Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 922/5566/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня"на постановувід 23.03.2015 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/5566/14 господарського суду Харківської областіза позовомКомунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" доКомунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Куп'янська міська радапровиселенняза участю представників:

позивача: Алексєєнко О.І., дов. від 02.02.2015 №169;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015 (суддя Ю. Светлічний), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (В.Бондаренко, В.Россолов, П.Тихий) в задоволенні позову про виселення із орендованого приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Комунальний заклад охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Вважає, що судами порушено вимоги ст.ст. 47,43 ГПК України, ст.ст. 17,26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна". Суди не надали належної юридичної оцінки тому факту, що договір оренди майна від 01.07.2007 є припиненим, а відповідач займає спірне приміщення безпідставно.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.07.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №90/07, відповідно до п.1.1 якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування приміщення в холі стаціонару КЗОЗ "КЦМЛ", площею 18 кв. м, розташоване за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, з метою організації роботи аптечного пункту.

У відповідності до п. 2.1 даного договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого нежитлового приміщення залишається територіальна громада Куп'янська, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Договір укладено строком на 3 роки до 30 червня 2010 р. включно (п.10.1 договору).

Пунктом 5.4. спірного договору оренди сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно з п.10.6 цього ж договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

04.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до вищезазначеного договору оренди, за якою сторони внесли зміни до п.10.6 договору в наступній редакції: "10.6. Після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі".

Додатковою угодою №3 від 30.06.2010 р., укладеною між позивачем і відповідачем, продовжено строк дії договору оренди №90/07 на два роки по 30 червня 2012 р. включно.

Позивач зазначає, що з метою припинення орендних правовідносин, у відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 08.05.2012 р., 10.07.2012 р., 19.07.2012 р., 26.07.2012 р. направив орендарю листи з повідомленням про відсутність у орендодавця намірів щодо укладення договору оренди №90/07, після закінчення строку його дії, на новий термін. Відповідач, в свою чергу, на вказані листи не відреагував, повідомлення про намір продовжити договір оренди №90/07 позивачу не направив.

В порушення умов договору оренди відповідач повідомив про свої наміри продовжити строк його дії лише 24.07.2012 р. Позивач вважає, що закінчення строку договору та не укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору між сторонами свідчить про припинення договору оренди від 01.07.2007р. № 90/07 з 01.07.2012 року.

Рішенням господарського суду від 20.11.2012 р. у справі №5023/4227/12 за первісним позовом Куп'янської центральної міської лікарні до Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 про зобов'язання вчинити певні дії (негайне повернення позивачу на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 18 кв. м, розташованих за адресою: м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, а також стягнути неустойки в сумі 1857,60 грн.) та за зустрічним позовом Комунального підприємства охорони здоров'я Центральна районна аптека №63 до Куп'янської центральної міської лікарні про визнання такою, що втратила чинність додаткову угоду №1 від 04.02.2009 р. до договору оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 р. та визнання договору оренди нерухомого майна №90/07 від 01.07.2007 р. продовженим на два роки, було відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів з тих підстав, що договір є неукладеним.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у справі №5023/4227/12 було скасовано рішення господарського суду від 20.11.2012 р. та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позову з інших підстав. Судом було спростовано висновки місцевого суду про те, що спірний договір є неукладеним. Відмовляючи у позовах, апеляційний суд зазначив, що первісні та зустрічні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи та документами наданими в їх обґрунтування.

Рішенням господарського суду у справі №922/2786/14 від 08.09.2014 р. між тими ж сторонами про вилучення з незаконного володіння нежитлового приміщення переданого за договором оренди №90/07 від 01.07.2007 р. у задоволенні позову відмовлено. Судом встановлено, що віндикаційна вимога про вилучення з незаконного володіння у Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №63" належного позивачу на праві оперативного управління нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташованого в холі стаціонару КЗОЗ "КЦМЛ" за адресою: м. Куп'янськ, вул. Лікарняна, 2, є неналежним способом захисту, оскільки ґрунтуються на нормах права, які регулюють позадоговірні правовідносини щодо захисту права власності (ст. 387 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В мотивувальній частині постанови Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у справі №5023/4227/12 суд зазначив, що договір оренди №90/07 від 01.07.2007 р. діє, оскільки позивач не виконав своїх обов'язків за договором щодо повідомлення орендаря про своє небажання пролонгувати договір.

Враховуючи викладене та те, що доказів повідомлення відповідача про своє не бажання пролонгувати договір після встановлення даної обставини постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у справі №5023/4227/12 позивачем не надано, а відповідачем умови щодо порядку пролонгації спірного договору не були порушені, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що договір оренди №90/07 від 01.07.2007 р. є діючим. Встановлене виключає задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову є передчасними.

В силу вимог ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судами встановлено, що такий договір було укладено між позивачем та відповідачем01.07.2007. Крім того, вказаний договір неодноразово був продовжений на новий термін.

Фактично, підставою відмови у позові стало те, що, застосувавши ст. 35 ГПК України та надавши преюдиційного значення факту, встановленому у рішеннях господарських судів у справі №5023/4227/12, суди дійшли висновку про те, що спірний договір є діючим на момент розгляду справи.

Згідно зі ст.764 ЦК України у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п.4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Крім того, судами встановлено, що п. 10.6 договору (в редакції додаткової угоди від 04.09.2009) сторони погодили, що після закінчення строку дії договору, якщо орендар зацікавлений в отриманні права оренди майна на новий строк, повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди, повідомити балансоутримувача про свої наміри. Попередній орендар може отримати право оренди майна виключно шляхом участі у конкурсі.

Висновок судів про те, що відповідачем умови щодо порядку пролонгації спірного договору не були порушені не відповідає встановленим ним обставинам справи, оскільки ними ж встановлено, що відповідач повідомив про наміри пролонгувати договір лише 24.07.2012, тобто вже після закінчення строку дії договору.

Колегія суддів також констатує певну вибірковість у застосуванні ст. 35 ГПК України.

Так, суди надали преюдиційного значення фактам, встановленим у справі №5023/4227/12, зокрема щодо повідомлення позивачем відповідача про відмову у пролонгації договору та взяли до уваги надану цим судом юридичну оцінку вказаному факту, зокрема, щодо можливої пролонгації договору.

При цьому, суди не надали належної юридичної оцінки фактам, встановленим у справі №922/2786/14, зокрема щодо чинності спірного договору та встановленого судом моменту припинення договору оренди.

Суди ухилилися від розгляду справи по суті та не з'ясували, чи є спірний договір пролонгованим на момент розгляду справи. На яких правових підставах відповідач займає спірне приміщення. Коли саме відповідач повідомив позивача про наміри пролонгувати договір, як його дії узгоджуються з умовами договору. Коли позивач повідомив відповідача про відмову у продовженні договору.

Таким чином, колегія суддів констатує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ряд питань, дослідження яких є обов'язковим для вирішення спору по суті, чим допустили порушення вимог ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.11110 ГПК України це є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При повторному розгляді необхідно ретельно дослідити вказані вище обставини справи. До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини, встановити дійсні права та обов'язки сторін, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст.1115-11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Куп'янська центральна міська лікарня" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Ж. Корнілова В. Цвігун