Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.03.2026 року у справі №953/3842/22
Постанова ВГСУ від 04.03.2026 року у справі №953/3842/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року

м. Київ

справа № 953/3842/22

провадження № 51-3790км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022220000000155, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ішунь Красноперекопського району Автономної Республіки Крим та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Київський районний суд м. Харкова вироком від 14 квітня 2025 року визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК (у редакції Закону від 06 грудня 2019 року № 361-IX), і призначив їй покарання у виді штрафу в розмірі 9000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 000 грн, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою в пособництві у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК (у редакції Закону від 06 грудня 2019 року № 361-IX), за таких обставин.

ОСОБА_9 приблизно у травні 2020 року, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності і права власності, перебуваючи в м. Києві, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою - «особа 1» (матеріали щодо якої виділено в інше кримінальне провадження), за грошову винагороду погодилася стати керівником і засновником суб`єкта господарювання в м. Харкові без мети здійснення підприємницької діяльності й без безпосередньої участі у фінансово-господарській та управлінській діяльності підприємства.

Так, 22 травня 2020 року ОСОБА_9 , розуміючи протиправний характер своїх дій та усвідомлюючи відсутність навичок і досвіду для виконання обов`язків керівника підприємства і зайняття підприємницькою діяльністю, а також той факт, що вона не буде формувати статутний капітал суб`єкта господарювання, вести господарську діяльність та не буде керівником цього суб`єкта, маючи умисел на пособництво у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, перебуваючи в офісі нотаріуса, розташованому на вул. Г. Жмаченка, 4 в м. Києві, добровільно передала приватному нотаріусу оригінал свого паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 28 жовтня 2016 року Оболонським РВ у м. Києві ГУ ДМС України, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера на своє ім`я № НОМЕР_2.

Того ж дня на підставі зазначених вище документів нотаріус склав довіреність від 22 травня 2020 року № 6149, якою ОСОБА_9 уповноважила невстановлених осіб на імена « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 » представляти її інтереси як учасника ТОВ «Галант Транс» в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма юридичними та фізичними особами, в органах нотаріату з питань: купівлі та/або продажу та/або перерозподілу часток в статутному капіталі Товариства з подальшим внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у будь-якого державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (у тому числі нотаріусів).

У кінці травня 2020 року ОСОБА_9 , перебуваючи в м. Києві, передала «особі 1» наведені вище засоби вчинення кримінального правопорушення, а саме оригінал свого паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та довіреність.

Після цього в кінці травня 2020 року невстановлені особи, перебуваючи на території м. Харкова, на підставі отриманих від ОСОБА_9 документів виготовили необхідні для проведення державної реєстрації зміни до відомостей про юридичну особу проєкти установчих документів щодо перереєстрації на ОСОБА_9 суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Галант Транс», які містили завідомо неправдиві відомості про мету і предмет діяльності суб`єктів господарювання, їх місцезнаходження, розмір майнового внеску, статутного капіталу тощо, а саме: рішення № 1 Учасника ТОВ «Галант Транс» від 25 травня 2020 року, в якому зазначено: 1) звільнити з посади директора Товариства ОСОБА_12 з 29 травня 2020 року згідно з поданою нею заявою; 2) призначити директором Товариства ОСОБА_9 з 01 червня 2020 року з обмеженням представництва згідно зі статутом; 3) збільшити статутний капітал Товариства за рахунок грошового та майнового внесків учасника Товариства до 395 169 грн; 4) виключити всі попередні види економічної діяльності Товариства і включити види діяльності, зазначені в Рішенні № 1; 5) включити наступні види діяльності, а саме: Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний) та інші види діяльності; 6) затвердити статут Товариства в новій редакції, учаснику підписати статут Товариства в новій редакції; заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Галант Транс» від 25 травня 2020 року; акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Галант Транс» від 25 травня 2020 року; квитанції про сплату адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін; статут, затверджений Рішенням № 1 від 25 травня 2020 року, в якому зазначено ОСОБА_9 як засновника товариства.

Надалі в кінці травня 2020 року, точну дату і час не встановлено, невстановлені особи, перебуваючи у приміщенні нотаріуса, розташованому на вул. Алчевських, 2 у м. Харкові, тобто на території Київського району міста, передали зазначені реєстраційні документи ТОВ «Галант Транс», які містять завідомо неправдиві відомості, приватному нотаріусу для проведення державної реєстрації змін ТОВ «Галант Транс», на підставі яких 27 травня 2020 року проведено державну реєстрацію змін вказаного суб`єкта господарювання, про що внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 14801070003083458.

Отже, ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, виконавши всі перелічені вище дії, запропоновані останній невстановленими особами, будучи зацікавленою в отриманні грошової винагороди здійснила пособництво у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 30 червня 2025 року змінив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 .

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.

У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення та закрити кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.

Суть доводів захисника зводиться до твердження про те, що висновки судів стосовно доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення ґрунтуються на недопустимих доказах.

Зокрема, ОСОБА_6 зазначає про порушення правил територіальної підсудності кримінального провадження з тих підстав, що обвинувальний акт у справі був затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури, тобто в межах Основ`янського району м. Харкова, а тому досудове розслідування закінчено в межах територіальної юрисдикції цього району, тоді як розгляд здійснив Київський районний суд м. Харкова, що призвело до порушення прав засудженої, зокрема на розгляд справи належним судом.

Стверджує про незаконність виділення матеріалів кримінального провадження з підстав того, що станом на момент винесення відповідної постанови ОСОБА_7 не мала статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 32021220000000069, а також у межах цього кримінального провадження розслідувалося одне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК.

Водночас вказує, що суди не навели переконливих доводів стосовно того, що описка в даті постанови про виділення матеріалів кримінального провадження не вплинула на правомірність їх виділення.

Крім того, захисник ОСОБА_6 наголошує на тому, що постанова першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_13 від 24 червня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування не містить оцінки досудового розслідування як неефективного та обґрунтування неможливості Центрального апарату Бюро економічної безпеки України (далі - БЕБ) здійснювати досудове розслідування в цій справі.

Стверджує, що перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_13 не мав повноважень виносити зазначену вище постанову.

Звертає увагу на відповідь, яка надійшла з Офісу Генерального прокурора на адвокатський запит від 08 липня 2022 року № 54, про те, що матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 як вхідна або вихідна кореспонденція в Офісі Генерального прокурора не значилися.

Також акцентує на відомостях, отриманих із Головного підрозділу детективів БЕБ, про здійснення цим органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності.

Указує на незаконність постанови про призначення групи прокурорів від 20 червня 2022 року, оскільки заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_14 , який виніс зазначену постанову, у період з 20 до 26 червня 2022 року перебував у відпустці та, відповідно, не мав процесуальних повноважень для її винесення.

Ставить під сумнів твердження суду про те, що прокурор ОСОБА_15 є прокурором у кримінальному провадженні, з якого виділено матеріали щодо ОСОБА_7 , оскільки постанова від 19 червня 2022 року стосовно виділення матеріалів кримінального провадження не містить відомостей про виділення постанов про призначення групи прокурорів та групи слідчих.

Вважає, що практика Верховного Суду (справи № 206/4419/17 та 146/1683/18), на яку послався місцевий суд, не є релевантною до обставин, встановлених у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 .

На переконання захисника, ОСОБА_7 інкриміновано дії, які не вчинялися під час реєстрації змін юридичної особи.

Як зазначає захисник ОСОБА_6 , вирок суду не відображає обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, а саме місця, часу, способу, суб`єкта вчинення кримінального правопорушення, форми вини, мотиву та мети кримінального правопорушення.

Стверджує про відсутність доказів умислу засудженої до внесення в документи, які подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також навиків і досвіду у ОСОБА_7 виконання обов`язків керівника підприємства та зайняття підприємницькою діяльністю, а також відсутність наміру здійснювати господарську діяльність.

Звертає увагу на обставини, які залишилися поза увагою судів, а саме на невизначення точного часу і місця вчинення кримінального правопорушення, відсутність висновку почеркознавчої експертизи, а також доказів усвідомлення засудженою протиправного характеру дій та її безпосередньої участі у видачі довіреності для реєстрації ТОВ «Галант Транс», кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину групою осіб». Крім того, стверджує, що не конкретизовано, які неправдиві відомості внесено до документів, не розкрито деталі змови, ролі інших осіб та не зазначено точної суми грошової винагороди.

Вважає показання свідка ОСОБА_16 неналежними.

На переконання захисника, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, не звернув належної уваги на порушення, допущені місцевим судом, не дав умотивованих відповідей на доводи, зазначені захистом у поданій апеляційній скарзі, та не вказав підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , навівши відповідні пояснення, підтримав подану касаційну скаргу в повному обсязі. Засуджена ОСОБА_7 просила задовольнити касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 , заперечила щодо задоволення касаційної скарги та просила постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Під час перевірки доводів, зазначених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З матеріалів справи вбачається, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 КПК.

Так, постановляючи вирок, місцевий суд урахував факт невизнання засудженою своєї винуватості.

Водночас суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 доведено сукупністю досліджених доказів, зокрема:

показаннями свідка ОСОБА_16 , який пояснив, що працює на підприємстві, розташованому на просп. Ювілейному, 56 у м. Харкові, приблизно 50 років та знає всіх орендарів приміщень за цією адресою. Зазначив, що підприємство під назвою ТОВ «Галант Транс» йому невідоме, приміщення в цій будівлі воно ніколи не орендувало, а офіс цього товариства за зазначеною адресою не розташовувався. Також наголосив, що назву цього підприємства в переліку орендарів будівлі ніколи не бачив, як і його працівників;

протоколом огляду від 06 серпня 2021 року, відповідно до якого оглянуто багатоповерхову нежитлову будівлю сірого кольору, розташовану на просп. Ювілейному, 56 у м. Харкові, що зазначено як податкова адреса ТОВ «Галант Транс». Так, під час огляду з`ясовано, що на першому поверсі будівлі розміщено рекламні вивіски, серед яких вивіска ТОВ «Галант Транс» відсутня. Крім того, у ході огляду будівлі не виявлено жодної інформації про здійснення зазначеним товариством господарської діяльності, місцезнаходження його офісних та інших приміщень, а також ознак ведення фінансово-господарської діяльності. Встановлено, що ТОВ «Галант Транс» за цією адресою не перебуває;

відомостями із центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України, згідно з якими ТОВ «Галант Транс» здійснило нарахування ОСОБА_17 доходу у вигляді заробітної плати за три квартали 2020 року в сумі 9500 грн;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 28 грудня 2021 року з додатком до нього, відповідно до якого отримано юридичну справу ТОВ «Галант Транс» щодо відкриття рахунку в АТ «КІБ», а на електронному носії інформації зафіксовано рух коштів із розшифруванням контрагентів за банківським рахунком;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 грудня 2021 року, згідно з яким отримано юридичну справу ТОВ «Галант Транс» в АТ «Укргазбанку» щодо ІР-адрес в електронному вигляді;

протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27 червня 2022 року, відповідно до якого отримано юридичну справу ТОВ «Галант Транс» з Департаменту реєстрації Харківської міської ради. Зокрема, вилучено довіреність, яку 22 травня 2020 року ОСОБА_17 підписала на ім`я « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 », представляти її інтереси як учасника ТОВ «Галант Транс» в усіх установах і підприємствах та рішення № 1 Учасника ТОВ «Галант Транс» від 25 травня 2020 року, яким проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме здійснено перереєстрацію на ОСОБА_17 суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Галант Транс».

За результатом судового розгляду суд визнав наведені вище показання свідка та дані, що містяться в протоколах слідчих дій і додатках до них, належними, допустимими й достовірними доказами і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК.

З матеріалів справи вбачається, що суд надав оцінку показанням свідка ОСОБА_16 , визнавши їх правдивими та такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі.

Апеляційний суд перевірив ці висновки в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, визнав їх правильними і належним чином умотивованими.

Крім того, з рішення апеляційного суду випливає, що цей суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника, навів ґрунтовні мотиви їх відхилення.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними, а доводи захисника - непереконливими, такими, що спростовуються наведеними вище дослідженими судом доказами, які є логічними, послідовними й узгоджуються між собою.

Усупереч твердженням захисника ОСОБА_6 встановлені місцевим судом і перевірені судом апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження відповідають змісту тих обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні й визначені у ст. 91 КПК.

Так, ст. 205-1 КК передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, за внесення до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Частиною 2 цієї статті встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені, зокрема, за попередньою змовою групою осіб.

Об`єктом цього кримінального правопорушення є встановлений порядок державної реєстрації юридичних осіб, спрямований на забезпечення в тому числі правомірного здійснення господарської діяльності.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК, є документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації, встановлюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується вчиненням альтернативних дій, а саме внесенням до документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей або поданням державному реєстратору документів, що містять завідомо неправдиві відомості.

Внесення до документів завідомо неправдивих відомостей означає як повне виготовлення винною особою документів з неправдивими відомостями, призначених для державної реєстрації юридичної особи, так і внесення неправдивих відомостей до відповідних документів, раніше складених іншою особою. Завідомо неправдивими є відомості, які не відповідають дійсності та вводять в оману орган державної реєстрації.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту вчинення однієї з двох дій, альтернативно визначених у ст. 205-1 КК.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК пособником є особа, яка, зокрема, шляхом надання засобів чи знарядь сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

Як установили суди попередніх інстанцій, 22 травня 2020 року ОСОБА_7 , перебуваючи в офісі нотаріуса, розташованому на вул. Г. Жмаченка, 4 у м. Києві, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою (особа 1), умисно, з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені суб`єкта господарювання, бути його засновником і керівником та формувати статутний капітал, добровільно надала нотаріусу оригінал свого паспорта й довідку про присвоєння ідентифікаційного номера з метою виготовлення довіреності. Цією довіреністю вона уповноважила осіб на імена « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 » представляти її інтереси як учасника ТОВ «Галант Транс».

Надалі наприкінці травня 2020 року ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Києві, передала «особі 1» засоби вчинення кримінального правопорушення, а саме оригінал свого паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та довіреність.

Після цього наприкінці травня 2020 року невстановлені особи на підставі отриманих від ОСОБА_7 засобів вчинення кримінального правопорушення (паспорта, довідки та довіреності) виготовили необхідні для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу - проєкти установчих документів щодо перереєстрації на неї ТОВ «Галант Транс», які містили завідомо неправдиві відомості про мету і предмет діяльності товариства, його місцезнаходження, розмір майнового внеску та статутного капіталу, зокрема рішення № 1 учасника ТОВ «Галант Транс».

Згодом, перебуваючи на вул. Алчевських, 2 у м. Харкові, невстановлені особи передали зазначені реєстраційні документи, що містили завідомо неправдиві відомості, нотаріусу для державної реєстрації змін щодо цього товариства, у зв`язку із чим 27 травня 2020 року проведено державну реєстрацію відповідних змін та внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З установлених судами обставин убачається час вчинення кримінального правопорушення (27 травня 2020 року), місце події (вул. Алчевських, 2 у м. Харкові); деталі змови, а саме те, що ОСОБА_7 за грошову винагороду надала нотаріусу оригінал свого паспорта і довідку про присвоєння ідентифікаційного номера для виготовлення довіреності, на підставі яких підготовлено та подано документи для державної реєстрації змін щодо юридичної особи; наявність кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення - за попередньою змовою групою осіб; роль інших осіб, а саме після надання довіреності виготовлення необхідних для проведення державної реєстрації зміни до відомостей про юридичну особу та конкретизація способу вчинення злочину, що полягав у пособництві у внесенні до документів, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей щодо мети та предмета діяльності товариства, його місцезнаходження, розміру статутного капіталу і складу органів управління.

Що стосується усвідомлення протиправного характеру дій ОСОБА_7 та наявності в неї умислу на вчинення кримінального правопорушення, то з установлених судами обставин випливає, що ОСОБА_7 діяла умисно, з корисливих мотивів, добровільно надала оригінали своїх документів для виготовлення довіреності на представництво її інтересів як учасника ТОВ «Галант Транс», усвідомлюючи, що не буде здійснювати господарську діяльність від імені цього суб`єкта господарювання, не буде його засновником і керівником та не формуватиме статутного капіталу товариства.

Те, що у формулюванні обвинувачення не зазначено розміру грошової винагороди, яку отримала ОСОБА_7 від невстановленої особи, не впливає на кваліфікацію її дій за інкримінованим кримінальним правопорушенням.

Посилання сторони захисту на відсутність у матеріалах кримінального провадження висновку почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи, сторона захисту на всіх стадіях судового розгляду не ставила під сумнів належність підпису ОСОБА_7 , зокрема у довіреності, на підставі якої було підготовлено та подано документи для державної реєстрації змін щодо юридичної особи, саме засудженій. Водночас захист не заявляв про можливе виконання підпису іншою особою, не наводив обставин, які б свідчили про його підроблення, а також не ініціював призначення відповідної почеркознавчої експертизи для перевірки цих обставин у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 358 КПК.

Твердження ОСОБА_6 про те, що матеріали справи не містять доказів відсутності навичок і досвіду у ОСОБА_7 виконання обов`язків керівника підприємства та зайняття підприємницькою діяльністю, не мають принципового значення в цій справі, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що засуджена не мала наміру здійснювати господарську діяльність, що є ключовим для кваліфікації інкримінованого їй діяння.

Водночас захисник указує, що ОСОБА_7 інкримінували дії, а саме внесення неправдивих відомостей про місцезнаходження суб`єкта господарювання, однак під час реєстрації змін юридичної особи ТОВ «Галант Транс» зміни про місцезнаходження цього Товариства не проводилися.

Так, із заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (т. 3, а. п. 66) дійсно вбачається, що зміни стосовно місцезнаходження ТОВ «Галант Транс» не вносилися. Однак колегія суддів звертає увагу на те, що в цій справі невстановлені особи на підставі отриманих від ОСОБА_7 засобів вчинення кримінального правопорушення (паспорта, довідки та довіреності) підготували необхідні для державної реєстрації зміни до відомостей діючої юридичної особи, а не зареєстрували нову юридичну особу. Тому суди на підставі досліджених доказів, зокрема показань свідка та протоколу огляду, встановили, що за місцем реєстрації юридичної особи - просп. Ювілейний, 56 у м. Харкові - ТОВ «Галант Транс» не перебуває, що в сукупності з іншими доказами підтверджує правильність встановлених судом обставин.

З урахуванням наведеного вище, Суд підсумовує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у пособництві у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікували її діяння за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК.

На цих підставах колегія суддів відхиляє доводи захисту.

Щодо порушення правил підсудності

У касаційній скарзі захисник указує, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 Київським районним судом м. Харкова призвів до ухвалення рішення незаконним складом суду у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначає, що в цій справі не встановлено конкретного місця вчинення кримінального правопорушення, а тому, з огляду на те, що обвинувальний акт у справі був затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури, розташованої в межах територіальної юрисдикції Основ`янського району м. Харкова, саме цей суд і мав розглядати справу.

Суд відхиляє ці доводи захисника з огляду на таке.

З наявного в матеріалах справи обвинувального акта вбачається, що 30 червня 2022 року цей процесуальний документ, затверджений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_18 , був направлений до Київського районного суду м. Харкова.

Сторона захисту до початку судового розгляду, як це передбачено ст. 34 КПК, не заявляла клопотання про порушення правил підсудності у цьому кримінальному провадженні Київським районним судом м. Харкова та не ініціювала питання про передачу кримінального провадження до іншого суду.

Про зазначене порушення захисник заявив лише у касаційній скарзі.

Так, об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2025 року (справа № 357/10207/21, провадження № 51-4924кмо23) зробила висновок про те, що кримінальне провадження, яке надійшло до суду з порушенням правил підсудності, передається на розгляд іншого суду в порядку, передбаченому частинами 2, 3 ст. 34 КПК, якщо таке порушення виявлено до початку судового розгляду. У разі виявлення обставин, що можуть вплинути на визначення підсудності після початку судового розгляду, продовження розгляду справи судом, який розпочав такий розгляд, не становить «порушення правил підсудності», зазначеного у п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК, і не є підставою для скасування судових рішень.

З огляду на викладене колегія суддів не вважає, що розгляд справи Київським районним судом м. Харкова свідчить про порушення права засудженої на розгляд справи судом, встановленим законом.

Щодо виділення матеріалів кримінального провадження

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2021 року до ЄРДР за № 32021220000000069 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК, за фактом пособництва невстановленими особами в умисному ухиленні від сплати податків службовими особами ТОВ «Галант Транс» в особливо великих розмірах.

Надалі на підставі рапорту від 19 червня 2022 року прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_18 , 20 червня 2022 року до ЄРДР були внесені відомості за № 42022220000000155 за фактом пособництва ОСОБА_9 невстановленим особам у внесенні завідомо неправдивих відомостей до документів, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної особи, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Після здійснення низки процесуальних дій, законність яких також оспорює захисник у касаційній скарзі, зокрема винесення постанов про визначення групи прокурорів і слідчих та підслідності у кримінальному провадженні № 42022220000000155, прокурор ОСОБА_18 29 червня 2022 року виділив матеріали з кримінального провадження № 32021220000000069 у кримінальне провадження № 42022220000000155.

Дійсно, у матеріалах справи наявна постанова про виділення матеріалів кримінального провадження, датована 19 червня 2022 року (т. 2, а. п. 17).

Разом із тим місцевий суд під час дослідження письмових доказів установив, що ця постанова містить виправлення в даті, а саме в цифрі 1, унаслідок чого зазначено дату 19 червня 2022 року.

З метою з`ясування неточностей суд допитав слідчу ОСОБА_19 , яка пояснила, що матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 отримала після визначення підслідності та створення 28 червня 2022 року групи слідчих.

На підтвердження наведеного слідчою прокурор у судовому засіданні від 10 квітня 2025 року надав супровідний лист від 29 червня 2022 року № 10/1-2452-21, з якого вбачається, що за постановою прокурора від 29 червня 2022 року з матеріалів кримінального провадження № 32021220000000069 виділено матеріали досудового розслідування за фактом пособництва ОСОБА_9 невстановленим особам у внесенні завідомо неправдивих відомостей до документів, які відповідно до закону подавалися для державної реєстрації ТОВ «Галант Транс». Виділені матеріали досудового розслідування підлягали долученню до матеріалів кримінального провадження № 42022220000000155 у зв`язку з тим, що стосувалися одного й того самого факту вчинення кримінального правопорушення однією і тією ж особою, а саме пособництва ОСОБА_9 невстановленим особам у внесенні завідомо неправдивих відомостей до документів для державної реєстрації ТОВ «Галант Транс», учиненого за попередньою змовою групою осіб.

Пояснення слідчої ОСОБА_19 також кореспондуються з відомостями, що містяться в копії супровідного листа, наданого захисником, від 27 червня 2022 року № 10/1-1919вих.22 (т. 3, а. п. 156), з якого вбачається, що начальник відділу обласної прокуратури ОСОБА_20 після винесення постанови першим заступником Генерального прокурора від 24 червня 2022 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування направив матеріали кримінального провадження № 42022220000000155 до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження містить технічну описку в даті, а саме замість дійсної дати 29 червня 2022 року помилково зазначено 19 червня 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки наявні у справі процесуальні документи переконливо свідчать, що виділення матеріалів з кримінального провадження № 32021220000000069 у кримінальне провадження № 42022220000000155 відбулося саме 29 червня 2022 року, а технічна описка в постанові не вплинула на законність прийнятого процесуального рішення.

Також ОСОБА_6 указує на незаконність виділення матеріалів кримінального провадження з тих підстав, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_7 не мала статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, з якого було виділено кримінальне провадження щодо неї. Також зазначає, що в межах кримінального провадження № 32021220000000069 розслідувалося одне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК, тоді як виділення матеріалів в окреме провадження можливе лише в разі, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Верховний Суд не може погодитися із цими твердженнями захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Проте словосполучення «особа, підозрювана у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень», яке застосовано у ст. 217 КПК, не є тотожним поняттю «підозрюваний», яке визначено у КПК в контексті змісту ст. 42.

Такий висновок можна зробити, аналізуючи положення ч. 1 ст. 217 КПК, де використовується словосполучення «не встановлено підозрюваних», що в аспекті тієї ж ст. 42 КПК є нонсенсом.

Колегія суддів вважає, що змістовне навантаження словосполучення «особа, підозрювана у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень», яке використовується у ст. 217 КПК, полягає в наявності припущень будь-якого ступеня вірогідності щодо причетності встановленої або невстановленої особи (осіб) до вчинення кримінального правопорушення (правопорушень) і не пов`язано з набуттям особою (особами) процесуального статусу підозрюваного (див., наприклад, постанову Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 753/13833/20, провадження № 51-1042км24).

На цих підставах Верховний Суд відхиляє такі доводи захисту.

Щодо порушення підслідності

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року (справа № 640/5023/19), наголошує на тому, що постанова першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_13 від 24 червня 2022 року, якою доручено здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчим слідчого управління ГУНП в Харківській області, є невмотивованою і не містить оцінки досудового розслідування органом, встановленим ст. 216 КПК (першим відділом детективів захисту економіки у фіскальній сфері БЕБ), як неефективного. Також зазначає, що в цій постанові відсутнє обґрунтування неможливості Центрального апарату БЕБ здійснювати досудове розслідування та перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_13 не мав повноважень виносити цю постанову, оскільки на той час нагляд за БЕБ здійснював не він, а прокурор ОСОБА_21

Верховний Суд відхиляє ці твердженнями захисника з огляду на таке.

Згідно з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2021 року в справі № 640/5023/19 (провадження № 51-2917кмо20) змістом ч. 5 ст. 36, статей 86 87 110 214 216 КПК визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, яка містить такі елементи: а) належний суб`єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні постанові; г) вмотивованість такої постанови.

Наявність відповідних відомостей, які стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності може бути встановлено відповідним прокурором на будь-якому етапі досудового розслідування, у тому числі й на його початку, та бути підставою для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК.

У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтовано у відповідному процесуальному рішенні Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури, їх перших заступників і заступників про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яке має відповідати приписам ст. 110 КПК, зокрема має бути вмотивованим, містити обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яке здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих під час досудового розслідування доказів з точки зору допустимості.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 22 червня 2022 року прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Харківської обласної прокуратури ОСОБА_18 визначив підслідність у кримінальному провадженні № 42022220000000155 за першим відділом детективів захисту економіки у фіскальній сфері БЕБ.

Надалі постановою від 24 червня 2022 року перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчим слідчого управління ГУНП в Харківській області.

Зазначену постанову мотивовано тим, що 23 територіальні органи БЕБ фактично ще не розпочали роботу, що унеможливлює виконання ними вимог, передбачених ст. 218 КПК. Водночас Центральний апарат БЕБ сформовано менш ніж на 50 % від його граничної кадрової чисельності, що в сукупності з навантаженням, яке становить понад три складні кримінальні провадження на кожного детектива, у тому числі за фактами декількох кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, із значним обсягом і специфікою процесуальних дій, необхідних для розслідування, а також з огляду на територіальну віддаленість від місця вчинення відповідних правопорушень не дає цьому органу змогу здійснити належне досудове розслідування згаданого кримінального провадження. У зв`язку із цим детективи Центрального апарату БЕБ позбавлені можливості забезпечити повне, об`єктивне й неупереджене розслідування з метою досягнення завдань кримінального провадження з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль, а також із дотриманням вимог стосовно розумних строків досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо.

Місцевий суд оцінив зміст постанови від 24 червня 2022 року, якою перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчим слідчого управління ГУНП в Харківській області, та дійшов висновку, що в ній належно обґрунтовано підстави для зміни підсудності в кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду та зазначає, що перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_13 , доручаючи здійснення досудового розслідування слідчим слідчого управління ГУНП в Харківській області, урахував конкретні обставини кримінального провадження, і метою його передачі до іншого органу досудового розслідування була необхідність забезпечити ефективне, повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінального провадження.

В оскаржуваній постанові наведено достатні обґрунтування неможливості здійснення детективами Центрального апарату БЕБ ефективного досудового розслідування у справі, зокрема у зв`язку з неукомплектованістю цього органу, значним навантаженням на детективів та територіальною віддаленістю, тобто обставинами, які унеможливлювали виконання вимог, передбачених ст. 218 КПК.

Згідно з ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

З урахуванням наведеної норми закону перший заступник Генерального прокурора ОСОБА_13 мав право, відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК, доручити здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1 КК у кримінальному провадженні № 42022220000000155 слідчим слідчого управлінням ГУНП в Харківській області.

Крім того, відповідно до наказу від 08 червня 2022 року № 91 зі змінами «Про розподіл обов`язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора» до обов`язків першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_13 було віднесено, зокрема, організація роботи з питань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави.

Відомості, які отримав захисник на адвокатські запити з Головного підрозділу детективів БЕБ, зокрема стосовно того, що кількість штатних посад Центрального апарату БЕБ становить 172 одиниці та укомплектовано на 60 % і що в період із січня до червня 2022 року повідомлено про підозру двом особам за ст. 205-1 КК, не спростовують зазначені в постанові від 24 червня 2022 року обставини.

Колегія суддів акцентує, що ці відомості мають загальний, статистичний характер і не спростовують конкретних обставин, вказаних у постанові від 24 червня 2022 року, зокрема щодо специфіки процесуальних дій у таких справах та надмірного навантаження на детективів.

Також Суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_6 у касаційній скарзі на відповіді на адвокатські запити, отримані з Офісу Генерального прокурора та БЕБ, зокрема про те, що матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 як вхідна або вихідна кореспонденція в Офісі Генерального прокурора не значилися і не надходили до БЕБ.

Колегія суддів звертає увагу захисника на те, що відсутність відомостей про облік матеріалів як вхідної чи вихідної кореспонденції в Офісі Генерального прокурора не свідчить про їх відсутність у провадженні на розгляді відповідних посадових осіб та не спростовує факту прийняття процесуального рішення уповноваженою особою у межах наданих повноважень. Процесуальні рішення приймаються на підставі матеріалів кримінального провадження, що перебувають у провадженні органу досудового розслідування та прокурора.

Крім того, відповіді на адвокатські запити відображають лише дані внутрішнього діловодства відповідних органів і не можуть підміняти або спростовувати зміст та правомірність процесуальних рішень, ухвалених у межах конкретного кримінального провадження. Отже, наведені захисником відомості не є підставою для визнання процесуального рішення першого заступника Генерального прокурора України незаконним.

На цих підставах Верховний Суд відхиляє такі доводи захисту.

Щодо постанови прокурора

Захисник указує на відсутність у матеріалах справи стосовно ОСОБА_7 постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні. Наголошує на незаконності постанови заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_14 від 20 червня 2022 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022220000000155 з тих підстав, що вона винесена в період перебування ОСОБА_14 у відпустці. Також наголошує, що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження не містить виділення постанов про призначення групи прокурорів та групи слідчих.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вважає, що ці доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

У матеріалах справи наявні постанови про визначення групи прокурорів від 27 червня 2022 року (т. 2, а. п. 15, 16) і про визначення слідчої групи для проведення досудового розслідування від 28 червня 2022 року (т. 2 а. п. 4, 5).

Доводи сторони захисту щодо незаконності постанови про визначення групи прокурорів від 20 червня 2022 року у зв`язку з її постановленням заступником керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_14 під час перебування у відпустці були предметом перевірки та належної оцінки місцевим судом.

Суд першої інстанції зазначив, що дійсно мав місце факт постановлення відповідного процесуального рішення під час перебування прокурора у відпустці, однак з огляду на те, що в період з 20 по 29 червня 2022 року слідчі дії в цьому кримінальному провадженні не проводилися, дійшов обґрунтованого висновку, що вказане порушення не вплинуло на хід досудового розслідування та не має наслідком визнання недопустимими доказів, зібраних органом досудового розслідування.

Із цим висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки в матеріалах справи наявні процесуальні документи, які підтверджують повноваження прокурорів на здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні.

Що стосується тверджень захисника про те, що постанова про виділення матеріалів кримінального провадження, серед іншого, не містить постанов про призначення групи прокурорів та слідчих, то Суд відхиляє їх, оскільки постанови про призначення групи, зокрема прокурорів від 27 червня 2022 року і слідчих від 28 червня 2022 року були прийняті у кримінальному провадженні № 42022220000000155, а не у кримінальному провадженні № 32021220000000069.

Також доводи захисту про формальний підхід суду та порушення принципу змагальності через посилання суду у своєму рішенні на фрагмент статті є необґрунтованими. Використання у вироку узагальнених правових позицій, викладених у практиці Касаційного кримінального суду, не свідчить про відсутність самостійної оцінки доказів. Місцевий суд розмежував процесуальні документи, якими визначаються повноваження слідчого та прокурора і джерела доказів (ч. 2 ст. 84, ч. 2 ст. 99 КПК), дослідив допустимість доказів та обґрунтовано відхилив доводи захисту. Конкретних фактів обмеження процесуальних прав захисник у касаційній скарзі не навів.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення є належно вмотивованими й обґрунтованими і за змістом відповідають приписам статей 370 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування або зміни судового рішення, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисникаОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 червня 2025 рокустосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3