Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.03.2026 року у справі №591/1697/24
Постанова ВГСУ від 11.03.2026 року у справі №591/1697/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

справа № 591/1697/24

провадження № 51-4495км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023200480004991, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Угроїди Краснопільського району Сумської області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Зарічний районний суд м. Суми вироком від 02 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і, застосувавши ст. 69 цього Кодексу, призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна, крім житла.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_7 зарахував строк тримання його під вартою з 30 грудня 2023 року до 03 січня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 цього Кодексу звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Також суд вирішив питання щодо арешту, процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин і наркотичних засобів з метою збуту у великих розмірах та повторно.

Так, у час та в місці, які невстановлено в ході досудового розслідування ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою збуту для отримання прибутку незаконно придбав і почав незаконно зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP.

30 грудня 2023 року приблизно о 13:57 ОСОБА_7 був зупинений працівниками поліції поблизу будинку № 2 на вул. Івана Сірка в м. Сумах, які під час поверхневої перевірки виявили в нього зип-пакет із 20 згортками з ізострічки, 1 зип-пакет з кристалічною речовиною білого кольору, в яких містилася особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, - PVP масою 3,15501 г, що є великим розміром. Указана речовина була вилучена під час огляду місця події цього ж дня в період з 15:31 до 17:15.

Крім того, у ході огляду мобільного телефону ОСОБА_7 виявлено місця вчинення ним схованок («закладок») з психотропними речовинами та наркотичними засобами із координатами та фотографіями їх місцезнаходження в м. Сумах, а саме на:

особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, - PVP

проспекті Свободи: 10 листопада 2023 року за координатами 50.891057, 34.799047 масою 0,318 г, 13 листопада 2023 року за координатами 50.891369, 34.795729 масою 0,391 г, 20 листопада 2023 року за координатами 50.893633, 34.793818 масою 0,33982 г, 25 листопада 2023 року за координатами 50.892927, 34.795098 масою 0,273 г, 10 грудня 2023 року за координатами 50.892534, 34.794129 масою 0,353 г, 12 грудня 2023 року за координатами 50.892478, 34.790425 масою 0,440 г та за координатами 50.892290, 34.791265 масою 0,388 г, 20 грудня 2023 року за координатами 50.892311, 34.794599 масою 0,364 г;

вул. Героїв Крут: 16 листопада 2023 року за координатами 50.911330, 34.846611 масою 0,35350 г і 02 грудня 2023 року за координатами 50.922033, 34.831316 масою 0,360 г;

вул. 2-га Харківська: 07 грудня 2023 року за координатами 50.901600, 34.811121 масою 0,261 г;

вул. Рильського: 09 грудня 2023 року за координатами 50.918519, 34.787977 масою 0,7393 г;

вул. Нижній Холодногірській: 09 грудня 2023 року за координатами 50.919016, 34.791435 масою 0,1807 г;

пров. Громадянському: 15 грудня 2023 року за координатами 50.8922305, 34.7755299 масою 0,1315 г; 24 грудня 2023 року за координатами 50.890519, 34.776159 масою 0,17208 г;

вул. Засумській: 16 грудня 2023 року за координатами 50.913880, 34.793937 масою 0,2122 г;

вул. Південній: 20 грудня 2023 року за координатами 50.891739, 34.774254 масою 0,395 г, 25 грудня 2023 року за координатами 50.89076, 34.77295 масою 0,4326 г;

вул. Круговій: 25 грудня 2023 року за координатами 50.89919, 34.77558 масою 0,2543 г, за координатами 50.90102, 34.77569 масою 0,3824 г та за координатами 50.90242, 34.78284 масою 0,3333 г;

особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу

вул. Сумської артбригади: 12 грудня 2023 року за координатами 50.899753, 34.774310 масою 0,832 г;

вул. Південній: 25 грудня 2023 року за координатами 50.89005, 34.77161 масою 0,777 г.

Указані вище згортки із забороненими речовинами і засобами було вилучено 16 січня 2024 року працівниками поліції під час огляду місця події.

Сумський апеляційний суд 25 серпня 2025 року за результатом розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок районного суду в частині призначення покарання та ухвалив свій, за яким ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК призначив покарання з застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, крім житла.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_7 зарахував строк тримання його під вартою з 30 грудня 2023 року до 02 січня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалив обчислюватипочаток строку призначеного ОСОБА_7 покарання з моменту його затримання на виконання цього вироку.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить змінити вирок Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року в частині призначеного покарання, а саме застосувати ст. 75 КК та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і покладенням на нього обов`язків відповідно до ст. 76 цього Кодексу.

Суть доводів захисника зводиться до посилань на незаконність та необґрунтованість вироку апеляційного суду.

Зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду, належним чином не врахував, що за місцем проживання ОСОБА_7 характеризується позитивно, раніше не судимий, уперше вчинив злочин, визнав свою винуватість у його вчиненні, надав зізнавальні показання, просив здійснювати судовий розгляд у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, що є обставинами, які пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують.

ОСОБА_6 також звертає увагу на те, що ОСОБА_7 разом із членами своєї родини на сьогодні є внутрішньо переміщеними особами, на його утриманні перебувають двоє дітей, а він сам офіційно працевлаштований.

На переконання захисника, встановлені судом обставини, дані про особу засудженого, а також його посткримінальна поведінка в умовах воєнного стану дають підстави для застосування ст. 75 КК та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з метою досягнення цілей покарання і виправлення засудженого.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , надавши відповідні пояснення, підтримала подану касаційну скаргу в повному обсязі. Засуджений ОСОБА_7 також підтримав касаційну скаргу свого захисника.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення касаційної скарги та просила ухвалений стосовно ОСОБА_7 вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 307 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.

Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до статей 404 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.

Під час касаційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що апеляційний суд дотримався цих приписів закону.

Згідно зі статтями 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК (у редакції, чинній на момент учинення засудженим кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції, чинній на час скоєння діяння), якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.

Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади і правила призначення покарання, звільнення від його відбування.

Питання, які стосуються призначення покарання, визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винуватого, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

За правилами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Так, під час призначення ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення; дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, на диспансерних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також разом із членами родини є внутрішньо переміщеними особами. Крім того, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення місцевий суд визнав обставинами, які пом`якшують його покарання, а обставин, що його обтяжують, не встановив.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення засудженому покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК, нижчого від найнижчої межі, установленої санкцією ч. 2 ст. 307 цього Кодексу, у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, крім житла.

Водночас, зваживши на обставини, що пом`якшують покарання, а також дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на позитивну характеристику, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей і працевлаштованість, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим застосував до нього положення статей 75 76 КК та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк.

Прокурор не погодився з вироком місцевого суду й подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК, та невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення через м`якість, просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, крім житла.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 в апеляційному порядку, погодився з висновком місцевого суду в частині застосування положень ст. 69 КК під час призначення засудженому покарання та встановив відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання за ст. 75 КК, а тому частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині призначеного покарання і постановив свій.

На обґрунтування цього суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, застосовуючи положення ст. 75 КК, не повною мірою врахував тяжкість учиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке становить підвищену суспільну небезпеку, негативно впливає на соціальне благополуччя населення та нерідко стає передумовою для скоєння більш тяжких злочинів.

Також апеляційний суд акцентував на тому, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_7 вчинив злочин виключно з корисливим мотивом, у нього вилучено значний розмір особливо небезпечних психотропних речовин, не враховано шкоди, яка могла бути заподіяна інтересам суспільства, кількості епізодів злочину (понад 20) та їх систематичного характеру.

З урахуванням наведеного вище і даних про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, є внутрішньо переміщеною особою, утримує двох малолітніх дітей і працює; щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину як обставин, які пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що його обтяжують, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, крім житла.

На переконання Верховного Суду, апеляційний суд не порушив загальних засад призначення покарання, установлених КК, і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом до ОСОБА_7 звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що в аспекті реалізації приписів статей 50 65 КК призначене ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки є необхідним і достатнім для досягнення його мети. Явної несправедливості призначеного засудженому покарання, яке нижче мінімальної межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК, касаційний суд не встановив. Переконливих доводів, які би спростовували або ставили під сумнів правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо виду та розміру призначеного покарання, захисник не навела. Усі обставини, на які ОСОБА_6 звертає увагу в касаційній скарзі, суд уже врахував під час визначення ОСОБА_7 виду і розміру покарання на підставі ст. 69 КК.

Такі обставини, як згода засудженого на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також його посткримінальна поведінка самі по собі не є визначальними та не впливають на призначене ОСОБА_7 покарання, оскільки ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, великий розмір вилученої особливо небезпечної психотропної речовини та кількість епізодів, не свідчать про наявність підстав для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Оскаржений вирок містить переконливе обґрунтування того, що встановлені обставини в сукупності не свідчать про можливість звільнення особи від призначеного покарання з випробуванням. Апеляційний суд належним чином вмотивував своє рішення, врахував підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, який порушує встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, унаслідок чого задовольняється незаконний попит на наркотики, а також те, що незаконна діяльність ОСОБА_7 припинена лише за втручання працівників правоохоронного органу.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду і вважає, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, за встановлених обставин, не зможе забезпечити реалізації цілей покарання, зокрема запобігання вчиненню злочинів іншими особами у сфері обігу наркотичних засобів.

Вирок апеляційного суду узгоджується з правилами статей 370 420 КПК, містить достатні мотиви, з яких суд виходив під час постановлення рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3