Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року Справа № 915/214/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішеннягосподарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 р. (суддя Коваль С.М.) та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. (судді: Лашин В.В., Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) у справі№915/214/14 господарського суду Миколаївської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доМиколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління ветеринарної медицини в м.Миколаєвіза участюГенеральної прокуратури України простягнення 63 175 грн. 03 коп. за участю представників: від позивача ОСОБА_4, довіреність №52 від 05.03.2013 р.від відповідача не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явилисьвід прокуратури Бондарчук В.М. - прокурор відділу ГПУ, службове посвідчення №023013 від 22.11.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 р. у справі №915/214/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, за участю третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління ветеринарної медицини в м.Миколаєві про стягнення 63 175 грн. 03 коп. вартості фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 р. у справі №915/214/14 та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме неправильним визначенням підстав виникнення спірних правовідносин.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.08.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 02.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря першої судової палати №02-05/383 від 01.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Воліка І.М. у відпустці, для розгляду справи №915/214/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), Прокопанич Г.К.

В судове засідання 02.09.2014 р. з'явились представники позивача та прокуратури.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р., рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 р. у справі №915/214/14 та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив залишити без змін судові акти винесені господарськими судами попередніх інстанцій у справі №915/1214/14.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та прокуратури, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення площею 79,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана адміністративно-торгова будівля належала на праві власності ФОП ОСОБА_6 та перейшла у власність ОСОБА_2, як спадщина за заповітом згідно із свідоцтвом про право спадщини від 20.07.2012 р.

При цьому, в даній адміністративно-торговій будівлі знаходиться лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, яка використовує приміщення площею 79,8 кв.м, що не заперечується сторонами справи.

Крім того, 06.07.2011 р. між ФОП ОСОБА_6 (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги щодо сплати необхідних витрат (по забезпеченню холодною та гарячою водою, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, утримання будинку, послуг зв'язку, охорони та пожежного забезпечення, на відшкодування плати за землю, вивезення побутових відходів та інших), що випливають із фактичного використання нежитлових приміщень площею 79,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи.

09 січня 2014 р. аналогічний договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрассе" та ФОП ОСОБА_2

Предметом спору по справі №915/214/14 є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за комунальними послугами за 2011 рік в сумі 18 357 грн. 66 коп., за 2012 рік в сумі 23 011 грн. 95 коп, за 2013 рік в сумі 21 805 грн. 42 коп.

Вищевказані вимоги позивач обґрунтовує посиланням на п. 1.35 Правил торгівлі на ринках м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради №7/15 від 07.07.2011 р., відповідно до якого адміністрація ринку зобов'язана надавати в користування лабораторіям ветеринарно-санітарної експертизи пристосовані службові приміщення на умовах оренди, з обов'язковою сплатою спожитої електроенергії, водопостачання, відведення стоків та інших послуг.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Колегія суддів Вищого господарського суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що між сторонами по справі виникли позадоговірні правовідносини, оскільки в матеріалах справи відсутній договір оренди або будь-який інший договір про користування нежитловим приміщенням, укладений між позивачем та відповідачем.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачем виникли на підставі актів діючого законодавства, а саме: Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого наказом державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 15.04.2002 р. за №16.

З огляду на норми вищенаведених правових актів, плата за користування приміщеннями ринку для розміщення ветеринарно-санітарних лабораторій чинним законодавством не передбачена.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди правильно встановили відсутність у відповідача обов'язку перед позивачем по сплаті комунальних послуг, що стало підставою для прийняття судових рішень про відмову в позові.

Як встановлено в ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи зміст зазначених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду вважає недоведеним термін фактичного використання приміщення, яке належить позивачу, під лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які вимоги позивача до відповідача про сплату комунальних послуг.

Вказані обставини досліджені судами попередніх інстанцій, їм надана належна правова оцінка.

Згідно із ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оцінка доводів скаржника, викладених в касаційній скарзі, фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що встановлено ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що, прийняті ними судові акти підлягають залишенню без змін.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

За таких обставин, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2014 р. у справі №915/214/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: А.С. Ємельянов

Г.К. Прокопанич