Історія справи

Постанова ВАСУ від 27.03.2017 року у справі №800/28/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року м. Київ справа № 800/28/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

Мороза В.Ф.,

при секретарі Кальненко О.І.,

за участю представника відповідача - Мишковець О.В,.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Президента України - Порошенка Петра Олексійовича про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

18.01.2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України - Порошенка П.О. про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про розпуск Верховної Ради України та призначення дострокових виборів на основі Закону «Про вибори» № 8304-ХІ від 27.10.1989 року, адаптованого на сьогоднішній день;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про загальнонародне обговорення проекту Конституції;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про встановлення преміального фонду гаранта Конституції в розмірі річного окладу судді;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про доручення розробити, а потім затвердити Дисциплінарний Кодекс державного службовця, в якому передбачити наступні позиції:

а) за порушення присяги державного службовця, працівника міліції, прокуратури, суду - звільнення без зарахування служби за спеціальністю стажу роботи;

\

б) у випадку відміни рішення суду з преміального фонду судді знімається 10 %, за

відмінене рішення 20 %, які зараховуються на рахунок особи який відмінив

необгрунтоване рішення;

в) у випадку правопорушення, чи вчинення злочину підлеглим чи ввіреним

підрозділом - звільнення без зарахування служби за спеціальністю стажу роботи

начальника та його керівника.

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про створення Казенного Банку України із участю членства вкладників і статутом, визначити ставку кредитування не більше 10 % річних;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про встановлення ставки фонду заробітної плати для всіх суб'єктів підприємницької діяльності не менше 30% валового доходу;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про визнання незаконними, підриваючими економіку України, які зберігаються за її межами грошові кошти в сумі перевищуючій 150 000, 00 євро, в зв'язку з тим, що продукція, яка виготовлена в Україні, при виплаті заробітної плати працівнику, який виробляє цю продукцію, а продається за межі України без індексації по курсу долара;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про встановлення трьохмісячного строку на переведення грошових коштів, які зберігаються за межами України і перевищують суму 150 000, 00 євро;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про уступку права вимоги на користь МВФ в рахунок погашення заборгованості України, грошових коштів резидентів України, які зберігаються за її межами і непереведеними на Казенний Банк України в якості свого вкладу в Статутний фонд в трьохмісячний термін з моменту вступу в законну силу відповідного Указу Президента України і які перевищують суму 150 000, 00 євро;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про надання виключного права постраждалому оцінки моральної шкоди з врахуванням обставин його вчинення;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про встановлення розстрочення сплати судового збору по позовах про захист честі і гідності на момент подачі позову 0,2 розміру від прожиткового мінімуму, а ті які залишилися до 1,5 % від суми позову підлягають стягненню з програвшої сторони;

- зобов'язати Президента України прийняти Указ про встановлення достатнім доказом суми за надання правової допомоги в суді, зафіксованої в договорі доручення чи послуг, за відсутності документа, який підтверджує факт виплати;

- ініціювати зміни, доповнення в наступні нормативні акти цивільного законодавства:

а) статтю 549 Цивільного кодексу України доповнити пунктом 4 наступного змісту: «нарахування неустойки повинно бути не більш шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано»;

б) статтю 42 Цивільного процесуального кодексу України доповнивши пунктом 6 наступного змісту: «Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання»;

- відновлення в Законі України «Про прокуратуру» глави загального нагляду прокуратури за рішеннями судів в цивільних справах;

- відновлення в Цивільному процесуальному кодексі України нагляду вищестоящого суду за рішеннями нижчестоящих по цивільним справам;

- відновлення наказу Міністра юстиції України від 05.06.1991 року № 20/5 про правила видачі, продовження та анулювання ліцензій на здійснення юридичної практики;

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_5 зазначив, що Президент України має бути Гарантом, Головнокомандувачем, Арбітром між законодавчою і виконавчою владою та народом з правом регулювання правовідносин, у разі виявлення прогалини в законодавстві, але не підміняти їх. На сьогоднішній день процес накопичення капіталу завершено, всім багатим і бідним необхідний справедливий усталений порядок, мир і якісний захист прав та законних інтересів. У ситуації, що склалася, позивач вважає, що єдиним вірним і необхідним виходом є закінчити період варварського накопичення капіталу. Винесення на громадські слухання проекту Конституції, розпуск Верховної Ради та призначення виборів до Верховної Ради України на основі Закону «Про вибори» від 27.10.1989 року № 8304-ХІ з забороною участі в них політичних партій та раніше обраних депутатів. Оскільки громадяни є самими багатозначущими інвесторами банків та Державного бюджету України, слід в порядку конституційного принципу рівності суб'єктів і збереження платіжеспроможності громадян ініціювати доповнення до норм чинного законодавства та запровадити Дисциплінарний кодекс державного службовця та поновити дію деяких раніше діючих норм.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав письмові пояснення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно із частиною 2 статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Враховуючи, що предметом позову, за яким позивач у якості відповідача визначив Президента України, є вимоги про зобов'язання Президента України вчинити

певні дії, позовна заява ОСОБА_5 є адміністративним позовом, який підлягає розгляду Вищим адміністративним судом України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень, передбачених частиною 1 статті 2, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та викладених у пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 рок № 19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень, в тому числі частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

У цій справі відповідачем є глава держави, прийняття яким актів та вчинення дій обумовлюються його конституційним статусом та визначеними в Основному Законі України повноваженнями.

Конституційний Суд України в своїх рішеннях, зокрема, від 10.04.2003 року № 7-рп/2003, від 07.04.2004 року № 9-рп/2004, від 02.10.2008 року № 19-рп/2008, від 08.10.2008 року №21-рп/2008, неодноразово наголошував, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що передбачені нормами Конституції України.

Статтею 106 Конституції України закріплено вичерпний перелік повноважень Президента України Президент України.

Зокрема, Президент України, згідно із пунктом 29 статті 106 Конституції України в законодавчому процесі підписує закони, прийняті Верховною Радою України.

Також, відповідно до частини 1 статті 93 Конституції України, Глава держави наділений правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України

Дії, які позивач просить суд зобов'язати Президента України вчинити, а саме зобов'язати Президента України розробити та подати до Верховної Ради України законопроекти, є діями, спрямованими на реалізацію повноважень щодо законодавчої діяльності, яка має низку стадій, а не на виконання владних управлінських функцій.

Згідно із статтею 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади. На цьому наголосив і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 24.06.1999 року № 6-рп/99.

Отже, законодавством не визначено права адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізовуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження).

Відтак, адміністративний суд за наслідками розгляду справи не може зобов'язувати Главу держави скористатись своїм правом, передбаченим статтями 93, 106 Конституції України.

Враховуючи те, що вищезазначені повноваження відповідача є дискреційними, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не є обгрунтованими, у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 18, 160, 161, 162, 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному частиною 6 статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.В. Єрьомін

О.В. Калашнікова

О.В. Кравцов

В.Ф. Мороз