Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.02.2016 року у справі №910/4397/15-г
Постанова ВГСУ від 06.06.2016 року у справі №910/4397/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 910/4397/15-г

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.)та рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.05.2015 (суддя Шкурдова Л.М.)у справі№ 910/4397/15-г Господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"до1. Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813", 2. Публічного акціонерного товариства "Фінбанк"провизнання відсутності права вимоги грошових коштів та стягнення 79.945.143,87 грн., за участю представників:позивачаНагорна А.В.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2не з'явились,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015, позов задоволено повністю: визнано відсутнім право грошових вимог у ПАТ "Будівельне управління №813" за договором про відкриття акредитива від 31.10.2013 № 54/10/13-КА, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; стягнуто з ПАТ "Фінбанк" з рахунка ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 26025001062946, відкритому у ПАТ "Фінбанк", на користь ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на розрахунковий рахунок № 26002014334648, відкритий уфілії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві, грошові кошти в розмірі 79.945.143,87 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, ч. 5 ст. 254 ЦК України, ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. 1 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до такого. Суди не врахували того, що останнім днем строку дії акредитива є 06.01.2015, а також того, що відповідач-2 був позбавлений можливості здійснити списання грошових коштів, що містяться на рахунку акредитива, у зв'язку з наявним арештом.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, відповідачі двічі не з'являлись в засідання суду касаційної інстанції, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (банк) та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (наказодавець) укладено договір про відкриття акредитива №54/10/13-КА (договір), відповідно до п. 1.1 якого, зі змінами та доповненнями, банк на прохання наказодавця відкриває покритий безвідкличний документарний непідтверджений акредитив в сумі 82.000.000,00 грн. на строк по 01.01.2015 включно на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (бенефіціар), відповідно до умов заяви наказодавця про відкриття акредитива на підставі чинного договору "Будівництво паркінгу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 29.12.2012 № 52-31-59, а також всіх інших договорів про внесення змін та доповнень до нього, які будуть укладені протягом дії цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору зобов'язання наказодавця перед банком за цим договором забезпечуються власними коштами наказодавця, які бронюються на рахунку наказодавця №26025001062946, що відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Фінбанк".

Пунктом 1.4 договору встановлено, що банк здійснює виплати за акредитивом за рахунок коштів наказодавця у відповідній сумі і в терміни, вказані у цьому договорі.

За умовами договору банк зобов'язався, зокрема, відкрити наказодавцю рахунок №26025001062946 в Публічному акціонерному товаристві "Фінбанк" на підставі заяви та відповідно до внутрішніх положень банку та чинного законодавства України; за рахунок коштів наказодавця, що заброньовані на рахунку №26025001062946, здійснювати платежі згідно з умовам акредитива проти реєстру документів за акредитивом, наданим бенефіціаром до банку (п.2.1 договору).

Договір набирає чинності з дня підписання та діє по 01.01.2015 включно (п. 6.1 договору в редакції договору про внесення змін від 01.09.2014).

Акредитив закривається у разі: спливу строку дії акредитива, що вказаний в п. 1.1 договору (пп. 6.2.1); за умови анулювання акредитива відповідно до чинного законодавства за умови отримання банком комісійної винагороди в повному обсязі та за відсутності іншої заборгованості з боку наказодавця у зв'язку з акредитивом (пп. 6.2.2 договору).

У день закінчення строку дії акредитива банк в кінці операційного дня списує заброньовані кошти з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перераховує на поточний рахунок наказодавця (п. 6.3 договору).

На виконання умов договору на підставі заяви про відкриття акредитива від 01.09.2014 банком відкрито акредитив на суму 82.000.000,00 грн. зі строком дії по 01.01.2015 включно, бенефіціаром за яким визначено Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813".

Листом від 25.12.2014 № 01-22-4289 позивач звернувся до відповідача-2 з нагадуванням про те, що 01.01.2015 закінчується строк дії акредитива, відкритого згідно з договором, а тому в силу п. 6.3 договору банк зобов'язаний в кінці операційного дня списати заброньовані кошти з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перерахувати їх на поточний рахунок Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

13.01.2015 листом № 01-22-28, у зв'язку із неперерахуванням банком станом на 12.01.2015 коштів у розмірі 79.945.143,87 грн. на поточний рахунок державного підприємства, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою терміново перерахувати кошти у сумі 79.945.143,87 грн. з рахунка покриття акредитива №26025001062946 на поточний рахунок позивача №26002002062946 у зв'язку із закінченням 01.01.2015 строку відповідного акредитива.

Відповідно до ст. 1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Стаття 1193 ЦК передбачає, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку.

У п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акредитив закривається у разі спливу строку дії акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент. Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника (ст.1098 ЦК України).

Згідно з п. 8.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), у день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли.

Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів.

За умовами договору (п. п. 1.1, 6.3) сторонами було погоджено строк дії акредитива по 01.01.2015 включно.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 01.08.2014 (ч. 2 ст. 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31.08.2014). Водночас, коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 01.08.2014" або "включно до 01.08.2014", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 01.08.2014 (п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, 01.01.2015, в силу ст. 73 Кодексу законів про працю України, є святковим днем.

Отже, з урахуванням положень п. п. 1.1, 6.3 договору строк дії спірного акредитива сплив у перший після 01.01.2015 (визначений законом святковий день) робочий день.

За твердженнями скаржника, який посилався на лист Національного банку України від 08.12.2014 №25-205/73085 "Про регламент роботи в період завершення звітного року", першим за 01.01.2015 його робочим днем було 06.01.2015, а тому строк спірного акредитива міг закінчитися не раніше вказаної дати.

У листі Національного банку України від 08.12.2014 №25-205/73085 "Про регламент роботи в період завершення звітного року" вказано про перенесення одного робочого дня банківської системи з п'ятниці 02.01.2015 на суботу 17.01.2015, а 05.01.2015 визначено особливий порядок роботи банківської системи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національний банк України відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У статті 56 вказаного вище нормативного акта визначено, що Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, та розпорядчі акти індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами.

Лист Національного банку України від 08.12.2014 № 25-205/73085 адресований операційному та територіальним управлінням Національного банку України, центральному апарату, структурним одиницям та структурним підрозділам, навчальним закладам Національного банку України, банкам України та їх філіям, Державній казначейській службі України та її територіальним органам, Державній фіскальній службі України, Пенсійному фонду України, Асоціації українських банків, Асоціації "Український кредитно-банківський союз", Незалежній асоціації банків України, ПАТ "Розрахунковий центр", ПАТ "Національний депозитарій України", ТОВ СНВФ "Аргус", а тому він породжує права і обов'язки тільки у тих суб'єктів, кому він адресований.

Аналогічні положення щодо особливого порядку роботи 05.01.2015 викладено в наказі Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" від 22.12.2014 №452 "Про регламент роботи банка в період завершення 2014 та на початку 2015".

Тобто лист Національного банку України і внутрішній розпорядок відповідача-2 не встановлювали понеділок 05.01.2015 неробочим днем.

Відтак твердження скаржника про те, що першим за 01.01.2015 його робочим днем було 06.01.2015, є безпідставними.

При цьому у наказі від 22.12.2014 № 452 "Про регламент роботи банка в період завершення 2014 та на початку 2015", який є внутрішнім документом самого банку, вказано на те, що 05.01.2015 "Банк працює".

Враховуючи зазначене вище, виходячи з умов договору та внутрішнього розпорядку роботи Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", строк акредитиву закінчився 05.01.2015, тобто в конкретну календарну дату - перший після 01.01.2015 робочий день відповідача-2. При цьому колегія суддів відзначає, що в даному випадку ані чинне законодавство чи будь-які інші нормативні документи, ані умови договору не встановлювали будь-яких додаткових умов щодо терміну закінчення акредитива (наприклад, виключно у день відкриття в банку операційного дня тощо).

Колегія суддів враховує, що згідно з листом Національного банку України від 08.12.2014 № 25-205/73085 "Про регламент роботи в період завершення звітного року" та наказом Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" від 22.12.2014 №452 "Про регламент роботи банка в період завершення 2014 та на початку 2015" в банку 05.01.2015 встановлювався особливий режим роботи, за яким банк працював без клієнтів і забезпечував комплекс робіт, пов'язаних з початком нового звітного року; операційний день в системі електронних платежів не відкривався. Проте такі обставини лише технічно унеможливили виконання операції зі списання коштів з аналітичного рахунка "Розрахунки за акредитивами" та перерахування невикористаної суми покритого акредитива на інший рахунок позивача згідно з п. 8.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Отже, така банківська операція могла бути виконана лише 06.01.2015 (в день, коли банк запрацював у звичайному режимі), що, разом з тим, як зазначено вище, не змінює терміну закінчення акредитива.

Скаржник також зазначає, що акредитив не був закритий, оскільки 06.01.2015 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з листом від 22.12.2014 № 22-12/14 про сплату на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" коштів у сумі 39.744.647,11 грн. за рахунок спірного акредитива, до якого було додано визначені п. 2.1.2 договору документи.

Згідно з абз 1. п. 8.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

Враховуючи встановлену судом дату закінчення строку дії акредитива, останнім днем для подання Публічним акціонерним товариством "Будівельне управління № 813" до оплати реєстру документів, визначених договором, для отримання було 05.01.2015, тобто, з вказаної дати у бенефіціара припинилося право на отримання грошових коштів.

Отже, посилання скаржника на те, що спірний акредитив не був закритий у зв'язку із поданням 06.01.2015 відповідачем-1 до відповідача-2 документів на отримання грошових коштів за рахунок акредитива, є безпідставним, адже таке подання документів мало місце на наступний день після закінчення строку дії акредитива 05.01.2015.

При цьому умовами п. 2.3 договору на бенефіціара покладено обов'язок надання банку документів, визначених п. 2.1.2, у трьох примірниках, однак із наданого відповідачем-2 листа відповідача-1 вбачається, що останнім не було виконано відповідного обов'язку, що в силу п. 4.1 договору унеможливлює проведення банком виплат за акредитивом.

З огляду на зазначене судами обгрунтовано встановлено, що у банку не існувало жодних законодавчо обґрунтованих обмежень чи заборон для перерахування коштів наказодавцю (Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") у зв`язку із закінчення строку дії акредитива.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11 та від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13.

З огляду на викладене вище, судами правомірно задоволено вимогу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання відсутнім права грошових вимог у Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" за договором про відкриття акредитива від 31.10.2013 №54/10/13-КА.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача-2 з рахунку Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" № 26025001062946 ПАТ "Фінбанк" (МФО 328685) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на розрахунковий рахунок 26002014334648 в філії АТ "Укрексімбанк" у м. Києві (МФО 380333) грошових коштів у сумі 79.945.143,87 грн. колегія суддів зазначає таке.

Статті 525, 526 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що залишок коштів позивача на рахунку акредитива становить 79.945.143,87 грн.

Частина 2 ст. 1098 ЦК України передбачає, що виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника.

Згідно з абз. 2, 3 п. 8.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті у день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній в кінці операційного дня списує кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони надійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у день закінчення строку дії акредитива банк в кінці операційного дня списує заброньовані кошти з аналітичного рахунку "Розрахунки за акредитивами" та перераховує на поточний рахунок наказодавця.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що строк дії акредитива закінчися і банк в порушення п. 6.3 договору, ст. 1098 ЦК України, п. 8.29 Інструкції зобов'язання щодо перерахування наказодавцю 79.945.143,87 грн. не виконав, колегія суддів погоджується із висновком судів, що позовна вимога про стягнення 79.945.143,87 грн. є обґрунтованою, правомірною та документально доведеною.

Твердження скаржника, що судами не було враховано факту накладення арешту на грошові кошти в сумі 39.817.727,11 грн., колегією суддів до уваги не береться з огляду на те, що вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання ухвали № 911/5630/14 відбулось 14.01.2015, тобто після того як у банку виник обов'язок списати заброньовані кошти та перерахувати їх на поточний рахунок наказодавця.

При цьому накладення відповідного арешту не спростовує існування встановлених судами порушених прав позивача, що підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 910/4397/15-г - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова