Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К-39693/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Білуги С.В.,

секретар судового засідання: Пінчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила з урахуванням уточнення позовних вимог поновити її на посаді соціального інспектора - спеціаліста І категорії управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, зобов'язати відповідача перевести її на посаду головного державного соціального інспектора відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 25 серпня 2004 року № 1098 (далі - постанова № 1098), стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про задоволення позову. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1098 посади головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора вводяться в штат управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій замість посади соціального інспектора в межах установленої чисельності та фонду оплати праці працівників і видатків на утримання цих управлінь. Тобто норми цієї постанови звільнення соціальних інспекторів не передбачають.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку, що процедура звільнення позивача із займаної посади була проведена відповідачами з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України, оскільки перевести позивача на іншу роботу не було можливості у зв'язку з відсутністю вакансій та профспілкововий комітет надав згоду на звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату працівників. При цьому суд виходив з того, що введення до штатного розпису однієї посади замість іншої посади (про що зазначалося в постанові №1098) означає скорочення однієї посади і введення замість неї іншої посади, та вважав встановленим, що позивач відмовилася від участі у конкурсі на зайняття вакантної посади і не претендувала на проходження стажування.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді соціального інспектора - спеціаліста І категорії управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області з 18 серпня 1993 року.

Постановою № 1098 затверджено Положення про головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора, а також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» від 21 серпня 2001 року № 1091, відповідно до яких посади головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора вводяться в штат управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій замість посади соціального інспектора в межах установленої чисельності та фонду оплати праці працівників і видатків на утримання цих управлінь.

На виконання постанови № 1098 розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації «Про введення посад головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора» від 10 листопада 2004 року № 422 були введені посади головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора в штат управлінь праці та соціального захисту райдержадміністрацій замість посади соціального інспектора в межах установленої чисельності та фонду оплати праці працівників і видатків цих управлінь.

Наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації «Про організацію виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 19.10.04 №401 «Про введення посад головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора» від 1 листопада 2004 року № 152 начальників управлінь праці та соціального захисту населення зобов'язано внести пропозиції щодо кандидатур для погодження на призначення з Міністерством праці та соціальної політики України на посаду головного державного соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення враховуючи рекомендації Міністерства праці та соціальної політики України від 20 жовтня 2004 року № 03-3/140784-016-4.

До Міністерства праці та соціальної політики України Головним управлінням праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації було направлено подання управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області із зазначенням двох кандидатур на посаду головного державного соціального інспектора: ОСОБА_1 - соціальний інспектор - спеціаліст І категорії, ОСОБА_2 - спеціаліста І категорії відділу соціальних допомог.

Міністерство праці та соціальної політики України листом від 20 жовтня 2004 року № 03-3/10784-016-4 погодило обидві кандидатури.

Розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації «Про внесення змін в структуру управління праці та соціального захисту населення» від 10 листопада 2004 року № 422 та наказом управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 12 листопада 2004 року № 69 посада соціального інспектора - спеціаліста І категорії ліквідована в структурі управління.

ОСОБА_1 15 листопада 2004 року попереджена про наступне звільнення із займаної посади.

Наказом начальника управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області «Про звільнення ОСОБА_1» від 17 січня 2005 року № 3 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією посади на виконання постанови № 1098 та розпорядження голови Конотопської районної державної адміністрації від 10 листопада 2004 року № 422.

Розпорядженням голови Конотопської районної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження від 10.11.2004 № 422 «Про внесення змін в структуру управління праці та соціального захисту населення» від 3 березня 2005 року № 57 та наказом начальника управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області «Про внесення змін до наказу №69 від 12.11.2004 року «Про внесення змін у структуру управління» від 3 березня 2005 року № 18 були внесені зміни, відповідно до яких посада соціального інспектора - спеціаліста І категорії скорочена в структурі управління та посада головного державного соціального інспектора введена в штат управління.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 Кодексу законів про працю України.

Частиною третьої цієї статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з положеннями частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначалось вище, постановою № 1098 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1091, відповідно до яких посади головного державного соціального інспектора та державного соціального інспектора вводяться в штат управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій замість посади соціального інспектора в межах установленої чисельності та фонду оплати праці працівників і видатків на утримання цих управлінь.

Встановлена законодавством можливість введення в штат державної установи (організації) замість існуючих посад нових посад, на яких працівники будуть виконувати інші функціональні обов'язки, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників, які займають існуючі посади.

Оскільки обставин, які б свідчили про скорочення чисельності або штату працівників на день звільнення позивача, не існувало, то це виключає можливість зміни формулювання підстави звільнення позивача з «у зв'язку з ліквідацією» на «у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників».

Згідно частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На думку колегії суддів, з огляду на те, що позивач підлягає поновленню на посаді в зв'язку з її незаконним звільненням, то наказ управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області від 17 січня 2005 року № 3 підлягає скасуванню.

За змістом положень частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями органу державної влади, його посадовими особами, зазначений орган може бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд з відповідним державним органом суд може притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішення питань про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди пов'язано з встановленням фактичних обставин справи щодо визначення строків такого вимушеного прогулу, під час якого позивач не працював, можливістю отримання позивачем допомоги по безробіттю, характеру та обсягу страждань тощо, а відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому справа у цій частині позовних вимог підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки в частині визначення законності та обґрунтованості підстав та порядку звільнення позивача з роботи обставини справи судами встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне ухвалення нового судового рішення у цій частині.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області «Про звільнення ОСОБА_1» від 17 січня 2005 року № 3.

Поновити ОСОБА_1 на посаді соціального інспектора - спеціаліста І категорії управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області з 17 січня 2005 року.

Справу в частині позовних вимог про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації Сумської області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 січня 2005 року до дня поновлення на роботі та моральної шкоди направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Білуга С.В.