Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 2/5027/523/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського

суду від 27.05.2014 року

у справі № 2/5027/523/2011 Господарського суду

Чернівецької області

за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на дії відділу примусового виконання

рішень управління

державної виконавчої служби головного

управління юстиції у Чернівецькій області

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної

акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за

поставлений природний газ - 620 686,29 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Петренко А.С. дов. від 25.06.2014 р.,

відповідачів - Слюсар М.О. дов. від 15.05.2014 р.,

ВДВС - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2014 р. (суддя - Скрипничук І.В.) скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2014 ВП №28137977 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2011 у справі № 2/5027/523/2011 та визнання незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2014 ВП № 28137977 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 18.07.2011 у справі № 2/5027/523/2011 відхилено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 р. (судді - Галушко Н.А., Гриців В.М., Орищин Г.В.) ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою та постановою апеляційного господарського суду, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.06.2011 р. у справі № 2/5027/523/2011 задоволено позовні вимоги та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" борг у сумі 494 713,24 грн., 12385,19 грн. пені, 34 629,93 грн. штрафу, 60 372,68 грн. інфляційних, 18 585,25 грн. річних.

На виконання даного рішення видано 11.07.2011 р. наказ на підставі якого 15.08.2011 р. та відкрито виконавче провадження ВП № 28137977.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 10.02.2014 р. ВП № 28137977 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 18.07.2011 р. у справі № 16/5027/545/2011 на підставі п. 14 ч. 1 ст. ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами встановлено, що після набрання судовим рішенням чинності 21.09.2011 р. та до дати відкриття виконавчого провадження боржник, у відповідності до приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та згідно Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ № 894 від 08.08.2011 р., здійснив списання заборгованості, яка утворилась за договором № 40/05 від 31.03.2005 р., укладеного з ДК "Газ України".

Списання коштів боржником було зафіксовано в протоколі від 06.09.2011 р. за № 15 (а.с.22).

ПАТ "Чернівцігаз" 15.09.2011 р. повідомило ДК "Газ України" про списання заборгованості згідно Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-VI за договором між ПАТ "Чернівцігаз" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" № 40/05 від 31.03.2005 р. у загальній сумі 2 190 089,41 грн., що складається з основного боргу - 1 908 179,94 грн., пені - 50 587,73 грн., штрафних санкцій - 75 443,77 грн., 3 % річних - 30 843,57 грн., інфляційних - 125 034,40 грн.

Однак, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось із скаргою, в порядку ст. 1212 ГПК України на дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернівецької області з вимогами визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2014 р. ВП № 28137977 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 11.07.2011 у справі № 2/5027/523/2011; визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.02.2014 ВП № 28137977 з примусового виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 11.07.2011 у справі № 2/5027/523/2011.

Згідно ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію"Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз" ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

П. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" передбачено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягають списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Із змісту рішення суду № 2/5027/523/2011 вбачається, що періодом виникнення заборгованості із основного грошового зобов'язання (прострочення платежів), на яку нараховані спірні суми, є січень 2009 - квітень 2011.

Порядок списання коштів, визначених Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" визначено в Постанові Кабінету Міністрів № 894 від 08.08.2011 р. "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Відповідно до п. 1 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, цей Порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, а також за кам'яне і буре вугілля, газ нафтопереробки, нафтопродукти і природний газ підприємств, що виробляють електричну енергію, перед Держрезервом, яку реструктуризовано відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (далі - заборгованість).

Дія цього Порядку поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок".

Відповідно до п. 4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується: учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників; компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Пунктом 5 вищезазначеного Порядку визначено, що учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками.

Відповідно до п.6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

06.09.2011 р. відбулось засідання комісії боржника, на якому прийнято рішення про списання заборгованості, яка утворилась по договору № 40/05 від 31.03.2005 р. в сумі 2 190 089,41 грн., укладеного з ДК "Газ України". Вказане рішення зафіксовано протоколом № 15 від 06.09.2011 р. і скаржник був повідомлений про факт списання даної заборгованості що підтверджується письмовою інформацією від 15.09.2011 р. за № 03/1365/4 (а.с.67), яка отримана скаржником 29.09.2011 р. за вх. № 14573/2.

На момент списання боржником вищевказаної суми, її розмір було визначено у відповідності до приписів діючого законодавства.

У постанові від 15.10.2013 р. за результатами розгляду заяви дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5011-27/6245-2012 за позовом концерну "Міські теплові мережі" до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії, Верховний Суд України також зауважив, що односторонній протокол комісії з питань списання заборгованості є достатньою підставою для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, відповідно до пункту 2.2. статті 2 Закону України № 3319-VІ.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновками судів, що дії боржника по списанню спірних коштів є правомірними та такими, що відповідають приписам Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ № 894 від 08.08.2011 р.

Не береться до уваги посилання скаржника на те, що списання стягнутих рішенням суду пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та інфляційних) повинно бути здійснено шляхом укладення відповідного договору згідно п. 7 Порядку, оскільки редакція даного пункту фактично регулює не порядок списання коштів у разі відсутності відповідного судового рішення, а спосіб визначення їх розміру.

Відповідно до п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

На момент списання відповідачем грошових коштів суми пені, штрафних та фінансових санкцій сума заборгованості вже була визначена в судовому рішенні у справі № 2/5027/523/2011. За таких обставин, такі суми не підлягають узгодженню сторонами шляхом укладення договору, про який йдеться у п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до цього Закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Частиною 14 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" визнано строк дії зазначеного закону до 30.06.2012 року.

Враховуючи, що заборгованість була списана та сплачена боржником у повному обсязі, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Судами правомірно відзначено, що не зазначення або неправильне зазначення правової підстави (процесуальної норми) у постанові про закінчення виконавчого провадження не може бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними у випадку прийняття правильного по суті рішення.

Згідно із ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відхилення скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 у справі № 2/5027/523/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.