ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року Справа № 925/702/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачів1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) Васянович В.В., представник,третьої особи (на стороні позивача)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третіх осіб (на стороні відповідачів)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),прокуратуриБоднарчук В.М., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника Дніпровського екологічного прокурорана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 рокуу справі№ 925/702/13 господарського суду Черкаської областіза позовомЧеркаського міжрайонного екологічного прокурорадо1)Канівської міської ради, 2)Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства "Дніпрові сади",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства в Черкаській області,треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1)ОСОБА_6 2)ОСОБА_7 3)ОСОБА_8,провизнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ:

Черкаський міжрайонний екологічний прокурор звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Канівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства „Дніпрові сади" (далі за текстом - ОКСГТ "Дніпрові сади") про визнання незаконними та скасування рішень Канівської міської ради №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Канівською міською радою та ОКСГТ "Дніпрові сади" №457 від 14.12.2012р.; зобов'язання ОКСГТ „Дніпрові сади" повернути земельну ділянку Канівській міській раді.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.07.2013 року (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено частково; визнано недійсним рішення Канівської міської ради від 02.06.2011р. №4-75 „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади"; визнано недійсним рішення Канівської міської ради від 06.12.2012р. №10-32 „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Канівською міською радою та ОКСГТ "Дніпрові сади" від 14.12.2012р. №457, зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області 18.12.2012р. за №711030004000408; в частині вимоги про скасування рішень Канівської міської ради провадження у справі припинено; в частині вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку Канівській міській раді у позові відмовлено; стягнуто з Канівської міської ради в доход Державного бюджету України 2867,50грн. судового збору; стягнуто з ОКСГТ "Дніпрові сади" в доход Державного бюджету України 573,50грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5000га, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, під колективне садівництво не відповідає Генеральному плану м. Канева, затвердженого рішенням відповідача-1 №30-27 від 02.03.2006р., тому оскаржувані рішення відповідача-1, а, відповідно, і договір оренди такої земельної ділянки, суперечать вимогам законодавства України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року (судді: Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2013 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю; стягнуто з Державного бюджету України на користь Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства „Дніпрові сади" 2580,75грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; повернуто Обслуговуючому кооперативу садово-городньому товариству „Дніпрові сади" з Державного бюджету України 573,50грн. судового збору, надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги. Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки земельна ділянка, надана в користування відповідачу-2, не належить до земель житлової та громадської забудови, то в даному випадку розміщення вказаної земельної ділянки не потребує узгодження з Генеральним планом міста.

Не погоджуючись з постановою, Заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2013 року. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.39, 123, 124 Земельного кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідача-2 та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.06.2011 Канівською міською радою було прийнято рішення №4-75 „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади", яким було надано дозвіл відповідачу-2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,5 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на лівому березі р. Дніпро для ведення колективного садівництва в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність.

06.12.2012р. відповідачем-1 було прийнято рішення №10-32 „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади", яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 площею 6,5000 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро для колективного садівництва (п.1 рішення); надати відповідачу-2 земельну ділянку площею 6,5000 га в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро для колективного садівництва за рахунок земель Канівської міської ради в оренду з метою передачі членам садівничого товариства у власність терміном до 01.05.2020р. (п.2 рішення); зобов'язано відповідача-2 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та в 15-денний термін укласти договір оренди земельної ділянки (п.3 рішення).

14.12.2012р. між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) було укладено договір оренди землі №457, за умовами якого (п.п.1-5) орендодавець, на підставі рішення Канівської міської ради від 06.12.2012р. №10-32 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для колективного садівництва, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, кадастровий №7110300000:03:003:0089. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,5000 га, в тому числі 6,5000 га - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (69+70+71). На земельній ділянці відсутні об'єкти. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу, виданого міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі від 14.12.2012р. №07-1209, становить 18564грн. (станом на 02.06.2011р.). Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: територія знаходиться у зоні ризику щодо затоплення повенями 1% забезпеченості, тому надається без права капітального будівництва на ній.

Відповідно до п.7 Договору оренди термін дії останнього встановлено до 01.05.2020р.

Згідно з п.17 Договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється на підставі проекту землеустрою на відведення земельної ділянки. Підставою розроблення проекту землеустрою є рішення Канівської міської ради від 02.06.2011р. №4-75.

Договір оренди було зареєстровано 18.12.2012р. у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №711030004000408.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними вищезазначених рішень відповідача-1 та договору, укладеного між відповідачами, посилався на те, що в ході проведеної прокуратурою перевірки додержання вимог земельного та водного законодавства було встановлено, що рішення №4-75 від 02.06.2011р. „Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу садово-городнє товариство „Дніпрові сади" та №10-32 від 06.12.2012р. „Про надання земельної ділянки в оренду ОКСГТ „Дніпрові сади" прийняті відповідачем-1 з порушенням ст.ст.123, 186-1 Земельного кодексу України. Проект відведення земельної ділянки відповідачу-2 не відповідає Генеральному плану розвитку м. Канева. Спірна земельна ділянка знаходиться у межах смуги відведення дренажного каналу верхнього б'єфу Канівської ГЕС. В свою чергу, визнання протиправними вказаних рішень тягне за собою визнання недійсним договору оренди відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання спірних рішень та договору недійсними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України (далі - Кодекс) та Законом України "Про оренду землі" (далі - Закон).

Приписами ст.93 Кодексу та ст.1 Закону визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч.1 ст.124 Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно зі ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада приймає нормативні і інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.116 Кодексу громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно п.п.2, 10 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

В якості підстави звернення з позовом у даній справі щодо визнання оскаржуваних рішень недійсними, прокурором визначено обставини прийняття Канівською міською радою цих рішень з порушенням, зокрема, ст.123 Земельного кодексу України.

При цьому ст.123 Земельного кодексу України, яка регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, у ч.3 передбачає в якості підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання оскаржуваних рішень Канівської міської ради недійсними, місцевий господарський суд виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, підтверджено відповідними доказами та поясненням спеціаліста - головного архітектора м. Канева ОСОБА_11, що місце розташування земельної ділянки площею 6,5000га, яка знаходиться в м. Каневі, Лівобережна промислова зона на Лівому березі р. Дніпро, під колективне садівництво не відповідає Генеральному плану м. Канева, затвердженому рішенням Канівської міської ради № 30-27 від 02.03.2006 року, який діяв на момент прийняття спірних рішень і діє на час розгляду справи в суді.

Таким чином, розміщення на цій земельній ділянці садово-городнього кооперативу не передбачене генеральним планом міста Канева і надання дозволу на його розміщення без внесення і затвердження змін до генерального плану суперечить чинному законодавству України.

При цьому колегія приймає до уваги, що за визначенням, наведеним в ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Згідно приписів Прикінцевих положень даного Закону, який набрав чинності з 12.03.2011р., генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

Згідно приписів ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Невід'ємною частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема, повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами; забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня; узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах (п.7 ст.17 Зазначеного Закону)

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірні рішення Канівської міської ради порушують права територіальної громади міста Канева на врахування її інтересів під час планування і забудови території міста.

Натомість суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст.35, 39 Земельного кодексу України, дійшов помилкового висновку, що оскільки спірна земельна ділянка не належить до земель житлової та громадської забудови, то в даному випадку її відведення не потребує узгодження з Генеральним планом міста. Такий висновок суду суперечить вищевикладеним приписам ст.123 Земельного кодексу України, яка регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

З приводу вимоги визнати укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки недійсним, слід зазначити наступне.

В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; наявності у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільного і відповідного внутрішній волі волевиявлення учасника правочину тощо. А згідно з ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Враховуючи те, що стосовно спірної земельної ділянки рішення Канівської міської ради, яке стало підставою для укладення спірного договору, є незаконним і підлягає визнанню недійсним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним і укладеного на підставі цього рішення ради договору оренди земельної ділянки від 14.12.2012р.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело до безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Черкаської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

В оскаржуваній постанові Київського апеляційного господарського суду фактично не наведено обґрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим місцевим господарським судом фактичним обставинам та прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 11 ст.11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Згідно підпункту 11 пункту 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури від сплати судового збору звільнені.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає розподіл господарських витрат, зокрема передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв немайнового характеру, поданих до господарського суду, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду. Із касаційних скарг на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Касаційна скарга прокурора подана до суду 25.11.2013, за приписами ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.2013 становить 1147грн.

Враховуючи викладене та те, що вимоги касаційної скарги прокурора стосуються скасування постанови, якою скасовано рішення місцевого господарського суду щодо вирішення трьох позовних вимог немайнового характеру, то судовий збір за здійснення касаційного перегляду в даному випадку підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1118, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника Дніпровського екологічного прокурора задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі №925/702/13 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2013 року.

Стягнути з Канівської міської ради до спеціального фонду Державного бюджету України, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, судовий збір за здійснення касаційного перегляду в сумі 2007,25грн.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу садово-городнього товариства "Дніпрові сади" до спеціального фонду Державного бюджету України, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, судовий збір за здійснення касаційного перегляду в сумі 401,45грн.

Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда