Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 910/21440/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Євсікова О.О., Плюшка І.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Фаворит Компані"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 11.12.2014 Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015у справі№ 910/21440/14за позовом до проПриватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" Публічного акціонерного товариства "Банк"Форум" визнання договору недійснимза участю представників сторін:позивача:не з'явилисьвідповідача:Лаврін О.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року до господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Фаворит Компані" (далі - ПАТ "Фаворит Компані") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про визнання недійсним кредитного договору № 1-0008/13/16-KL від 12.09.2013, укладеного між ними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2014 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015(судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Коротун О.М.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Фаворит Компані" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.09.2013 ПАТ "Фаворит Компані" (позичальник) та ПАТ "Банк Форум" (кредитор) уклали кредитний договір № 1-0008/13/16-KL (далі - Договір), відповідно до умов якого кредитор відкриває відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) окремими частинами на засадах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної цим Договором граничної суми (5 000 000 грн.), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач стверджує, що Договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, оскільки він суперечить статті 251 ЦК України та статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме даний договір не міститься положень щодо строку та порядку припинення його дії.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Судами встановлено, що відповідно до пункту 10.8. Договору він набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Відповідно до пункту 1.4. Договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом. встановлюється 11 вересня 2014 року.

З огляду на це, приймаючи рішення та постанову суди обґрунтовано спростували доводи позивача щодо відсутності у Договорі умов про строк його дії.

Щодо відсутності в Договорі умов про порядок його припинення, то дані твердження також правомірно спростовано судами з огляду на положення пункту 9.1. Договору, яким сторони передбачили, що будь-які зміни та/або доповнення до цього Договору набирають чинності лише якщо вони будуть оформлені письмово та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін, окрім випадків, передбачених Договором.

Крім того, порядок зміни і припинення дії (розірвання) договору врегульований статтями 631, 651-654 ЦК України, частиною сьомою статті 180, статтею 188 ГК України.

Також, в обґрунтування позову позивач вказує на відсутність у Договорі підтвердження щодо надання позивачу як клієнту інформації, передбаченої частиною другою статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Суди правомірно відхилили дані посилання позивача, оскільки законом не передбачено, що в кредитному договорі має міститися відповідна інформація або бути зазначено про факт її надання клієнтові, а тому це не є підставою для визнання Договору недійсним.

Враховуючи, що відповідно статей 33, 34 ГПК України позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу визнання Договору недійсним, а інших таких підстав судами не встановлено, суди дійшли правомірного висновку щодо відмови в позові.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фаворит Компані" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі № 910/21440/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: О. Євсіков

І. Плюшко