Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.09.2014 року у справі №814/2704/13-а
Постанова ВАСУ від 29.01.2015 року у справі №814/2704/13-а
Постанова ВАСУ від 25.09.2014 року у справі №814/2704/13-а
Постанова ВАСУ від 29.01.2015 року у справі №814/2704/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Київ К/800/23175/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Гончар Л.Я.; Єрьоміна А.В., секретар судового засідання - Наумець О.В.;

за участю: позивача - ОСОБА_4; представників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бразвік» - Кушніренка О.Г. та Орла О.В.; представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Пласт» - Биструшкіна В.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Пласт», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бразвік», ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, за участю прокурора м. Миколаєва, про визнання дій протиправними та скасування рішень, що переглядається за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Пласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бразвік» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ТОВ «Вікна-Пласт» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (Інспекція) про визнання дій неправомірними, скасування приписів та постанов про накладення штрафів.

Зазначали, що Інспекцією встановлено виконання ТОВ «Вікна-Пласт» будівельних робіт з влаштування газозаправної станції на діючій АЗС без відповідного дозволу та застосовані санкції за такі порушення.

Також до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції звернулось ТОВ Фірма «Бразвік» (розробник проектної документації будівництва). У позові стверджували про незаконне застосування до них штрафу за передачу ТОВ «Вікна-Пласт» проектної документації, розробленої з порушенням вимог законодавства.

Одночасно, до Ленінського районного суду м. Миколаєва з окремим позовом до Інспекції звернулася ОСОБА_4 - головний інженер ТОВ Фірма «Бразвік», яку Інспекцією притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивачі зазначали, що будівництво газозаправної станції проведено у відповідності до зареєстрованої Інспекцією декларації про початок будівельних робіт, при цьому у проектній документації правильно визначено третю категорію складності будівництва (а не п'яту, як вважає Інспекція).

Посилаючись на викладені обставини, товариство «Вікна-Пласт» просило визнати неправомірними дії Інспекції щодо проведення перевірки, визнати протиправними та скасувати приписи Інспекції від 21 травня 2013 року № 115 та № 116, постанови Інспекції від 4 червня 2013 року № 101 та № 102.

ТОВ Фірма «Бразвік» у своєму позові просило визнати неправомірними дії Інспекції щодо проведення перевірки, визнати протиправним та скасувати припис Інспекції від 21 травня 2013 року № 117, а також постанову Інспекції від 4 червня 2013 року № 94.

ОСОБА_4 просила визнати протиправною і скасувати постанову Інспекції від 4 червня 2013 № 278 та припис від 21 травня 2013 року № 229.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2013 року позов ОСОБА_4 передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду, оскільки одна з вимог позову підсудна окружному адміністративному суду, а інша - місцевому загальному суду як адміністративному.

Ухвалами Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року справи за позовами ОСОБА_4, ТОВ «Вікна-Пласт» та ТОВ Фірма «Бразвік» об'єднані в одне провадження.

Постановою цього суду від 21 жовтня 2013 року позови задоволені.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині усіх задоволених вимог, окрім вимоги про скасування постанови Інспекції від 4 червня 2013 № 278 (щодо притягнення до адміністративної відповідальності). Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині таких вимог.

У касаційних скаргах ТОВ «Вікна-Пласт» та ТОВ Фірма «Бразвік», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати. При цьому, ТОВ Фірма «Бразвік» просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ТОВ «Вікна-Пласт» просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Вікна-Пласт».

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що Інспекцією проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Вікна-Пласт» вимог законодавства при здійсненні будівництва об'єкта «Встановлення автомобільного газозаправного пункту модульного типу «СЗГ-к-10» на діючій АЗС, за адресою: вул. Степова, 1/15, с. Зайчівське Жовтневого району Миколаївської області».

За наслідками перевірки складено акт від 21 травня 2013 року, у якому зафіксовано здійснення будівництва без належного дозволу.

Приписом Інспекції № 115 від 21 травня 2013 року ТОВ «Вікна-Пласт» зобов'язано зупинити підготовчі та будівельні роботи до оформлення належних документів.

Приписом Інспекції № 116 від 21 травня 2013 року ТОВ «Вікна-Пласт» зобов'язано отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

Постановою Інспекції від 4 червня 2013 року № 101 за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання до ТОВ «Вікна-Пласт» застосовано штраф, передбачений третім абзацом пункту 5 частини другої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон № 208/94-ВР) у розмірі 1 032 300 грн.

Постановою Інспекції від 4 червня 2013 року № 102 за наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт до ТОВ «Вікна-Пласт» застосовано штраф, передбачений четвертим абзацом пункту 4 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР, у розмірі 103 230 грн.

Приписом Інспекції від 21 травня 2013 року № 117 ТОВ Фірма «Бразвік» зобов'язано привести проектну документацію об'єкта будівництва у відповідність вимогам містобудівного законодавства та державних будівельних норм.

Постановою Інспекції від 4 червня 2013 року № 94 за передачу замовнику проектної документації, розробленої з порушенням вимог законодавства, до ТОВ Фірма «Бразвік» застосовано штраф, передбачений другим абзацом частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР, у розмірі 103 230 грн.

Приписом Інспекції від 21 травня 2013 року № 229 ОСОБА_4 зобов'язано вжити заходів щодо приведення проектної документації об'єкта будівництва у відповідність вимогам містобудівного законодавства та державних будівельних норм.

Постановою Інспекції від 4 червня 2013 № 278 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн, передбаченого частиною першою статті 961 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також судами встановлено, що будівництво газозаправної станції здійснено на підставі декларації про початок будівельних робіт, яка 24 жовтня 2012 року зареєстрована Інспекцією. У вказаній декларації та доданій проектній документації зазначено про здійснення нового будівництва ІІІ категорії складності.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією не доведено віднесення об'єкту будівництва до п'ятої категорії складності, а, відтак, і невідповідності проектної документації вимогам законодавства.

Скасувавши це рішення та відмовивши у задоволенні позовів, апеляційний суд виходив з того, що об'єкт будівництва відноситься до п'ятої категорії складності. При цьому рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про скасування постанови Інспекції від 4 червня 2013 № 278 апеляційним судом не переглядалось в силу положень частини другої статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що правильність рішення суду першої інстанції щодо постанови Інспекції від 4 червня 2013 № 278 не може бути предметом перегляду і в касаційному порядку.

В частині решти вимог, колегія суддів погоджується з апеляційним судом щодо віднесення спірного об'єкта будівництва до V категорії складності, проте вважає помилковими його висновки щодо законності постанов Інспекції № 101 та № 102.

Відповідно до статті 34 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Статтею 32 цього ж Закону передбачено, що усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки.

Сторонами не заперечується, що автозаправна станція є об'єктом підвищеної небезпеки та відноситься до V категорії складності будівництва.

За таких обставин, доводи сторін щодо визначення категорії складності зводяться до того, чи є влаштування газозаправної станції окремим будівництвом чи реконструкцією АЗС.

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» визначено, що реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Колегія суддів вважає, що АЗС та розміщений на її території газозаправний пункт не можна розглядати окремо з огляду на їх тотожне завдання (заправлення пальним); один і той же пункт управління та комунікацій; суттєве збільшення небезпеки у разі аварійної ситуації на АЗС; необхідність перегляду шляхів евакуації та механізмів уникнення аварійної ситуації у зв'язку з розміщенням газозаправного пункту.

З огляду на викладене, приписи Інспекції, якими позивачів зобов'язано привести проектну документацію об'єкта будівництва у відповідність вимогам містобудівного законодавства та державних будівельних норм, зупинити виконання будівельних робіт та отримати відповідний дозвіл - є законними.

Також обґрунтованим вбачається застосування до розробника проектної документації штрафу за заниження категорії складності об'єкта будівництва.

В той же час, притягнення до відповідальності за це ж порушення замовника будівництва є незаконним.

З аналізу Закону № 208/94-ВР вбачається, що законодавець розрізняє такі порушення як заниження категорії складності об'єкта будівництва та наведення недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт.

При цьому, суб'єктом відповідальності за перше з названих порушень може бути виключно проектна або експертна організація (частина перша статті 2 цього Закону).

З аналізу Закону № 208/94-ВР вбачається, що замовник може відповідати за заниження категорії складності об'єкта будівництва лише в тому разі, коли таке заниження відбулось внаслідок внесення завідомо неправдивих та недостовірних відомостей до декларації про початок будівельних робіт.

Оскільки Інспекція не стверджує про недостовірність відомостей декларації, заниження категорії складності об'єкта будівництва вбачається таким, що сталось внаслідок неправильного застосування містобудівного законодавства та будівельних норм. Тому притягнення замовника будівництва до відповідальності за це порушення є протиправним.

З викладеного вбачається, що постанова Інспекції № 102 правильно скасована судом першої інстанції.

Крім того, сторонами не заперечується, що Інспекцією погоджено виконання будівельних робіт шляхом реєстрації декларації про їх початок.

Колегія суддів зазначає, що порядок реєстрації декларації визначено Порядком виконання будівельних робіт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

Пунктом 10 наведеного Порядку передбачено, що Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.

Зі змісту пояснень Інспекції випливає, що неправильність визначення позивачем категорії складності будівництва випливає виключно з факту розміщення газозаправної станції на території АЗС.

Колегія суддів, погоджуючись з таким висновком, зазначає, що цей факт вбачається з самої назви поданої позивачем декларації - «Встановлення автомобільного газозаправного пункту на діючій АЗС».

Таким чином, пояснення Інспекції свідчать, що для виявлення невідповідності поданої декларації вимогам законодавства потреби проведення перевірки на місці не було. Інспекцією не стверджується про виконання ТОВ «Вікна Пласт» будь-яких інших робіт, аніж вказаних у декларації.

Це означає, що у цьому конкретному випадку накладення штрафу за виконання робіт, погодження на які надано Інспекцією шляхом реєстрації декларації, є таким, що суперечить принципу розумності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивачів щодо протиправності проведення перевірки. Зокрема, позивачі стверджують, що Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, яким керувалася Інспекція, поширюється виключно на перевірку об'єктів IV та V категорії складності.

Це твердження є помилковим, оскільки за правилами пункту 1 цього Порядку, він визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Таким чином, посилання у цьому пункті на об'єкти IV і V категорії складності стосується виключно ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікна-Пласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Бразвік» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року в частині задоволення вимог про: визнання неправомірними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області щодо проведення перевірки; визнання неправомірною та скасування постанови від 21 травня 2013 року № 117; визнання неправомірними та скасування приписів від 21 травня 2013 року № 115, № 116, № 117 та № 229, - скасувати. У цій частині вимог позову ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні. У решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Л.Я.Гончар

А.В.Єрьомін