Історія справи

Постанова ВАСУ від 29.03.2017 року у справі №818/340/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2017 р. м. Київ К/800/18835/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуб О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів2 (в редакції з 26 жовтня 2014 року) в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;

- зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за період з 9 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок заробітної плати позивачу за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та здійснити її в повному обсязі відповідні виплати з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 9 серпня 2014 року по теперішній час працює секретарем судового засідання в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області, з присвоєнням 13 рангу, який відповідає 6 категорії посад державних службовців.

В період з жовтня 2014 року по вересень 2015 року посадовий оклад позивача, згідно займаної посади склав 1218,00 грн., що підтверджується розрахунковими листами , довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй заробітної плати позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заробітна плата позивача в періоди: з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року не обчислювалася згідно вимог, установлених абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року згідно абзацу 2 частини 1 статті147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІI «Про забезпечення права на справедливий суд».

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон №1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1, 3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин 7, 8 статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною 2 статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону №108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону №2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону №2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою Кабінету Міністрів України №268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України, покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи викладене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до Постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону №2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року №820/4648/15, від 13 липня 2016 року №820/4653/15 та №818/3372/15.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки судів щодо часткового задоволення вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року - виходячи з розміру посадового окладу, визначеного абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» помилковими.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення та приймає нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 227, 229, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та здійснити її в повному обсязі відповідні виплати з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. скасувати.

Ухвалити у цій частині нову постанову.

Відмовити ОСОБА_4 в частині задоволених позовних вимог до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

О.П. Стародуб