Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 910/11450/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 06.04.2015та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015у справі№910/11450/14за заявоюПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діїГоловного державного виконавця Державної виконавчої служби України Мазура Г.І.провизнання незаконними дій Державної виконавчої служби Україниза позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 11289688,72 грн за участю представників сторін:

від позивача: Кость О.Г. - за довіреністю;

від відповідача: Войтенко А.І. - за довіреністю;

від ВДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року стягувач звернувся зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій просив: визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14; визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії головного державного виконавця Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. задоволено.

Визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14 про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10322897,02 грн. - основного боргу, 610154,29 грн. - пені, 118395, 39 грн. - інфляційних втрат, 238242, 02 грн. - 3% річних та 73080,00 грн. - судового збору. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року № 46182498 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 р. у справі №910/11450/14 про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10322 897, 02 грн. - основного боргу, 610154,29 грн. - пені, 118395,39 грн. - інфляційних втрат, 238242,02 грн. - 3% річних та 73080, 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 скасувати, справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року у справі №910/11450/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 10 322 897 грн. 02 коп. - основного боргу, 610 154 грн. 29 коп. - пені, 118 395 грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 238 242 грн. 02 коп. - 3% річних та 73 080 грн. 00 коп. - судового збору. На виконання зазначеного судового рішення 21.11.2014господарським судом видано наказ.

14.01.2015 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Державної виконавчої служби України із заявою про відкриття виконавчого провадження № 14/2-132.

26.01.2015 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46182498 на виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14.

13.02.2015 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Державної виконавчої служби України із заявою №44/22-324 від 12.02.2015 року про зупинення виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої заяви, боржник вказував на те, що станом на 11.02.2015 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" перебуває в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно із Законом України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що підтверджується відповідною випискою розрахункового центру ДП "Енергоринок" від 10.02.2015 року №46.

У цьому зв'язку, 16.02.2015 року головним державним виконавцем Державної виконавчої служби України Мазур Г.І. на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Визнаючи незаконними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 та недійсною постанову про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що у даному випадку порядок стягнення заборгованості, визначений Законом України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не розповсюджується з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим та таким, що не відповідає матеріалам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема, у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В силу вимог ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Нормами п. 3.7 ст.3 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Конституційним судом України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 (справа №1-26/2012) дано роз'яснення п. 15 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст. 41, ч.5 ст. 124, п. 9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, п.1.3, 1.4 ст.1, ч.2 ст. 2, абз.6 п. 3.7 ст. 3 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та зауважено, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Беручи до уваги приписи п. 15 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" п.1.3, 1.4 ст.1, ч.2 ст. 2, абз.6 п. 3.7 ст. 3 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", враховуючи рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 колегія суддів звертає увагу на те, що для зупинення виконавчого провадження необхідно дві умови: 1) включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; 2) стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з неповними розрахунками за енергоносії. При цьому, п. 1.4 ст. 1 ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Так, судами встановлено, що станом на 11.02.2015 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" перебуває в реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно із Законом України "Про заходи забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", що підтверджується відповідною випискою розрахункового центру ДП "Енергоринок" від 10.02.2015 року №46.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування приписів п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року, через те, що заборгованість відповідача виникла за природний газ, отриманий в січні та вересні -грудні 2013 року, тобто після встановленої Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" розрахункової дати (01.01.2013 рік), колегія суддів вважає неправомірним, з огляду на те, що жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України, якими регулюються умови і порядок виконання судових рішень та основи організації і діяльності державної виконавчої служби, обов'язку тлумачення судових рішень в контексті правової природи заборгованості, що підлягає стягненню в порядку Закону України "Про виконавче провадження", та надання оцінки підставам і часу виникнення цієї заборгованості, на державну виконавчу службу або ж безпосередньо державних виконавців не покладені та, відповідно, до їх компетенції не належать.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно керувався положеннями п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, господарські суди прийшли до неправильного висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Мазура Г.І. про зупинення виконавчого провадження від 16.02.2015 року №46182498 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року у справі №910/11450/14 є недійсною, а тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 в цій частині не можна визнати законними, а тому вони підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підлягають стягненню сплачені суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 у справі №910/11450/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 1218,00 грн. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Б.М. Грек