ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 922/3197/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізації"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+"доДочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізації"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" звернулось до господарського суду з позовом у якому просило, з урахуванням заяви про уточнення вимог, стягнути з дочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізації" 85 087,57 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 214,57 грн. пені, 4 653,64 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 6 592,56 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року у позові відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено про часткове задоволення позову та стягнено з відповідача 85 087,57 грн. боргу, 7 214,57 грн. пені та 4 653,64 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 26.04.2010 року та 27.04.2010 року сторони уклали договори № 26-04/01, № 27-04/02, за умовами яких ТОВ "Паркінг+" (постачальник) зобов'язалось поставити ДП "Зміївське управління "Енергомеханізації" (покупець) товар (асфальт та бітумну емульсію), а останній прийняти та розрахуватись за цей товар.

Пунктом 2.4 зазначених договорів встановлено, що датою поставки товару буде вважатися день підписання накладних, які свідчать про передачу товару.

Відповідно до п. 3.1 цих договорів, покупець зобов'язаний остаточно розрахуватись за поставлений товар протягом 5 банківських днів, з моменту фактичної поставки продукції.

За порушення строку оплати товару, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день затримки платежу (п. 5.2 договору).

Перевіряючи дотримання кожної із сторін взятих на себе зобов'язань апеляційним судом встановлено, що у період дій цих договорів, за товарно-транспортними накладними №753, 769, 771 від 28.04.2010 р., №813, 822 від 29.04.2010 р., №875 від 30.04.2010 р., № 900, 906 від 03.05.2010 р., №929, 930 від 04.05.2010 р., №969, 970 від 05.05.2010 р., №1019, 1029, 1038 від 06.05.2010 р., №1073, 1080 від 07.05.2010 р., №1255, 1266 від 14.05.2010 р., №1355, 1365, 1383, 1385 від 18.05.2010 р., №1413. 1419, 1433, 1434 від 19.05.2010 р., №1503, 1516 від 21,05.2010 р., №1619 від 1619 від 25.05.2010 р., №1674, 1682, 1702, 1709 від 27.05.2010 р., №1936, 1951 від 03.06.2010 р., №2350, 2351 від 10.06.2010 р., №2465, 2466, 2467 від 11.06.2010 р., №2985, 2986, 2990 від 24.06.2010 р., №3019, 3030 від 25.06.2010 р., №3168, 3169 від 30.06.2010 р., № 3300, 3301 від 02.07.2010 р., №3617, 3644 від 09.07.2010 р., №4822, 4828 від 03.08.2010 р., №7322, 7323, 7336 від 24.09.2010 р., №7413, 7416 від 27.09.2010 р., №7741 від 05.10.2010 р., №8148, 8149, 8159, 8168 від 13.10.2010 р., №8227, 8228, 8239 від 14.10.2010 р., №8303, 8311, 8344 від 15.10.2010., № 8642, 8643, 8654 від 22.10.2010 р., №8775, 8788, 8789, 8820 від 25.10.2010 р., №8855, 8858 від 26.10.2010 р., №9018, 9019 від 29.10.2010 р., №9327, 9328, 9332, 9333 від 04.11.2010 р., №9537, 9539 від 12.11.2010 р., №9668, 9671 від 15.11.2010 р., №9729, 9730, 9735, 9736 від 16.11.2010 р., №9926, 9934 від 19.11.2010 р.), які підписані сторонами, позивач поставив, а представник відповідача за довіреностями прийняв без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 518 087,57 грн., за який розрахувався лише частково і на час розгляду справи судом його борг перед позивачем складає 85 087,57 грн., що підтверджується належними доказами і зворотного відповідачем не доведено.

За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав взятий на себе обов'язок вчасно та в повному обсязі оплатити вартість поставленого йому товару, позивач вправі вимагати сплати спірної суми боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань передбачених статтею 625 ЦК України та умовами договору в примусовому порядку, а тому апеляційний господарський суд правомірно постановив про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 85 087,57 грн., 7 214,57 грн. пені та 4 653,64 грн. інфляційних втрат, і підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції в цій частині судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Проте постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні 3 % річних за користування чужими коштами не може залишатись без змін, оскільки правильно визначивши період прострочки виконання відповідачем грошового зобов'язання та стягнувши інфляційні втрати за цей період суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні 3 % річних за той же період, право на отримання яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому судова колегія враховуючи, що судом зроблені неправильні правові висновки щодо наслідків порушення відповідачем грошових зобов'язань вважає можливим при скасуванні судового рішення в цій частині не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення, яким вимоги про стягнення 6 592,56 грн. річних задовольнити.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу частково задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року частині відмови у стягненні 6 592,56 грн. відсотків скасувати.

Постановити нове рішення, яким стягнути з Дочірнього підприємства "Зміївське управління "Енергомеханізації" (ЄДРПОУ 24340960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (ЄДРПОУ 32868719) 6 592,56 грн. відсотків.

У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко