Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2014 р. м.Київ К/800/619/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малоріченської сільської ради, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, третя особа: Відділ Держземагенства у м.Алушта Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Малоріченської сільської ради та Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, в якому просив скасувати рішення 50-ї сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради від 29 грудня 2012 року №50-8 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське)» в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110392100:04001:0423, та визнати протиправними дії Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК з проведення державної експертизи та утвердження висновку щодо проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське) в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення Малоріченської сільської ради та дії Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим порушують його права як власника земельної ділянки щодо володіння, користування та розпорядження, оскільки за цільовим призначенням земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК щодо проведення державної експертизи проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське) в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1., кадастровий номер 0110392100:04001:0423, що належить ОСОБА_2

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відділ Держземагенств у м.Алушта АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення 50-ї сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради від 29 грудня 2012 року №50-8 «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське)» в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки площею 0,045 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110392100:04001:0423, що належить ОСОБА_2; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, постановити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що затвердження висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25 грудня 2012 року №1170/15 проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки позивача здійснено Республіканським комітетом із земельних ресурсів на підставі закону та наданих повноважень, відповідно до визначених у державному акті обмежень та у відповідності до чинного законодавства України, тому підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29 грудня 2012 року рішенням 50-ї сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради м.Алушта №50-8 затверджено проект землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське).

З проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради встановлено, що до переліку земельних ділянок, які було включено до прибережної захисної смуги Чорного моря, увійшла земельна ділянка землекористувача ВАТ «Агропромстрой».

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 488973 ВАТ «Агропромстрой» належала земельна ділянка площею 0,0450 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110392100:04001:0423, цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування існуючого дитячого оздоровчого центру «Сатера»; акт містить відомості про обмеження (обтяження) використання земельної ділянки щодо її розміщення в водоохоронних зонах та прибережних смугах малих річок та водоймі (ст.ст.88, 89 Водного кодексу України).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 450 кв.м. (0,0450 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110392100:04001:0423.

Відповідно до проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське) земельні ділянки, які входять до меж водоохоронної зони (в тому числі прибережна захисна смуга Чорного моря) у власників, землекористувачів та орендарів не вилучаються, однак, в їх межах вводиться особливий режим їх використання, який обмежує або забороняє ті види діяльності, які не співпадають з межами встановлених зон.

Як встановлено ст.19 Конституцій України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно ст.51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Належна позивачу земельна ділянка за цільовим призначенням належить до категорії земель рекреаційного призначення та включена за затвердженим оскаржуваним рішенням сільської ради до прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с.Сонячногірське).

При цьому внесення земельної ділянки або її частини до прибережної захисної смуги не змінює її цільове призначення, а лише встановлює певні обмеження щодо її використання.

Згідно ч.4 ст.88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до ст.ст.60, 61 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності, за окремими проектами, що розробляються, узгоджуються та затверджуються відповідними органами, встановлюються прибережні захисні смуги з режимом обмеженої господарської діяльності.

Аналогічні положення закріплені і у ст.ст.88, 89 Водного кодексу України.

Таким чином, дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому.

За вказаними обставинами колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді