Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року м. Київ К/800/30799/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року

у справі № 802/509/14-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Вінницький молочний завод «РОШЕН»

до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області,

третя особа - Головне управління Міндоходів у Вінницькій області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Бершадьмолоко», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Вінницький молочний завод «РОШЕН», звернулось до суду з адміністративним позовом до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 14.01.2014 року № 0000092200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Бершадьмолоко» (ідентифікаційний код 00418018) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області. Стягнуто з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду, а саме судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив щодо касаційної скарги, посилаючись на її безпідставність та законність і обгрунтованність рішень судів попередніх інстанцій.

Третя особа, яка повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, явку свого представника до суду не забезпечила, а тому справа, за рішенням колегії суддів, розглядалася за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Бершадьмолоко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року відповідачем складений акт від 11.10.2013 року № 89/22/00418018, яким встановлено порушення, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 908 406, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №0000212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13 664 831, 50 грн., з яких за основним платежем - 10 908 406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 756 425, 50 грн.

В наслідок подання позивачем первинної скарги на відповідне податкове повідомлення-рішення відповідачем повторно проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Бершадьмолоко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2013 року № 1539/22/00418018, яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 10 908 406, 00 грн.

27.12.2013 року третьою особою - ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Бершадської ОДПІ від 04.11.2013 року № 0000212200 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 993, 00 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість, визначену в повідомленні-рішенні Бершадської ОДПІ від 04.11.2013 року № 0000212200, на суму 29 324, 00 грн.

Таким чином, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги та висновків другого акта перевірки, Бершадською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 13 672 162, 50 грн., з них за основним платежем - 10 937 730, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 734 432, 50 грн.

Відповідне податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження у даній справі.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» на підставі договору поставки, відповідно до умов якого постачальник (ДП «Кондитерська корпорація «Рошен») зобов'язувався передавати у власність покупця (ПАТ «Бершадьмолоко») товар (спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та ін. продовольчі товари), а покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Разом з тим, з метою реалізації придбаних кондитерських виробів позивачем з ДП «КК «Рошен» укладено договір комісії та договір про внесення змін до договору комісії, згідно із якими ДП «КК «Рошен» (Комісіонер) зобов'язується здійснити від свого імені в інтересах ПАТ «Бершадьмолоко» (Комітент) продаж на своєму ринку кондитерських виробів на умовах FCA-Яготин.

Комісіонером укладено зовнішньоекономічний контракт з фірмою нерезидентом ТОВ «Рошен» (Росія), у відповідності з яким у спірний період нерезидент придбав кондитерські вироби на загальну суму 54 817 523, 00 грн. на умовах FCA-Яготин.

Встановлено, що виконання даних господарських відносин підтверджується договорами, податковими накладними, товарними звітами, актами виконаних робіт, актами передачі на реалізацію на експорт ТМЦ, вантажно-митними деклараціями, рахунками фактури, накладними, платіжними дорученнями, посвідченнями про відрядження.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що такий вид діяльності як оптова торгівля харчовими продуктами (кондитерськими виробами) не суперечить меті створення ПАТ «Бершадьмолоко» та його господарській діяльності.

Доводи податкового органу про збитковість операцій щодо продажу кондитерських виробів на експорт базуються на визначенні собівартості реалізованих виробничих запасів товариства з урахуванням податку на додану вартість.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що собівартістю реалізованих виробничих запасів ПАТ «Бершадьмолоко», а саме кондитерських виробів для товариства, є їх первісна вартість, яка складається із сум, сплачених постачальнику ДП «КК «Рошен» за придбані товари за вирахуванням сум податку на додану вартість.

Крім того, встановлено, що відповідно до внесених змін до договору комісії в кожному випадку реалізації продукції ДП «КК «Рошен» була нарахована і виплачена комісійна винагорода саме у розмірі 0, 2% від суми реалізації товару на місяць, а не 1, 2%.

Таким чином, враховуючи те, що загальний дохід позивача від продажу кондитерських виробів на експорт становив 54 817 523, 00 грн. (ставка ПДВ - 0 %), а загальна вартість придбання цих виробів включена до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, склала 54 542 029, 39 грн., доводи податкового органу про збитковість господарських операцій ПАТ «Бершадьмолоко» з ДП «КК «Рошен» є безпідставними.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Білдінг груп Плюс», ТОВ «Крайдіс Інвест» та ТОВ «РДК-Кепітал» підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг груп Плюс» правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд касаційної інстанції в даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи по суті.

Разом з тим, згідно зі ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Проте судом першої інстанції зазначені вище правові норми не враховано та стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Бершадьмолоко» судовий збір, а також на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду, шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача - Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Апеляційним адміністративним судом зазначену помилку не усунуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають зміні шляхом стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Вінницький молочний завод «РОШЕН», а також на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації судових витрат з Державного бюджету України.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 802/509/14-а змінити, виклавши абзац третій та четвертий резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року в такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Вінницький молочний завод «РОШЕН» (ідентифікаційний код 00418018) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду, а саме судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.».

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року у справі № 802/509/14-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук