Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2016 року Справа № 916/1353/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 21.07.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 916/1353/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доТовариства з обмеженою відповідальності "Юг-Газ"простягнення 75960,09 грнта за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Юг-Газ"доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"простягнення 180273,80 грнза участю представників (за первісним позовом):

позивача: Семака В.Ю., дов. від 15.12.2015;

відповідача: Сідєльніков А.В., дов. від 19.01.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2015 у справі №916/1353/15-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гут С.Ф., судді - Зайцев Ю.О., Волков Р.В.) первісний позов задоволений та задоволений зустрічний позов.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ліпчанська Н.В., судді - Шевченко В.В., Головей В.М.) рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2015 у справі №916/1353/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Споживач) та ТОВ "Юг-Газ" (Постачальник) 09.07.2013 укладений договір №822/СД/ВГЕ-93 на поставку природного газу у 2013 році, за умовами якого (враховуючи додаткові угоди до договору) Постачальник зобов'язався поставити природний газ для потреб Споживача за нерегульованим тарифом в період з 09.07.2013 до 31.12.2014 відповідно до Реєстру розподілу запланованого обсягу природного газу (Реєстр), за умови дотримання останнім дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього, а Споживач зобов'язався прийняти поставлений природний газ та щомісячно здійснювати передплату у розмірі 100% планового місячного природного газу за цінами, встановленими Постачальником і узгодженими Споживачем шляхом укладання відповідних додаткових угод.

Строк дії договору до 31.12.2014 (додаткова угода від 01.10.2013 № 2 до договору).

Відповідно до п. 4.6 договору, сплата за газ, що споживається, здійснюється Споживачем щомісячно в наступному порядку: 100% передплати очікуваного об'єму споживання природного газу відповідно Реєстру - не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю споживання. Залишок (різниця між вартістю фактично спожитого газу відповідно акту приймання-передачі газу та передплатою) - не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним. Підставою для кінцевого розрахунку за звітний місяць є акт приймання передачі спожитого газу, складений сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна за 1000 м3 газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах даного договору, узгоджуються шляхом підписання додаткових угод до нього.

За умовами п.3.10 договору, у випадках зміни потреби у природному газі на наступний місяць відносно обсягів, заявлених у Реєстрі, Споживач підтверджував нові об'єми шляхом надання Постачальникові "Корегуючих заявок" до 20-го числа поточного місяця для зміни об'ємів постачання газу з 25 чисел поточних місяців. У випадках, коли "Корегуючі заявки" не надавались Постачальнику у зазначений термін, вважалося, що Споживач підтвердив на наступний місяць об'єми, вказані у Реєстрі. За умовами п.4.8 Договору сторони щомісячно складали акти приймання-передачі фактично спожитого газу за розрахунковий місяць поставки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що споживання природного газу Споживачем в спірний період з 01.01.2014 до 31.12.2014 становить: заплановано - 440 тис.м3, корегуюча заяка на об'єми - 331,800 тис. м3, фактично спожито - 294,997 тис. м3, у зв'язку з чим, сума попередніх оплат становить 1600319,65 грн, вартість фактично спожитого газу - 1524359,56 грн, тому заборгованість ТОВ "Юг-Газ" перед ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" складає 75960,09 грн (поставлені обсяги природного газу підтверджуються актами приймання-передачі об'ємів природного газу від 31.12.2014).

12.02.2015 у зв'язку з неповерненням суми невикористаної передплати, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до ТОВ "Юг-Газ" з претензією, в якій просило перерахувати заборгованість в сумі 75960,09 грн, однак претензія залишена без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення зазначеної суми.

В свою чергу, ТОВ "Юг-Газ" звернулось до суду з зустрічним позовом до ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення 180273,80 грн, які є штрафними санкціями, нарахованими у відповідності до п. 5.9 договору.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач послався на п. 5.9 договору, яким передбачено, що у випадку відхилення фактичного об'єму природного газу, вказаного в акті приймання-передачі природного газу за місяць поставки, від підтвердженого Постачальником та/або погодженого Сторонами у порядку, передбаченому п. 3.10 договору, планового об'єму поставки більш ніж на 5% у бік зменшення, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику штраф у розмірі різниці вартості фактичного об'єму природного газу, вказаного в акті приймання-передачі природного газу за місяць поставки. Споживач зобов'язаний здійснити оплату суми штрафу, розрахованої у відповідності з умовами даного пункту протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Постачальника.

Попередні судові інстанції дослідили, що ТОВ "Юг-Газ" свої зобов'язання щодо постачання природного газу виконало належним чином та у повному обсязі. В свою чергу, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" з січня по грудень 2014 року споживало газу менше заявленого та підтвердженого об'єму, а тому ТОВ "Юг-Газ" 31.12.2014 звернулось з вимогою щодо сплати штрафу в сумі 180273,80 грн за відхилення фактичного споживання обсягу природного газу у 2014 році.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів.

Задовольняючи первісний позов, суди, надавши оцінку матеріалам справи, які підтверджують наявність у відповідача заборгованості в сумі 75960,09 грн, яка є різницею між сумою попередньої оплати (1600319,65 грн) та сумою, на яку фактично спожито газ (1524359,56 грн) обґрунтовано встановили вимогу про стягнення невикористаної частини передплати такою, що підлягає задоволенню і колегія суддів касаційної інстанції з цим погоджується.

Відносно зустрічного позову про стягнення 180273,80 грн штрафу, то попередні судові інстанції врахували положення п. п. 3.10, 5.9 договору, надали оцінку наявним в матеріалах справи документам, якими заявлені та підтверджені заплановані об'єми природного газу за період січень-грудень 2014 року, а також підписаному обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014, з якого, як встановлено судами, вбачається об'єм газу, який використано Споживачем за спірний період.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди вірно застосували норми вищенаведеного матеріального та процесуального права та цілком обґрунтовано визначили наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Доводи скаржника були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 916/1353/15-г - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР