Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 916/420/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівСтратієнко Л.В., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Саранюк В.М.,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.11.2015у справі№916/420/15-гза позовомПАТ "НАК "Нафтогаз України"доКП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"про стягнення 42319,45 грн. пені, 126025,18 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 20427,12 грн. встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2015 (суддя Петров В.С.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Ліпчанська Н.В.), в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.525,526,599,617,625,631,654 ЦК України та ст.ст.47,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що предметом договору про організацію взаєморозрахунків від 22.10.2014 є погашення тільки основного боргу, а позивачем нараховувалися пеня, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення зобов'язань по оплаті спожитого природного газу, яке (прострочення) мало місце ще до укладання вказаного договору, що не звільняє відповідача від обов'язку сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 30 вересня 2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/4036-БО(Р)-23 (надалі - договір) (а.с.10), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 1241,108тис.куб.м., спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року.

Згідно з п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000куб.м. газу, спожитого в період січень-червень 2013 року, становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000куб.м. газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ (20%) - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Згідно п.5.2.2 договору ціна за 1000куб.м. газу, спожитого в період липень-серпень 2013 року, становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000куб.м. газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ (20%) - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ, що передається згідно з п.2.1 цього договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу, зазначеному у п. 3.3 цього договору

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів і діє в частині передачі газу до 30 вересня 2013 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.15-18), на виконання вищенаведених умов договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-квітня 2013р. було поставлено, а КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" прийнято природний газ на загальну суму 5785717,83 грн. згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013.

З врахуванням наявних в матеріалах справи копій виписок банку, платіжних доручень та листа КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" №2542 від 30.09.2013 судами встановлено, що відповідачем на виконання умов договору №13/4036-БО(Р)-23 від 30.09.2013 було погашено заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 401717,83 грн., а 4839000 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором №13/4036-БО(Р)-23 згідно з листом КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" №2542 від 30.09.2013.

В подальшому, 22 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області (Сторона-1), Департаментом фінансів Одеської облдержадміністрації (Сторона-2), Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської облдержадміністрації (Сторона-3), Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (Сторона-4) та Національною акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Сторона остання) було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") №870/30 (надалі - договір №870/30 від 22.10.2014), предметом якого визначено організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМ України від 29.01.2014 №30.

Відповідно до пунктів 2-6 договору №870/30 від 22.10.2014 сторони погоджують перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведені взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Стороні-1 в сумі 545000 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона-1 перераховує на рахунок Сторони-2 кошти в сумі 545000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-2 перераховує на рахунок Сторони-3 кошти в сумі 545000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню. Сторона-3 перераховує на рахунок Сторони-4 кошти в сумі 545000 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Згідно п.7 договору № 870/30 від 22.10.2014р. Сторона-4 (відповідач) перераховує на рахунок Сторони останньої (позивача) кошти в сумі 545000 грн. у тому числі 90833,33 грн. ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий газ за 2013р. згідно з договором від 30.09.2013 №13/4036-БО(Р)-23.

Відповідно до п.15 договору №870/30 від 22.10.2014 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмета договору.

Згідно платіжного доручення №29 від 21.11.2014 Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" на підставі договору №870/30 від 22.10.2014 сплачено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 545000 грн. за спожитий природний газ за договором від 30.09.2013 № 13/4036-БО(Р)-23.

Таким чином, на момент звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом сума боргу за спожитий газ сплачена відповідачем в повному обсязі в строки, обумовлені сторонами в договорі про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови багатостороннього договору про організацію взаєморозрахунків №870/30 від 22.10.2014, касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, уклавши вказаний договір, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором №13/4036-ЮО(Р)-23 від 30.09.2013р.

Частиною 3 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до пп.2 п.10 договору від 22.10.2014 №870/30 сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених умовами п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №13/4036-ЮО(Р)-23 від 30.09.2013, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку та строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до п.15 якого сторони засвідчили, що після виконання цих договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання по оплаті спожитого природного газу (постанови ВСУ від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 23.09.2015 у справі №917/2519/14, від 07.10.2015 у справі №924/406/14 та від 11.11.2015 у справі №927/1733/14).

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки банківських виписок, платіжних доручень та листа КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" №2542 від 30.09.2013 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно встановлено та заявником не спростовано той факт, що відповідачем послідовно здійснено оплату за отриманий за договором №13/4036-БО(Р)-23 від 30.09.2013 природний газ у повному обсязі шляхом добровільної оплати суми 401717,83 грн. на виконання умов вказаного договору, суми 545000 грн. згідно з умовами договору про організацію взаєморозрахунків №870/30 від 22.10.2014, а також суми 4839000 грн., зарахованої в рахунок погашення заборгованості за договором №13/4036-БО(Р)-23 від 30.09.2013 згідно з листом КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" №2542 від 30.09.2013.

У зв'язку з вищезазначеним, касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що предметом договору про організацію взаєморозрахунків від 22.10.2014 є погашення тільки основного боргу, а позивачем нараховувалися пеня, інфляційні втрати та 3% річних за прострочення зобов'язань по оплаті спожитого природного газу, яке (прострочення) мало місце ще до укладання вказаного договору, що не звільняє відповідача від обов'язку сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у справі №916/420/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Л.Стратієнко

Є.Чернов