Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №910/11406/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/11406/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 910/11406/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", Донецька область, до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь", Донецька область, про визнання поруки припиненою,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Черей О.В. (дов. № 001864/15 від 21.09.15);

третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року позивач ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Альфа-Банк" за участю третьої особи на стороні відповідача - ПАТ "Азовелектросталь" про визнання поруки припиненою.

Вказував, що 06.09.07 між ПАТ "Альфа-Банк" (кредитором) та ПАТ "Азовелектросталь" (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі, що не перевищує 12 000 000 доларів США з відсотковою ставкою за користування частиною кредиту, наданою у гривнях - в розмірі 16,00 % річних; у доларах США - в розмірі 12,00 % річних; у євро - в розмірі 12,00 % річних; в російських рублях - в розмірі 15,00 % річних, з кінцевою датою повернення - 06.03.09, а позичальник - повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Зазначав, що 06.08.08 між ним (поручителем) та ПАТ "Альфа-Банк" (кредитором) був укладений договір поруки № 377-П/08, згідно якого він поручився перед кредитором за виконання позичальником умов договору про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.07.

Посилаючись на ту обставину, що 15.08.08 між кредитором та позичальником за відсутності згоди поручителя було укладено додаткову угоду № 17 до договору № 313-МВ/07 від 06.09.07, якою збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 12 % річних до 14 % річних, що є збільшенням обсягів договірного зобов'язання за яке поручитель не поручався, а також на те, що кредитор протягом шести місяців з дня закінчення строку дії кредитного договору не звертався до поручителя з вимогою про сплату боргу, позивач просив визнати поруку припиненою з підстав, що передбачені ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 липня 2015 року (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року (колегія суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Ільєнок Т.В., Куксова В.В.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав для припинення поруки за договором № 377-П/08 від 06.08.08 у відповідності з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України.

У касаційній скарзі ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 524, 533, 559, 638 ЦК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.09.07 між ПАТ "Альфа-Банк" (кредитором) та ПАТ "Азовелектросталь" (позичальником) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі, що не перевищує 12 000 000 доларів США з відсотковою ставкою за користування частиною кредиту, наданою у гривнях - в розмірі 16,00 % річних; у доларах США - в розмірі 12,00 % річних; у євро - в розмірі 12,00 % річних; в російських рублях - в розмірі 15,00 % річних, з кінцевою датою повернення - 06.03.09, а позичальник - повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором.

На підставі додаткової угоди № 1 від 26.09.07 позичальнику надано транш у сумі 8 920 000,00 грн. зі строком повернення 02.10.07 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 9,5 % річних (а.с. 34, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 2 від 27.09.07 позичальнику надано транш у сумі 128 000,00 грн. зі строком повернення 02.10.07 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 10,00 % річних (а.с. 36, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 3 від 19.10.07 позичальнику надано транш у сумі 3 500 000,00 грн. зі строком повернення 19.12.07 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5 % річних (а.с. 37, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 4 від 25.10.07 позичальнику надано транш у сумі 4 000 000,00 грн. зі строком повернення 25.12.07 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,5 % річних (а.с. 38, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 5 від 30.11.07 позичальнику надано транш у сумі 2 600 000,00 грн. зі строком повернення 30.01.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 15,00 % річних (а.с. 39, т.1).

На підставі додаткової угоди № 6 від 04.02.08 позичальнику надано транш у сумі 2 000 000,00 доларів США зі строком повернення 02.05.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 12,00 % річних (а.с. 41, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 7 від 22.02.08 позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення 29.02.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 10,00 % річних (а.с. 43, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 8 від 28.02.08 позичальнику надано транш у сумі 670 000,00 євро зі строком повернення 28.05.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 15,5 % річних (а.с. 44, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 9 від 28.02.08 позичальнику надано транш у сумі 14 213 500,00 грн. зі строком повернення 28.03.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 17,5 % річних (а.с. 45, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 10 від 29.02.08 позичальнику надано транш у сумі 5 125 000,00 грн. зі строком повернення 27.03.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,75 % річних (а.с. 46, т.1).

На підставі додаткової угоди № 11 від 29.02.08 позичальнику надано транш у сумі 18 826 500,00 грн. зі строком повернення 27.03.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,75 % річних (а.с. 47, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 12 від 03.03.08 позичальнику надано транш у сумі 530 000,00 доларів США зі строком повернення 03.04.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,7 % річних (а.с. 48, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 13 від 05.03.08 позичальнику надано транш у сумі 1 000 000,00 доларів США зі строком повернення 05.09.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 15,00 % річних (а.с. 49, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 14 від 28.03.08 позичальнику надано транш у сумі 24 820 750,00 грн. зі строком повернення 27.06.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,00 % річних (а.с. 50, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 15 від 28.03.08 позичальнику надано транш у сумі 13 354 375,00 грн. зі строком повернення 27.06.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 16,00 % річних (а.с. 51, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 16 від 04.06.08 позичальнику надано транш у сумі 9 000 000,00 доларів США зі строком повернення 18.06.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 10,00 % річних (а.с. 52, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 17 від 15.08.08 позичальнику надано транш у сумі 1 800 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 53, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 18 від 15.08.08 позичальнику надано транш у сумі 1 800 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 54, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 19 від 15.08.08 позичальнику надано транш у сумі 1 800 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 55, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 20 від 15.08.08 позичальнику надано транш у сумі 1 800 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 56, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 21 від 15.08.08 позичальнику надано транш у сумі 800 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 57, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 22 від 18.08.08 позичальнику надано транш у сумі 1 644 000,00 доларів США зі строком повернення 26.08.08 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 14,00 % річних (а.с. 58, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 23 від 18.08.08 позичальнику надано транш у сумі 11 892 920,00 грн. зі строком повернення 18.02.09 та сплатою процентів за користування цим траншем у розмірі 23,00 % річних (а.с. 59, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 24 від 06.07.10 позичальнику надано транш у сумі 1 504 500,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 01.07.16 (а.с. 70-71, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 25 від 27.06.13 позичальнику надано транш у сумі 10 849 500,00 доларів США зі строком повернення 01.04.14 (а.с. 72-73, т. 1).

На підставі додаткової угоди № 26 від 01.07.13 позичальнику надано транш у сумі 88 500,00 доларів США зі строком повернення 01.04.14 (а.с. 77, т. 1).

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу в останній день строку, що складає 6 місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів наданих менше ніж за 6 місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у п. 1.4 договору, - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас судами встановлено, що 06.08.08 між ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" (поручителем) та ПАТ "Альфа-Банк" (кредитором) був укладений договір поруки № 377-П/08, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником умов договору про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.07.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що з укладенням 15.08.08 між кредитором та позичальником додаткової угоди № 17 до договору № 313-МВ/07 від 06.09.07, якою збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 12 % річних до 14 % річних за відсутності згоди поручителя, відбулось збільшення обсягів договірного зобов'язання за яке поручитель не поручався, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою до її припинення.

Також, в обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає про те, що кредитор протягом шести місяців з дня закінчення строку дії кредитного договору не звертався до поручителя з вимогою про сплату боргу, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

В силу ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Пунктом 5.4 договору поруки сторони погодили, що поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни відповідальності боржника за основним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за цим договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни основного договору, внаслідок яких збільшується ліміт кредитної лінії що надається боржнику, строк користування кредитом/частиною, та/або розмір процентів за користування кредитом/овердрафтом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафів) та/або будь-яких інших платежів, які боржник, згідно з основним договором повинен сплачувати банку та за виконання яких поручитель поручається згідно з цим договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена цим договором порука залишається чинною протягом строку встановленого в п. 5.3 цього договору, а поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і боржник, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за основним договором. Дана згода поручителя є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії.

Крім того, згідно п. 6.3 кредитного договору розмір процентів за користування кредитом або його частиною у певній валюті може бути змінений банком в односторонньому порядку.

Встановивши, що умовами договору поруки та умовами кредитного договору передбачено можливість зміни розміру процентної ставки за користування кредитом, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що з укладенням 15.08.08 між кредитором та позичальником додаткової угоди № 17 до договору № 313-МВ/07 від 06.09.07, якою збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 12 % річних до 14 % річних, не відбулось збільшення обсягу відповідальності поручителя, тому правові підстави для припинення поруки у відповідності з ч. 1 ст. 559 ЦК України відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 17.01.11 у справі № 3-62г10.

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судами встановлено, що п. 5.3 договору поруки сторонами погоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором.

Згідно п. 5 додаткової угоди № 24 від 06.07.10 до договору про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.07, позичальник зобов'язаний повернути транш частинами у строк не пізніше 01.07.16.

Тобто, строк виконання частини основного зобов'язання за кредитним договором № 313-МВ/07 від 06.09.07 ще не настав, що спростовує доводи позивача про закінчення строку виконання основного зобов'язання та пропуск кредитором встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що 28.04.14 поручителем було отримано вимогу кредитора № 32754-11 від 17.04.14 про дострокове виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 313-МВ/07 від 06.09.07.

З огляду на викладене, підстави для припинення поруки у відповідності з ч. 4 ст. 559 ЦК України відсутні.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на наявність підстав до визнання поруки за договором № 377-П/08 від 06.08.08 припиненою у відповідності з положеннями ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом касаційної інстанції перегляду оскаржуваної постанови, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 910/11406/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.І. Мележик