ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 914/2638/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТРИЙБУДІНВЕСТ", с. Миртюки Львівської області,

на рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017

зі справи № 914/2638/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРИЙБУДІНВЕСТ" (далі - ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ"), с. Миртюки Львівської області,

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Кінолюб" (далі - ТОВ "Кінолюб"), м. Стрий,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Боревітер" (далі - ТОВ "Боревітер"), м. Львів,

про визнання договору недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідачів 1. не з'явився

2. ОСОБА_2 директор

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Кінолюб" та ТОВ "Боревітер" про визнання недійсним договору купівлі-продажу 76/100 часток у праві власності на будівлю від 22.08.2016, який укладений ТОВ "Кінолюб" і ТОВ "Боревітер" та посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області (реєст. номер 2777).

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2016 у справі № 914/2638/16 (суддя Трускавецький В.П.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 (судді Марко Р.І. - головуючий, Желік М.Б., Костів Т.С.) у задоволенні позову відмовлено з посиланням на його необґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" просить судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційну скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Кінолюб" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Боревітер" просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Від ТОВ "Кінолюб" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копій касаційної скарги на адреси ТОВ "Боревітер" та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ".

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Боревітер", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 11.02.2016 ТОВ "Кінолюб" (замовник 1), ОСОБА_2 (замовник 2) та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" (інвестор-забудовник) укладено Інвестиційний договір (який посвідчений приватним нотаріусом Стрийського нотаріального округу Львівської області, реєстраційний номер 105), відповідно до умов якого замовники зобов'язуються передати інвестору-забудовнику, кожен у своїй частині, об'єкт під реконструкцію з метою спорудження багатофункційного торгово-розважального центру, передати наяву технічну та експлуатаційну документацію на об'єкт і його інженерні мережі, а також надати інвесторові-забудовнику повноваження для виконання від імені замовників необхідних для реалізації проекту представницьких функцій, а інвестор - забудовник зобов'язується прийняти об'єкт, виконати відповідно до затверджених у встановленому порядку проектно-кошторисної і дозвільної документації, за власні, та/або залучені кошти усі необхідні роботи з реконструкції об'єкта, введення новоспорудженого ТРЦ в експлуатацію, та передати замовникам належну кожному з них частину приміщень ТРЦ для подальшого розпорядження і оформлення у власність;

- згідно з пунктом 3.1 Інвестиційного договору об'єкт передається інвестору-забудовнику під реконструкцію за відповідними нотаріально-посвідченими актами передавання-приймання, оформленими інвестором-забудовником окремо з кожним із замовників щодо належної такому замовникові на праві спільної часткової власності частини об'єкта одночасно з укладенням цього Договору;

- з моменту укладення цього договору замовник втрачає право самостійного розпорядження об'єктом, за виключенням вчинення щодо нього дій, пов'язаних із виконанням цього договору (пункт 3.5 Інвестиційного договору);

- виконання замовниками своїх зобов'язань за цим договором забезпечується заставою, предметом якої є належні замовникам на праві спільної часткової власності частки об'єкта, і які надаються інвесторові-забудовнику в заставу (пункт 3.10 Інвестиційного договору);

- згідно з підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 Інвестиційного договору одночасно з укладенням договору замовники зобов'язуються передати інвестору-забудовнику належну їм на праві спільної часткової власності частину об'єкта під реконструкцію за нотаріально посвідченими актами передавання -приймання, що є додатками, відповідно № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємними частинами;

- ТОВ "Кінолюб" та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" у простій письмовій формі складено акт передавання-приймання будівлі під реконструкцію від 11.02.2016 (додаток № 1 до Інвестиційного договору), відповідно до якого ТОВ "Кінолюб" передає, а ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" прийняв під реконструкцію 76/100 частин будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4 у м. Стрию (надалі - Об'єкт). У акті зазначено, що його складено у відповідності до підпункту 4.5.1 Інвестиційного договору у 3-х примірниках - по одному для кожної зі сторін, що його підписали. Акт № 1 підписано представниками ТОВ "Кінолюб" та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" і скріплено печаткою замовника;

