.2015 господарського суду Запорізької областіта постановувід 18.03.2015 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 908/63/15-г господарського суду Запорізької області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доЯкимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", смт. Якимівка Запорізької області про стягнення 101 469,57 грн. представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" (далі - відповідач) про стягнення 101 469,57 грн., з яких 35 702,87 грн. пені за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.11.2013.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 у справі № 908/63/15-г (суддя Шевченко Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 59 871 грн. інфляційних втрат 5 895, 70 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 35 702,87 грн. пені відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18.03.2015 (судді: Могилєвкін Ю.О - головуючий, Потапенко В.І., Плужник О.В.) рішення суду першої інстанції від 02.02.2015 залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суди керувалися приписами ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), якою встановлено загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі нараховані на вимоги поточних кредиторів.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 35 702,87 грн. пені. Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання касаційної скарги був сплачений позивачем виходячи із оспорюваної суми.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ч.4 ст. 12 Закону про банкрутство. Позивач зазначає, що оскільки зобов'язання відповідача є поточними, на них не поширюється дія введеного у справі про банкрутство мораторію.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 порушено провадження у справі № 23/5009/326/11 про банкрутство відповідача, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 у справі № 23/5009/326/11 термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника, продовжено до 01.01.2016.

Отже, з 28.01.2011 і станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі відповідач перебував у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном.

Спірна сума пені була нарахована позивачем за невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 22.11.2013 в частині здійснення розрахунків за поставлений протягом січня-квітня 2014 року природний газ на загальну суму 731 053,34 грн.

Таким чином, вимоги позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а отже відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є поточними грошовими зобов'язаннями останнього.

Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012, яка в силу с. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 35 702,87 грн. пені, правильно застосували приписи статей 1, 12 Закону про банкрутство, а також врахували відповідну правову позицію Верховного Суду України.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення у зазначеній частині прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 , 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі №908/63/15-г в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 35 702,87 грн. пені залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич