Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.09.2026 року у справі №727/5540/24
Постанова ВГСУ від 02.09.2026 року у справі №727/5540/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 727/5540/24

провадження № 51-2104 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2026 року щодо нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023266220000003, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівців, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 328 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 328 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2026 року вирок суду першої інстанції ОСОБА_6 залишено без змін.

Як слідує з вироку суду, відповідно до наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 17.03.2022 № 47- ОС/ДСК, ОСОБА_6 призначений на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, де він проходив службу у військовому званні «полковник юстиції».

Згідно з наказом начальника Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 29.07.2022 року № 119-ОС/ДСК полковнику юстиції ОСОБА_6 надано допуск до державної таємниці за формою 2.

Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області № 96-ОС/дск від 01.06.2023 полковника юстиції ОСОБА_6 старшого слідчого в особливо важливих справах (підполковник юстиції) Управління СБУ в Чернівецькій області виключено зі списків особового складу, припинено доступ до державної таємниці зі ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно».

Згідно з посадовою інструкцією воєнного часу у якості старшого слідчого в особливо важливих справах 1 відділення слідчого відділу Управління СБУ в Чернівецькій області до посадових обов`язків ОСОБА_6 входило безпосереднє проведення, відповідно до кримінального процесуального законодавства, розслідування особливо складних кримінальних проваджень про злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, громадського порядку та моральності, злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, проти миру, безпеки людства, міжнародного правопорядку, віднесені до підслідності слідчих органів СБ України, а також про злочини проти міжнародного правопорядку та громадської безпеки, що безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам і віднесені до підслідності слідчих органів СБ України, очолюючи, як правило, групу слідчих.

Однак ОСОБА_6 , незважаючи на обізнаність з вимогами чинного законодавства щодо охорони державної таємниці, захисту інформації з обмеженим доступом, таємниці телефонних розмов та нерозголошення відомостей, отриманих під час досудового розслідування і проведення НСРД, достовірно знаючи про порядок розголошення відомостей про факт проведення негласних слідчих (розшукових) дій, усупереч інтересам служби, перебуваючи на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах (підполковник юстиції) Управління СБУ в Чернівецькій області, умисно вчинив розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, які стали йому відомі у зв`язку з виконанням службових обов`язків, за наступних обставин.

Так, слідчим відділом Управління СБУ в Чернівецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022260000000127 від 07.07.2022 за ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 364 КК України відносно посадових осіб ТДВ «Завод Кварц».

Постановою начальника слідчого відділу полковника юстиції ОСОБА_7 від 04.10.2022 визначено групу слідчих у складі старшого слідчого (за рахунок старшого слідчого в ОВС) 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Чернівецькій області старшого лейтенанта ОСОБА_8 та старшого слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу УСБУ в Чернівецькій області полковника юстиції ОСОБА_6 , якого було визначено старшим слідчої групи, що керував діями інших слідчих.

Таким чином, старшому слідчому ОСОБА_6 була відома інформація та відомості досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 42022260000000127 у зв`язку з виконанням службових обов`язків та здійснення ним досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження, як старшим групи слідчих.

Встановлено, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022260000000127 на підставі ухвал слідчого судді Чернівецького апеляційного суду № 2965т у період з 02.11.2022 по 02.01.2023 та № 1662т у період з 12.04.2023 по 12.05.2023 відносно посадової особи ТДВ «Завод Кварц» ОСОБА_9 проводилась НСРД, передбачена ст. 263 КПК України, а саме: «Зняття інформації з електронних комунікаційних мереж».

За результатами проведення НСРД, відповідно до складеного протоколу

№ 75/5/7/2-226т від 03.01.2023, зафіксовано розмову між директором ТДВ «Завод Кварц» ОСОБА_9 та за версією слідства власником ТДВ «Завод Кварц» громадянином рф ОСОБА_10 з приводу розподілу статутного капіталу (часток, акцій) ТДВ «Завод Кварц», включення та виключення осіб до Наглядової ради Товариства, розподілу дивідендів між учасниками Товариства тощо.

У зв`язку із тим, що в протоколі містяться відомості, що можуть стати джерелом доказів у кримінальному провадженні № 42022260000000127, протокол про результати проведення НСРД від 03.01.2023 з додатками (БУБ-К диск, на якому збережено вказані аудіо файли розмов), долучено до матеріалів вказаного кримінального провадження.

Витік зазначених відомостей з листопада 2022 року по травень 2023 року (до розсекречування їх в установленому законодавством України порядку) у разі заволодіння ними зацікавленою стороною міг завдати шкоди національної безпеці України у сфері державної безпеки і охорони правопорядку, оскільки дозволяв би об`єктам, щодо яких здійснювались НСРД, вжити заходів протидії викриттю їх протиправної діяльності, а саме, ускладнити або унеможливити їх проведення, що у подальшому призведе до необхідності припинення цих заходів і необхідності зміни форм, методів, тактики і підходів у ході їх проведення застосуванням більш складних та затратних шляхів реалізації цих заходів.

Таким чином, 15.04.2023, в період часу з 10 год 55 хв. по 11 год 40 хв., ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_11 , перебуваючи в приміщенні кафе «Віденська Кав`ярня», що по вул. Кобилянської, 49 м. Чернівці, розповів останньому про факт проведення НСРД у кримінальному провадженні № 4202226000000127 від 27.07.2022, а саме: «є вже доказова інформація, записана на аудіо» та зазначив, що має у своєму розпорядженні «аудіо файл».

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 27.04.2023, в період часу з 16 год 19 хв. по 17 год 05 хв., під час зустрічі з ОСОБА_11 в приміщенні кафе «Віденська Кав`ярня» за вказаною адресою, розповів останньому про факт проведення НСРД у кримінальному провадженні № 4202226000000127 від 27.07.2022, а саме полковник юстиції ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_11 , що «і потім я коли вже був по техніки, коли вже питав по тих же питаннях, в тому числі коли вже чув розмову з ОСОБА_12 і Крушельницького щодо вас...».

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на порушення правил територіальної підсудності, оскільки після направлення кримінального провадження для розгляду Першотравневому районному суду м. Чернівці, апеляційний суд безпідставно передав провадження до Шевченківського районного суду м. Чернівці. До того ж зазначає, що під час вирішення питання про направлення кримінального провадження до іншого суду він та його захисник не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду відповідного подання, чим, на його переконання, порушено вимоги ч. 4 ст. 34 КПК України та його право на участь у розгляді питання, яке безпосередньо стосувалося визначення суду для розгляду кримінального провадження, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, не погоджуючись з висновками судів щодо доведеності його винуватості та оцінкою доказів, ОСОБА_6 зазначає, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , які входили до складу комісії зі службового розслідування, не були безпосередніми очевидцями його зустрічей із ОСОБА_11 , а тому їх показання не підтверджують факту повідомлення останньому відомостей про проведення НСРД. Посилається також на суперечності у показаннях свідків щодо дослідження та прослуховування аудіозаписів, як судами належним чином не усунуто.

Також засуджений зазначає, що ОСОБА_11 не був допитаний судом як свідок, хоча, за версією обвинувачення, саме йому він повідомив відповідні відомості, що призвело до неповноти судового розгляду.

Крім цього ставить під сумнів допустимість результатів НСРД та похідних від них доказів. Зазначає про неналежне обґрунтування ухвал слідчого судді, порядок отримання та походження аудіозаписів, обставини використання оптичного диска DVD-R та технічного відтворення записів, а також процесуальний статус особи, яка здійснювала відповідні технічні дії.

Заперечує допустимість висновку експерта відео-звукозапису від 14 травня 2024 року № 65/4, висновку комп`ютерної експертизи № СЕ-19/123-23/6097-КТ від 26 липня 2023 року та протоколу огляду інформації, вилученої з мобільного телефону, посилаючись на порушення порядку їх отримання та похідний характер останніх від результатів НСРД. У зв`язку з цим посилається на доктрину «плодів отруєного дерева».

Вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 89 КПК України, оскільки не вирішив належним чином його клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими.

ОСОБА_6 не погоджується з оцінкою судами науково-консультативного висновку від 08 травня 2025 року, оскільки його зміст щодо допустимості доказів та режиму секретності відповідних відомостей не отримав належної оцінки, при цьому автор висновку ОСОБА_17 мав бути допитаний судом.

Посилається засуджений і на неправильне застосування ч. 1 ст. 328 КК України, при цьому зазначає, що на момент зустрічей із ОСОБА_11 15 та 27 квітня 2023 року відомості про проведення НСРД вже були розсекречені, тому не становили державної таємниці, що підтверджується висновком державного експерта з питань таємниць № 21 від 14 грудня 2023 року та науково-консультативним висновком.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно положень ст. 91 КПКУкраїни у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПКУкраїни при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи, які мають істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, та надати на них належну й вмотивовану відповідь.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 не визнавав своєї винуватості та, серед іншого, посилався на неправильне застосування ч. 1 ст. 328 КК України, зазначаючи, що на момент зустрічей із ОСОБА_11 15 та 27 квітня 2023 року відомості про проведення НСРД, які, за версією обвинувачення, ним розголошені, вже були розсекречені у встановленому законом порядку, тому не становили державної таємниці, що підтверджується, зокрема, висновком державного експерта з питань таємниць № 21 від 14 грудня 2023 року та науково-консультативним висновком.

Цей довід безпосередньо стосується наявності предмета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 328 КК України, тому підлягав особливо ретельній перевірці судом апеляційної інстанції.

Згідно оскаржуваної ухвали, апеляційний суд встановив, що відомості за результатами проведення НСРД на підставі ухвали № 2965т від 02 листопада 2022 року, яка діяла у період з 02 листопада 2022 року по 02 січня 2023 року, були розсекречені станом на 15 квітня 2023 року, а матеріали, отримані на підставі ухвали № 1662т від 12 квітня 2023 року, яка діяла у період з 12 квітня 2023 року по 12 травня 2023 року, розсекречені не були.

Також суд зазначив, що розсекречування було здійснено з посиланням на п. 4.12.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, який стосується відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення негласної слідчої (розшукової) дії, тоді як у даному випадку йдеться про відомості щодо факту або методів проведення НСРД, які охоплюються п. 4.12.3 Зводу, тому дата розсекречення документа не має значення для встановлення факту повідомлення обвинуваченим ОСОБА_11 інформації про проведення НСРД.

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком апеляційного суду з урахуванням нижченаведеного.

Для правильного вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_6 складу даного кримінального правопорушення необхідно встановити не факт проведення НСРД, а саме які відомості, що становлять державну таємницю, ним були повідомлені, з якого джерела вони походили, на якій правовій підставі мали відповідний статус та чи зберігали такий статус на момент їх можливого повідомлення 15 та 27 квітня 2023 року.

За змістом обвинувачення, визнаного судом доведеним, предметом інкримінованого кримінального правопорушення є конкретні відомості, що відносяться до державної таємниці, які ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_11 під час зустрічей 15 і 27 квітня 2023 року та які містилися в протоколі за результатами НСРД № 75/5/7/2-226т від 03.01.2023, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду № 2965т, при цьому обвинуваченому не ставилось в провину повідомлення відомостей, що становлять державну таємницю, які отримані за результатами проведення НСРД на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду № 1662т у період з 12.04.2023 по 12.05.2023 та відсутнє посилання на відповідний протокол зазначеного НСРД.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що вказаний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги, допустив суперечність між встановленим ним фактом розсекречення результатів НСРД за ухвалою слідчого судді № 2965т від 02.11.2023 станом на 15 квітня 2023 року та висновком про те, що на момент повідомлення ОСОБА_6 відповідних відомостей вони продовжували становити державну таємницю, при цьому безпідставно зазначив, що дата розсекречення документа не має значення для встановлення факту повідомлення обвинуваченим ОСОБА_11 інформації про проведення НСРД, що протирічить, крім іншого, змісту обвинувачення, викладеного у вироку.

Таким чином, наведені стороною захисту доводи щодо правового статусу конкретних відомостей на момент їх можливого розголошення не отримали належної та повної оцінки, а висновок суду апеляційної інстанції в цій частині є передчасним.

Разом із цим, колегія суддів вважає обґрунтованими і доводи касаційної скарги щодо неналежної перевірки апеляційним судом доводів захисту про допустимість аудіозапису, який покладено в основу висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 328 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 ставив питання про те, яким способом був отриманий аудіофайл, відображений у протоколі проведення НСРД зняття інформації з електронних інформаційних систем від 14 травня 2023 року № 9/24-314т.

Зокрема, звертав увагу на положення ст. 264 КПК України, при цьому зазначав, що дозвіл на проведення відповідної НСРД стосувався доступу до кореспонденції та розмов у месенджерах Viber, WhatsApp, Telegram тощо.

У зв`язку з цим вказував, що: 1) якщо аудіозапис був отриманий шляхом запису розмови в публічному місці за допомогою зовнішнього технічного засобу, то на якій підставі така дія не була відображена у відповідному протоколі аудіо-, відеоконтролю особи або місця; 2) якщо аудіофайл знаходився у прихованій пам`яті мобільного телефону, то ставив питання про спосіб його вилучення для проведення комп`ютерно-технічної експертизи, а також про те, чому відповідний файл не був описаний та досліджений у протоколі від 17.10.2023 огляду інформації, вилученої з мобільного телефону.

Вказане стосується джерела і способу отримання доказової інформації та відповідності цього способу процесуальному порядку проведення даної НСРД.

Натомість, спростовуючи доводи сторони захисту, апеляційний суд послався переважно на відсутність істотного порушення фундаментальних прав і свобод особи, а також, що матеріали провадження не містять даних про втручання у зміст аудіозапису.

Однак, наведені мотиви суду не дають відповіді на доводи апеляційної скарги щодо первинного джерела аудіозапису та способу його отримання.

Зокрема, апеляційний суд не встановив, яким чином був отриманий вказаний аудіозапис, чи охоплював спосіб його отримання змістом наданого дозволу на проведення відповідної НСРД, на якому технічному носії та у який спосіб первинно було зафіксовано відповідну інформацію, а також, яким чином цей файл був вилучений, переданий на експертне дослідження та надалі долучений до матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції належним чином не спростував доводи сторони захисту щодо допустимості доказів, які мають безпосереднє значення для встановлення обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, а висновок цього суду щодо правильності застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність є передчасним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Що стосується посилання засудженого на порушення місцевим судом правил територіальної підсудності, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 19 червня 2025 року Чернівецький апеляційний суд задовольнив подання Шевченківського районного суду м. Чернівці та направив кримінальне провадження до Першотравневого районного суду м. Чернівці, після чого у зв`язку з неможливістю розгляду даного провадження вказаним судом, ухвалою від 24 червня 2025 року апеляційний суд визначив для його розгляду Шевченківський районний суд м. Чернівці.

Саме останнє рішення засуджений вважає незаконним, оскільки, на його думку, відсутність у суді приміщення та суддів із відповідним допуском до державної таємниці не є передбаченою ст. 34 КПК України підставою для зміни територіальної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, зокрема, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, після направлення кримінального провадження до Першотравневого районного суду м. Чернівці було встановлено об`єктивні обставини, які унеможливлювали здійснення останнім судового розгляду кримінального провадження, матеріали якого містять відомості, що становлять державну таємницю.

За таких обставин визначення Шевченківського районного суду м. Чернівці було зумовлено необхідністю забезпечення можливості здійснення судового розгляду та не свідчить про довільну зміну правил територіальної підсудності. Сам факт попереднього направлення кримінального провадження до Першотравневого районного суду м. Чернівці не свідчить, що зазначене перешкоджало апеляційному суду вирішити питання про його передачу іншому суду після встановлення обставин, що унеможливлювали його розгляд.

Не свідчить про незаконність такого рішення й посилання засудженого на те, що він та його захисник не були повідомлені про розгляд відповідного подання.

Згідно ч. 4 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого вирішується судом апеляційної інстанції у встановленому цією нормою порядку. Водночас, неповідомлення учасника провадження про розгляд даного питання не є безумовною підставою для скасування остаточного судового рішення та має оцінюватися з огляду на те, чи призвело воно до істотного порушення його процесуальних прав.

При цьому положення п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України щодо порушення правил територіальної підсудності підлягають застосуванню у взаємозв`язку з положеннями ст. 34 цього Кодексу та з урахуванням конкретних обставин передачі кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що засуджений не навів переконливих доводів про те, що розгляд питання про передачу кримінального провадження на розгляд до іншого суду без його та захисника участі вплинув на законність чи обґрунтованість судового рішення або призвів до обмеження його процесуальних прав під час розгляду кримінального провадження по суті.

За таких обставин у даному випадку посилання на порушення порядку повідомлення учасників провадження не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Отже, визначення Шевченківського районного суду м. Чернівці для розгляду цього кримінального провадження та обставини розгляду питання про його передачу не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з наведених вище підстав, Суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів по справі.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370 419 КПК України.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3