- ОСОБА_2 та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" у простій письмовій формі складено акт передавання-приймання будівлі під реконструкцію від 11.02.2016 (додаток № 2 до Інвестиційного договору), відповідно до якого ОСОБА_2 передає, а ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" прийняв під реконструкцію 24/100 частин будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4 у м. Стрию (надалі - Об'єкт). У акті зазначено, що його складено у відповідності до підпункту 4.5.1 Інвестиційного договору у 3-х примірниках - по одному для кожної зі сторін, що його підписали. Акт № 2 підписано ОСОБА_2 та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ";

- також 11.02.2016 сторонами Інвестиційного договору складено акти передавання-приймання (делегування) прав та обов'язків (функцій) замовників проекту будівництва (додаток № 3 та додаток № 4);

- ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.07.2016 у справі № 456/1339/16-ц вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення дії Інвестиційного договору від 11.02.2016 та заборони сторонам та третім особам вчинення будь-яких дій, пов'язаних із виконанням цього договору. Заходи забезпечення позову вжито у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Кінолюб" та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" про усунення порушень прав споживача, визнання несправедливими та недійсними умов Інвестиційного договору; ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.11.2016 зі справи № 456/1339/16 залишено без змін ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.07.2016;

- рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.07.2016 позов у справі № 456/1339/16-ц задоволено: визнано недійсним Інвестиційний договір від 11.02.2016 як такий, що вчинений під впливом помилки;

- рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24.10.2016 скасовано рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.07.2016 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову; заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Стрийського міськрайонного суду від 11.07.2016, скасовано;

- ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01.11.2016 у справі № 456/3296/16-ц вжито заходи до забезпечення позову до вступу рішення зі справи в законну силу, шляхом заборони ТОВ "Кінолюб", ОСОБА_2 та ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням Інвестиційного договору від 11.02.2016. Заходи забезпечення позову вжито у справі за позовом ТОВ "Кінолюб" до ОСОБА_2, ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" про визнання недійсним Інвестиційного договору.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- 22.08.2016 ТОВ "Кінолюб" як продавцем та ТОВ "Боревітер" як покупцем укладено договір купівлі-продажу 76/100 часток у праві власності на будівлю, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області (реєстраційний номер 2777), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти у власність 76/100 частки у праві власності на будівлю, що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Хмельницького Б., 4, та сплатити за неї обумовлену грошову суму.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу 76/100 часток у праві власності на будівлю від 22.08.2016, з підстав його укладення всупереч положенням пункту 3.5 Інвестиційного договору.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правила статті 334 ЦК України відповідно до статті 8 ЦК України слід застосовувати й у визначенні моменту виникнення речових прав на підставі цивільно-правових договорів про передання майна у володіння або користування, якщо договір не передбачає передання права власності на це майно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами Інвестиційного договору одночасно з його укладенням замовники (зокрема, ТОВ "Кінолюб") зобов'язуються передати інвестору-забудовнику належну їм на праві спільної часткової власності частину об'єкта під реконструкцію за нотаріально посвідченими актами передавання - приймання, що є додатками, відповідно № 1 та № 2 до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Отже, додаток № 1 до Інвестиційного договору, а саме акт передавання-приймання будівлі під реконструкцію від 11.02.2016, який стосується безпосередньо ТОВ "Кінолюб", підлягав нотаріальному посвідченню. Проте, акт № 1 складений з недодержанням вимог Інвестиційного договору щодо нотаріального посвідчення акту. За наведених обставин, такий акт є нікчемним. Судами попередніх інстанцій помилково було зазначено про його неукладеність, що однак, не вплинуло на правильність висновку про те, що останній (акт) не породжує для його сторін правових наслідків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при його оформленні.

Відповідно до пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що Інвестиційний договір є таким, що не відбувся (у зв'язку з тим, що речове право на майно, яке визначено об'єктом Інвестиційного договору, у ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" не виникло, так як не було передано останньому у відповідності до умов договору під реконструкцію), внаслідок чого відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна з підстав його укладення всупереч положенням пункту 3.5 Інвестиційного договору, який не вважається вчиненим.

Доводи ТОВ "СТРИЙБУДІНВЕСТ" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті вцілому з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 у справі № 914/2638/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СТРИЙБУДІНВЕСТ"- без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко