Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/11223/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Губенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.11.2016у справі№ 910/11223/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії АнатоліївнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Юджин"простягнення 2 769 925,49 дол. США, що еквівалентно 32 549 815,46 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Банк Форум" Гуцул А.Д.,

- ТОВ "Юджин" Парненко А.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/11223/14 (суддя Цюкало Ю.В.) частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни до ТОВ "Юджин" про стягнення грошових коштів; за рішенням стягнуто з ТОВ "Юджин" 6 385,01 доларів США пені, 26 320,28 доларів США процентів, 473,39 доларів США пені на проценти; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (судді: Коротун О.М., Власов Ю.Л., Майданевич А.Г.) скасовано вказане рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2 562 624,13 доларів США суми основного боргу, 83 449,63 доларів США процентів, 87 435,50 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3 237,55 доларів США пені на проценти і у вказаних частинах прийнято рішення про задоволення позову.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення господарського суду міста Києва залишити без змін.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її доводів, просить оскаржувану постанову залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" про стягнення 2 769 925,49 доларів США, що еквівалентно 32 549 815,46 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору №1-0008/13/11-KL від 06.03.2013.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, встановив, що між позивачем та відповідачем 06.03.2013 був укладений кредитний договір №1-0008/13/11-KL, відповідно до якого позивач (банк) відкриває відповідачу (позичальнику) невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами, на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної кредитним договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати банку заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь банку проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених кредитним договором.

Пунктом 1.2. ст. 1 кредитного договору сторони узгодили, що максимальна заборгованість позичальника за кредитним договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт у сумі 3 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - 05.03.2014 (п. 1.4. ст. 1 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2. ст.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за фіксованою ставкою, яка встановлюється на весь період дії кредитного договору в розмірі 12,75%.

До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносилися зміни, зокрема, договір про внесення змін №2 від 05.09.2013 - зменшено кредитний ліміт до 2 500 000,00 доларів США; договір про внесення змін №4 від 28.11.2013 - збільшено кредитний ліміт до 2 600 000,00 доларів США.

На виконання кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти згідно з заявками останнього, що підтверджується меморіальними ордерами.

У зв'язку з неповерненням відповідачем в установлений кредитним договором строк (05.03.2014) кредитних коштів, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

В той же час, як встановив місцевий господарський суд, заявлений банком позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

Так, як зазначив суд першої інстанції, 13.04.2014 відповідач уклав з ТОВ "Акус", ТОВ "Валідус", ТОВ "Кліос", ТОВ "Мірус", ТОВ "Модус Капітал", ТОВ Рідос", ТОВ "Сантос Капітал" договори цесії, відповідно до яких вказані товариства відступили відповідачу права вимоги за договорами банківського вкладу, укладеними між цими товариствами та банком. В той же день, заявою від 13.04.2014 відповідач повідомив позивача про зарахування грошових вимог на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами банківського вкладу, укладеними з вказаними товариствами. Встановивши наведені обставини, а також те, що загальна сума коштів, яка була зарахована в якості зустрічних однорідних вимог становила 2 604 324,33 доларів США, що відповідало сумі боргу відповідача перед позивачем станом на 05.03.2014, місцевий господарський суд з урахуванням того, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося 13.03.2014, прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути за період з 05.03.2014 по 13.03.2014 пеню по тілу кредиту у розмірі 6 385,01 доларів США, проценти в розмірі 26 320,28 доларів США, пеню на проценти в розмірі 472,39 доларів США.

Апеляційний господарський суд не погодився із такими висновками суду, апеляційної інстанції та встановив, що відповідач не довів в установленому законом порядку факту зарахування зустрічних однорідних вимог, а, відтак, і відсутності заборгованості за кредитним договором, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.03.2013 між банком (позивачем) та ТОВ "Кліос" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 162/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 232 614,00 доларів США з 14.03.2013 по 13.03.2014; - 14.03.2013 між банком та ТОВ "Акус" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 160/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 340 485,00 доларів США з 14.03.2013 по 13.03.2014; - 14.03.2013 між банком та ТОВ "Сантос капітал" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 166/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 1 265 215,00 доларів США з 14.03.2013 по 13.03.2014; - 28.03.2013 між банком та ТОВ "Валідус" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 161/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 517 345,00 доларів США з 28.03.2013 по 27.03.2014; - 28.03.2013 між банком та ТОВ "Мірус" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 163/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 365 475,00 доларів США з 28.03.2013 по 27.03.2014; - 03.04.2013 між банком та ТОВ "Модус капітал" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 164/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 404 430,00 доларів США з 03.04.2013 по 16.12.2013; - 03.04.2013 між банком та ТОВ "Рідос" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "строковий" № 165/2, із строком розміщення грошових коштів у розмірі 250 693,00 доларів США з 03.04.2013 по 16.12.2013.

Як вбачається із положень вказаних договорів, а саме: п. 6, при умові, що майнові права по цьому договору не знаходяться у заставі та/або не обтяжені зобов'язаннями, які виникають в силу закону, вкладник має право на одноразове дострокове повернення частини вкладу протягом строку дії договору, або дострокового повернення всього вкладу на умовах, визначених у пункті 7 цього договору.

Згідно з п. 7 договорів банківського вкладу (депозиту) "строковий" у разі дострокового повернення всього вкладу або його частини за ініціативою вкладника, вкладник письмово повідомляє банк про свої наміри за 7 (сім) робочих днів до дати отримання вкладу або його частини, зазначених в листі вкладника. Вкладнику повертається вклад або частина вкладу, що зазначена в листі, та при умові дострокового повернення всього вкладу сплачуються нараховані проценти.

Як стверджував відповідач, ТОВ "Валідус", ТОВ "Мірус", ТОВ "Рідос" та ТОВ "Модус Капітал", керуючись наведеними положеннями договорів, звернулись до банку з листами від 28.02.2014 про дострокове зняття депозиту та розірвання договорів банківського вкладу та про відступлення права вимоги за вказаними договорами банківського вкладу ТОВ "Юджин" (копії яких надавались відповідачем, т. 1, а.с. 233-236). ТОВ "Юджин" (відповідач) в свою чергу 13.03.2014 звернулося до банку (позивача) із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції за результатами дослідження вищевказаних копій листів ТОВ "Валідус", ТОВ "Мірус", ТОВ "Рідос" та ТОВ "Модус Капітал" від 28.02.2014, заяви відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням від 13.03.2014, адресованих банку, останні містять печатку банку та вхідний номер, проте не містять підпису та не зазначено прізвища особи, яка їх отримала від імені банку. Зважаючи на заперечення банку відносно отримання ним вказаних листів та заяви, а також незадоволення судом першої інстанції клопотання банку про проведення судової експертизи щодо нанесення на документах (повідомленнях про дострокове зняття депозиту і розірвання договорів банківського вкладу (депозиту) "строковий" №165/2, №163/2, №164/2, №161/2, а також на повідомленні про відступлення права вимоги ТОВ "Акус", ТОВ "Валідус", ТОВ "Кліос", TOB "Мірус", ТОВ "Модус Капітал", ТОВ "Рідос", ТОВ "Сантос Капітал" та на заяві ТОВ "Юджин" про припинення зобов'язань зарахуванням) відтиску печатки саме ПАТ "Банк Форум" суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 101 ГПК України, ухвалами від 31.08.2016 та 26.10.2016 витребував у відповідача оригінали документів долучених до відзиву на позовну заяву, зокрема, тих, на підставі яких було здійснено зарахування.

Проте, оригіналів документів, які витребовувались у відповідача, останнім надано не було, про неможливість подання таких оригіналів, з причин, що не залежать від волі відповідача, суд апеляційної інстанції повідомлено не було.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано були відхилені посилання відповідача на те, що оригінали вказаних документів надавалися до господарського суду першої інстанції для огляду, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, протоколи судових засідань, які відбувалися у суді першої інстанції, не свідчать про надання відповідачем відповідних документів суду для огляду, так само як і не містить такої інформації описова частина рішення господарського суду першої інстанції у даній справі.

Водночас, враховуючи, що надходження чи ненадходження до банку відповідних документів (листів про розірвання договорів банківського вкладу та про відступлення права вимоги, листа про зарахування однорідних зустрічних вимог) має велике значення для вирішення даної справи за встановлених судами обставин, суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про можливість встановлення відповідного факту іншими засобами доказування - зокрема, шляхом дослідження журналу вхідної кореспонденції банку за період з 28.02.2014 по 14.03.2014, у зв'язку з чим витребував у позивача (банку) оригінал журналу вхідної кореспонденції банку за період з 28.02.2014 по 14.03.2014 для дослідження у судовому засіданні, а копії - для залучення до матеріалів справи.

За результатами дослідження журналу вхідної кореспонденції позивача (банку), судом апеляційної інстанції зроблено висновок, який підтверджується наявними в матеріалах справи документами - копіями відповідного журналу, що в період з 28.02.104 по 13.03.2014 до банку відповідні документи не надходили.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в ч. 1 ст. 33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що неподання відповідачем витребуваних судом документів - оригіналів листів, про які вказувалося вище, з підстав, як зазначив суд, виходячи з пояснень відповідача, що такі документи не будуть надані, оскільки метою їх витребування є призначення експертизи, що спричинить затягування розгляду даної справи, та, навпаки, подання банком (позивачем) оригіналу журналу обліку вхідної кореспонденції, яким не підтверджується надходження до банку таких документів у зазначений період, свідчить про те, що відповідач всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України не довів в установленому законом порядку обставин, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти задоволення позову (зарахування однорідних зустрічних вимог), а відтак, і відсутності правових підстав для стягнення з нього кредитної заборгованості, зокрема, в частині основного боргу, у зв'язку з чим, висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у розмірі 2 562 624,13 доларів США є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості в частині нарахування і несплати процентів за користування кредитними коштами на рівні 12,75 %, прийшов до правомірного висновку про необхідність стягнення процентів у сумі 106 769,91 грн.

Поряд з цим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті - доларах США, з огляду на таке.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі № 909/660/14 від 01.04.2015).

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 87 435,50 доларів США за несвоєчасне повернення кредиту, 3 237,55 доларів США - пені на проценти, а також залишення в силі рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача пені в іноземній валюті у розмірі 6 385,01 доларів США та 473,39 доларів США і в цих частинах постанова та рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд помилково в п. 3 резолютивної частини постанови зазначив про те, що пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/11223/14 підлягає залишенню без змін, адже в п. 2 резолютивної частини постанови апеляційний господарський суд зазначив про скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийнятті в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушено положення ст. 81-1 ГПК України, виходячи з того, що відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. Зазначена стаття встановлює правила ведення протоколу судового засідання.

Протокол судового засідання фіксує перебіг розгляду справи, вчинення учасниками розгляду справи процесуальних дій, що здійснені ними в судовому засіданні, і зокрема, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення порядку ведення судового засідання, з'ясування обставин у справі та визначення порядку дослідження доказів.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 81-1 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, саме протокол судового засідання має доказове значення для встановлення процесуальних фактів, зокрема, заявлення сторонами клопотань про зокрема, долучення до матеріалів справи документів чи надання їх для огляду, тощо.

Із досліджених судом апеляційної інстанції протоколів судового засідання, які відбувалися у суді першої інстанції, не вбачається інформації щодо надання відповідачем суду для огляду оригіналів листів про дострокове розірвання договорів та дострокове повернення вкладів, про зарахування однорідних зустрічних вимог тощо.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції, що покладені в основу прийнятої ним постанови (за виключенням правомірності стягнення з відповідача пені в іноземній валюті), а тому не є підставою для її скасування повністю; при цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/11223/14 в частині розгляду позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені на проценти скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Пункт 3 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі №910/11223/14 викласти в іншій редакції:

"3. В решті (п. 3 резолютивної частини) рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/11223/14 - залишити без змін.".

В іншій частині постанову залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Н.М. Губенко