Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №916/127/15-г
Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №916/127/15-г
Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №916/127/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 916/127/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Іванової Л.Б.

за участю представників:

позивача - Кільяна А.М.,

відповідача - Горьової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії "Зеніт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015

та на рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2015

у справі № 916/127/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії "Зеніт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія "Зеніт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ", згідно з яким, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило визнати нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 26 563,10 грн., що здійснене ТОВ "ІНФОКС", неправомірним; зобов'язати ТОВ "ІНФОКС" відновити водовідведення ТОВ ТПК "Зеніт" за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 59 та зобов'язати ТОВ "ІНФОКС" відшкодувати матеріальні збитки у розмірі 79 696,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015 (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 (колегія суддів у складі: суддя Савицький Я.Ф. - головуючий, судді Головей В.М., Ярош А.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 07.10.2015, рішення господарського суду першої інстанції від 11.06.2015, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 1, 43 ГПК України, ст.ст. 20, 193, 236, 237 ГК України, ст.ст. 16, 358, 525, 526, 610 ЦК України. Зокрема, скаржник стверджує про те, що акт "Аналіз стічної води" не є рішенням (дією) суб'єкта господарювання та не спричиняє виникнення та/або порушення будь-яких прав чи обов'язків, а відтак, не породжує відносин, які можуть бути предметом судового розгляду у господарському процесі. На думку скаржника матеріалами справи доведено, що ніякої заборгованості станом на 03.12.2014 у позивача не існувало у зв'язку з чим підстав для відключення позивача від системи міського водовідведення у відповідача не було.

У відзиві та поясненнях до відзиву на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного господарського суду від 07.10.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідач вважає, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором у зв'язку з чим відповідач відключив йому водопостачання.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 24.09.2010 ТОВ "ІНФОКС" (виробник) та ТОВ ТПК "Зеніт" (споживач) було укладено додаткову угоду № 1/729 до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6242/3 від 07.05.2001, згідно з якою сторони виклали у новій редакції умови договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6242/3 від 07.05.2001 починаючи з п. 1.2 договору;

- сторони домовилися, що виробник надає послуги з подачі питної води на об'єкти споживача, а також з приймання стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів. Споживач своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та устроїв на них у відповідності до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомгоспу України від 27.06.2008 № 190, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Держжитлокомгоспу України від 05.07.1995 № 30, Правил приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007, технічних умов, діючих ГОСТів, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", інших актів, прийнятих у встановленому законом порядку;

- за умовами п. 2.4.15 додаткової угоди № 1/729 від 24.09.2010 споживач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків, та інші платежі, передбачені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, Правилами приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси, та умовами цього договору;

- згідно з п. 3.8 додаткової угоди № 1/729 нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси;

- 25.11.2014 на адресу позивача надійшов лист ТОВ "ІНФОКС" від 19.11.2014 за № 11501 щодо необхідності оплати підвищеного тарифу за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізаційну систему на суму 26 563,10 грн. Додатком до цього листа були копія акта відбору проб та розрахунок суми платежів за скид стічних вод. Крім того, зазначеним листом ТОВ "ІНФОКС" повідомило, що у випадку несплати зазначеної суми буде припинено надання водовідведення без додаткового попередження з 28.11.2014, відомості про погашення заборгованості мають бути надані до Управління з контролю за водокористуванням до 27.11.2014. У випадку не надання копій платіжних документів у зазначений строк, вартість виїзду бригади та робіт по припиненню надання послуг відноситься на рахунок споживача. Питання щодо відновлення послуг водовідведення буде розглянуто в порядку загальної черги і лише після надання документів, що підтверджують погашення заборгованості, а також оплати робіт, пов'язаних з припиненням та відновленням надання послуг;

- листом від 02.12.2014 за № 86 ТПК "Зеніт" повідомило ТОВ "ІНФОКС" про безпідставність виставлення рахунку № 1749/3151 від 19.11.2014 на суму 26 563,10 грн. за скид ненормативних стічних вод, відсутність підстав для відключення ТПК "Зеніт" від мережі водовідведення та неправомірність проведення відбору проб стічних вод посадовцями філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" за відсутністю представників ТПК "Зеніт";

- 04.12.2014 ТПК "Зеніт" було відключено від водовідведення про що свідчить акт № 665.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що вимога про визнання нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 26 563,10 грн. неправомірним, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем у цій частині позовних вимог невірно обраний спосіб захисту свого права. Крім того, станом на дату розгляду справи акт "Аналіз стічної води" від 10.11.2014 позивачем не оскаржений, так само як і дії ТОВ "ІНФОКС" щодо його складання, відтак, вказаний акт є чинним і є підставою для складання відповідного рахунку. У зв'язку з несплатою позивачем зазначеного рахунку, за ним утворилася заборгованість по оплаті за скид понаднормативних стічних вод, а наявність заборгованості є підставою для відключення позивача від системи водовідведення. За таких обставин, на думку господарських судів, дії ТОВ "ІНФОКС" щодо відключення ТОВ ТПК "Зеніт" від системи водовідведення за наявності заборгованості здійснені у відповідності до законодавства. Також з урахуванням необґрунтованості вимог позивача щодо визнання неправомірним нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод та зобов'язання ТОВ "ІНФОКС" відновити водовідведення позивачу, вимогу щодо стягнення збитків господарські суди попередніх інстанцій визнали похідною від зазначених вище вимог і такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, господарські суди виходили з того, що позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів протиправної поведінки, дій чи бездіяльності відповідача у справі, які могли б спричинити позивачу збитки.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч. 2 ст. 16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст. 16 ЦК України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

(Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11).

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Як правило, підстава має складний фактичний склад.

Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується вимога позивача.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що:

- відбір проби № 0664 від 10.11.2014 у випускному колодязі стічних вод, що розташований при в'їзді на територію будівлі ТПК "Зеніт" за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 59, який проводився представниками ТОВ "ІНФОКС" без відома та присутності представників ТПК "Зеніт" проведено з порушенням норм законодавства;

- у акті "Аналіз стічної води" від 10.11.2014 зазначено, що посадові особи ТПК "Зеніт" відмовилися бути присутніми під час відбору проби та від підпису акта, що не відповідає дійсності, оскільки посадові особи ТПК "Зеніт" не були повідомлені про відбір проб та не були запрошені для складання акта;

- вказані дії представників ТОВ "ІНФОКС" позбавили права позивача відібрати паралельну пробу, впевнитися, що відбір проб представниками ТОВ "ІНФОКС" був проведений з дотриманням вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України;

- з акта "Аналіз стічної води" від 10.11.2014 неможливо встановити пробу, мету відбору проби, вид проби, спосіб усереднення проби, спосіб відбору проби, дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консерувування тощо);

- відповідно до п. 9.6 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси для визначення вмісту забруднень у стічних водах підприємства використовуються дані як лабораторії водоканалу так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держспецнагляду, охорони довкілля або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації. У випадку відбору проби стічних вод у каналізаційному колекторі ТПК "Зеніт", який мав місце 10.11.2014 відбір проб здійснювався представниками ТОВ "ІНФОКС", які не є працівниками атестованої лабораторії, не мають відповідної кваліфікації, тому зазначений відбір проб, було здійснено з порушенням державних стандартів та методик;

- враховуючи зазначені обставини позивач вважає, що акт "Аналіз стічної води" від 10.11.2014 складений із порушеннями, не відповідає вимогам державних стандартів України, не підписаний повноваженою особою абонента - ТПК "Зеніт", а розрахунок суми заборгованості за скид понаднормативних забруднень виконаний без дотримання вимог нормативних документів, у зв'язку з чим розрахована ТОВ "ІНФОКС" сума за оплату ненормативно-очищених стічних вод у розмірі 26 563,10 грн. є безпідставною, а дії відповідача щодо відключення ТПК "Зеніт" від системи водовідведення - неправомірними, тому відповідач зобов'язаний відновити водовідведення;

- оплата за надання послуг щодо водопостачання та водовідведення, відповідно до умов п. 3.2 додаткової угоди № 1/729 від 24.09.2010 слід проводити до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Всі виставлені ТОВ "ІНФОКС" рахунки ТПК "Зеніт" було оплачено своєчасно, тому у відповідача не було підстав для відключення позивача від водовідведення 04.12.2014;

- в результаті неправомірних дій ТОВ "ІНФОКС" ТПК "Зеніт" зазнало збитків у розмірі 76 969,00 грн., які є упущеною вигодою, адже основним видом економічної діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, тому, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому вказані збитки на підставі ст.ст. 224, 225 ГК України.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Так, між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу водопостачання та водовідведення на підставі укладеного договору № 6242/3 від 07.05.2001, який був викладений у новій редакції на підставі додаткової угоди № 1/729.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що підприємства питного водопостачання зобов'язані забезпечити виробництво та постачання споживачам питної води відповідно до умов договору.

Згідно з положеннями ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Враховуючи викладені вимоги закону та фактичні обставини справи, Вищий господарський суд України вважає передчасним висновок господарських судів щодо відсутності правових підстав для захисту права споживача на отримання послуг водовідведення та водопостачання, оскільки вимога позивача про визнання нарахування оплати за скид понаднормативних стічних вод неправомірним має розглядатися в контексті його вимоги про зобов'язати ТОВ "ІНФОКС" відновити водовідведення, тобто у припиненні дії, яка порушує право позивача на отримання послуг водопостачання та водовідведення.

Господарські суди відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ "ІНФОКС" відновити водовідведення ТОВ ТПК "Зеніт" та зобов'язання ТОВ "ІНФОКС" відшкодувати матеріальні збитки, виходили з того, що саме у зв'язку із не оплатою позивачем рахунку за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 26 563,10 грн. за ним утворилася заборгованість по оплаті за скид понаднормативних стічних вод, а наявність заборгованості є підставою для відключення підприємства від системи водовідведення.

Отже, в даному випадку, господарським судам необхідно було дослідити правомірність нарахування відповідачем оплати за скид понаднормативних стічних вод у розмірі 26 563,10 грн., в тому числі дати оцінку діям відповідача під час відібрання проб для аналізу стічних вод на підприємстві позивача, які, в свою чергу стали підставою для складання відповідного акта та нарахування позивачу рахунку за скид понаднормативних стічних.

При цьому, господарськими судами не взято до уваги, що відповідний рахунок був виставлений відповідачем позивачу у листопаді 2014 року, у зв'язку з чим позивач мав право згідно з умовами договору оплатити його до 05.12.2014.

Водночас відключення водопостачання та водовідведення відповідачем позивачу води відбулося 04.12.2014.

Враховуючи викладені обставини, висновки обох попередніх інстанцій про наявність у відповідача підстав для відключення позивача від водопостачання та водовідведення води саме на підставі наявної заборгованості за скид ненормативно-очищених стічних вод в міську каналізаційну систему на суму 26 563,10 грн. на підставі листа відповідача від 19.11.2014, є такими, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Крім того, господарськими судами не взято до уваги твердження відповідача про те, що у позивача була наявною на той час й інша заборгованості за договором, зокрема за надані послуги у жовтні 2014 року. При цьому, позивач заперечував наявність будь-якої заборгованості, крім нарахованої відповідачем суми у розмірі 26 563,10 грн. за скид понаднормативних стічних вод.

Отже, в порушення положень ст. 84 ГПК України та ст.ст. 38, 43 цього ж кодексу, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції не дослідив доказів, якими обґрунтовувались позовні вимоги щодо підстав для відключення відповідачем постачання води на об'єкті позивача саме з 04.12.2014.

Апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст.ст. 99, 101, 104 ГПК України зазначених недоліків не усунув.

Відтак висновки господарських судів щодо необґрунтованості позовних вимог про відключення позивача від водопостачання та водовідведення та щодо нарахування відповідачем суми у розмірі 26 563,10 грн. за скид понаднормативних стічних вод зроблені без врахування всіх обставин справи, у зв'язку з чим висновки щодо вимог про стягнення з відповідача збитків, завданих зазначеними діями відповідача також є необґрунтованими, оскільки ці вимоги є похідними від вказаних вимог позивача.

Враховуючи те,що місцевий і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислової компанії "Зеніт" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2015 у справі № 916/127/15-г скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Іванова