Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11145/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Єрьоміна А.В., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року

у справі № 822/4243/14

за позовом Хмельницького політехнічного коледжу

до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року Хмельницький політехнічний коледж звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги ДФІ в Хмельницькій області від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663 «Про усунення порушень виявлених ревізією».

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ в Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ДФІ в Хмельницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Хмельницького політехнічного коледжу, за результатами якої складено акт від 25.07.2014 № 03-08/101.

На підставі зазначеного акта ревізії відповідачем винесена вимога від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663, відповідно до змісту пункту 2 якої в порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (із змінами), пунктів 4, 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» (із змінами), в порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (із змінами) та вимог пункту 5 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (із змінами) та вимог пункту 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, працівникам коледжу в ревізійному періоді нараховувались та виплачувались премії без дозволу Міністерства освіти і науки України на суму 20 976,43 грн., безпідставно нараховані та виплачено доплати в розмірі 10% в сумі 6 840,55 грн., виплачено заробітної плати суміснику коледжу в сумі 167,85 грн. та зайво сплачено нарахувань до державних цільових фондів на суму 6 167,45 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) коледжу на загальну суму 34 152,28 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано стягнути з осіб, винних в незаконному нарахуванні та виплаті заробітної плати, шкоду в сумі 27 984,83 грн. та нарахувань в сумі 6 167,45 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний пункт 2 вимоги ДФІ в Хмельницькій області від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663 «Про усунення порушень виявлених ревізією» є протиправним, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ), згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, ДФІ в Хмельницькій області пред'явила вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржуваний пункт 2 вимоги вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Тому цей позов про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663 відповідача щодо стягнення з осіб, винних в незаконному нарахуванні та виплаті заробітної плати, шкоду в сумі 27 984,83 грн. та нарахувань в сумі 6 167,45 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України, задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 (№ 21-40а14), від 07.10.2014 (№ 21-368а14), від 10.02.2015 (№ 21-632а14).

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року в цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Хмельницького політехнічного коледжу відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

А.В. Єрьомін

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель