ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 року Справа № 925/987/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 рокуу справі господарського судуЧеркаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"простягнення 7 822 300,27 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Паца В.О.,- відповідача:не з"явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - ТОВ "Сміла Енергоінвест") про стягнення 7 275 105,44 грн. основного боргу, 23 221,98 грн. інфляційних втрат, 87 328,81 грн. - 3% річних та 436 644,03 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу № 12/1127-БО-36 від 24.10.2012 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 275 105,44 грн. основного боргу, 392979,63 грн. пені, 87328,81 грн. - 3% річних, 23221,98 грн. інфляційних втрат та 68820,00 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 43664,40 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні 43 664,40 грн. пені і прийняти нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.01.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Сміла Енергоінвест" (покупець) був укладений договір № 12/1127-БО-36 купівлі - продажу природного газу (надалі - договір №12/1127-БО-36), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався протягом жовтня - грудня 2012р. передати у власність покупцю, а останній - прийняти і оплатити природний газ в обсязі до 1800000 куб. м. для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 6.1 договору №12/1127-БО-36 встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору №12/1127-БО-36, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу 1 837 321куб.м. природного газу на загальну суму 8 565 105,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, заборгувавши 7 275 105,44 грн. Зазначена сума боргу була стягнута попередніми судовими інстанціями і не оскаржується позивачем.

Скаржник також, не оскаржує судові акти і в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується правомірності зменшення судами пені на підставі ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем виключно для потреб населення, яке несвоєчасно вносить оплату за спожитий природний газ, також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що збитковість господарської діяльності відповідача пов'язана з наявністю бюджетної заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату останнім поставленого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на 10%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2013 року та рішення господарського суду Черкаської області від 08.08.2013 року у справі №925/987/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець