Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №б-39/212-10

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № Б-39/212-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Фоміна Г.В., м. Харківна ухвалувід 18.01.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі № Б-39/212-10 господарського суду Харківської областіпро банкрутствофізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. ХарківліквідаторЧипиженко Є.В., м. Харківв судове засідання представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № Б-39/212-10 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, боржник) порушена в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В. (далі - скаржник) та інше.

Ухвалою від 24.05.2012 зокрема, усунуто арбітражного керуючого Фоміна Г.В. від виконання обов'язків ліквідатора боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2016 у справі № Б-39/212-10 (суддя Міньковський С.В.) затверджено звіт ліквідатора, припинено провадження у цій справі та ліквідовано банкрута, як юридичну особу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 (судді: Лакіза В.В. - головуючий, Здоровко Л.М., Фоміна В.О) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Фоміна Г.В. на ухвалу від 29.11.2016 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки останній не є учасником провадження у справі про банкрутство та не довів факту вирішення оскаржуваною ухвалою питання щодо його прав та обов'язків.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 32 Закону про банкрутство, ст. ст. 42, 43, 101 ГПК України, зокрема скаржник зазначає про необхідність апеляційного розгляду оскаржуваної ухвали від 29.11.2016 про затвердження звіту ліквідатора по суті в повному обсязі, не залежно від доводів викладених в апеляційній скарзі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Разом з тим ст. 1 Закону про банкрутство арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) визначено фізичну особу, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Тобто фізична особа, набуває статус учасника провадження у справі про банкрутство, а саме арбітражного керуючого, лише після призначення її розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство від імені боржника.

При цьому, у випадку звільнення арбітражного керуючого від виконання обов'язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, останній може оскаржити таке рішення на підставі ч. 1 ст. 91 ГПК України в рамках відокремленого провадження у справі про банкрутство, з огляду на вирішення господарським судом питання щодо його прав та обов'язків.

Оскаржуючи судове рішення суду першої інстанції у даній справі про банкрутство, арбітражний керуючий Фомін Г.В. вказує на порушення господарським судом Харківської області прав та інтересів ряду кредиторів боржника, однак, ніяким чином не зазначає про порушення ухвалою від 29.11.2016 саме його прав та законних інтересів.

Таким чином, арбітражний керуючий Фомін Г.В. на момент винесення оскаржуваної ухвали від 29.11.2016 не був учасником справи про банкрутство, оскільки згідно ухали від 24.05.2012 був звільнений від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_5, а про порушення його прав та законний інтересів не вказує і в апеляційній скарзі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - арбітражний керуючий Фомін Г.В. позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

У зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Фоміна Г.В. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням вищезазначеного та керуючись ст. ст. 58, 129 Конституції України, ст.ст. 41, 80, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд