Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 904/2000/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шляєв І.В. - дов. від 01.01.14, відповідача: Дарій Л.М. - дов. від 23.01.14,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від14.07.14у справі№904/2000/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 40164,36 грн. Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.09.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з останнього 15837,72 грн. плати за користування вагонами і 24326,64 грн. збору за зберігання вантажу. Позивач посилався на те, що на підходах до станції призначення з вини відповідача через неприйняття ним вагонів на свою під'їзну колію сталася затримка вагонів, про що складені акти форми ГУ-23а, ГУ-23. За час затримки вагонів залізницею нараховано спірні суми плати за користування спірними вагонами і збір за зберігання вантажу. Позов обґрунтований приписами статей 46, 119, 125 Статуту залізниць України, пунктами 3, 6, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.99 №165/3458, пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за №866/5087 від 24.11.00, пункту 2 Розділу ІІІ, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.99.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.14 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено. Господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи вини відповідача у затримці вагонів. Суд установив, що відповідачем невчасно забиралися вагони на власну під'їзну колію, і це призвело до накопичення вагонів на станції призначення Кривий Ріг.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.14 (судді: Прудніков В.В., Широбокова Л.П., Орєшкіна Є.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке просить судові рішення у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 236, 237, 244 Цивільного кодексу України, пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.99 №165/3458, статей 4, 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. На його думку, судами невірно оцінені докази та встановлені обставини справи. Скаржник наголошує на відсутності підстав для стягнення з відповідача спірних сум збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами. Він вказує на те, що на станції призначення були вільні колії; що окремі акти загальної форми ГУ-23 підписані неуповноваженими представниками вантажовласника. При цьому, скаржник посилається на приписи пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, якими передбачено підписання актів загальної форми представниками станції і вантажовласника.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.11.08 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (яке в подальшому, змінило найменування на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") був укладений договір №ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Відповідно до пункту 1 договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сингалу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання. Пунктом 16 цього договору (з урахуванням додаткової угоди) передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів; плату за зберігання вантажів у вагонах згідно з Правилами зберігання вантажів. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 договору). Господарськими судами в процесі розгляду спору установлено, що на підставі вказаного договору, за накладними №53244018, №53243994, №53244000, №53244034, №53255915, №46839536, №46861589, №46861597 порожні вагони ТОВ "ЄвразТрансУкраїна" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". На шляху прямування, на підставі наказів №515 від 28.09.13, №521 від 30.09.13, №522 від 30.09.13, зазначені вагони були затримані на станції Приворот через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під'їзну колію. За цим фактом станцією затримки Приворот у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №311, складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №35 від 28.09.13, №36 від 30.09.13, №37 від 30.09.13; акти загальної форми ГУ-23 №35 від 28.09.13, №36 від 30.09.13, №37 від 30.09.13. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені абзацом 4 пункту 10 розділу III Правил користування вагонами. Суди також установили, що у зв'язку з затримкою вагонів з вини відповідача на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці були складені акти загальної форми ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника №8001, №8002-8006, №8063-8072, №8111-8115, №8110-8115, №8085-8086, №8087-8093, №9107, №8119-8127, котрі підписані повноважними представниками вантажовласника і залізниці. Установили суди і те, що спірні акти загальної форми складені у відповідності до вимог Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 N334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №311. За час затримки вагонів, залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №01109879, №03109884, №04109886, №02109881, №14109927, №14109928, №06109900, №05109894, №06109896, №06109897, №06109898, №04109193 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №04109193 у загальній сумі 40 164,36 грн. Відомість плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано із запереченнями. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 15837,72 грн. плати за користування вагонами і 24326,64 грн. збору за зберігання вантажу. Ці вимоги судами були задоволені. Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Порядок та умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та збирання вагонів, згідно зі статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 71 Статуту залізниць України, визначаються договором. Статтею 908 Цивільного кодексу України, котра кореспондується зі статтею 307 Господарського кодексу України, унормовано, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За приписами статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно упродовж доби. За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (стаття 119 Статуту залізниць України). Статтею 129 Статуту залізниць України унормовано, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за №866/5087, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.09 №340/16356, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,90 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба округляється до повної. Разом з тим, пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва N1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а останній, в свою чергу, отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N1. Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 №113, загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів. Пунктом 8 цих Правил передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили, що затримка вагонів на підході до станції призначення Кривий Ріг сталася внаслідок невчасного забирання ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на власну під'їзну колію вагонів, котрі надійшли на його адресу, і це призвело до надмірного накопичення вагонів на станції призначення. Тобто затримка вагонів сталася з вини вантажоодержувача. Факт затримки вагонів на станції в очікуванні під вантажні операції з вини відповідача підтверджується актами загальної форми ГУ-23, котрі, як установили суди, відповідають вимогам Правил складання актів та Правил користування вагонами і контейнерами; вони підписані відповідальними представниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень, що, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Суди також установили, що відповідач був повідомлений про прибуття вагонів на свою адресу (повідомлення зареєстровані у книзі повідомлень фГУ-2), проте, ним не вживалися заходи щодо прийняття спірного вантажу. Доказів неможливості прийняття спірних вагонів, які були затримані залізницею на підходах до станції призначення, відповідачем надано не було. Враховуючи установлені судами обставини справи та викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних сум плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своїх вини у затримці вагонів, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду судами і відхилений ними як необґрунтований. Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що судами правильно застосовані норми матеріального права до встановлених ними обставин справи, а тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні. На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.14 у справі №904/2000/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.Кравчук

Судді Т.Гоголь

В.Швець