Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ К/9991/6714/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі № 2-а-75/10/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Холдингової компанії «АвтоКрАЗ» у формі відкритого акціонерного товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2010. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.12.2009 року № 0000452200/3758.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення судами норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.11.2009 № 598/23-209/05808735, про порушення позивачем норм пункту 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: не утримано та не сплачено податок у розмірі 15% при виплаті доходів із джерелом їх походження з України - процентів за користування послугами товарного кредиту у загальній сумі 212669,66 грн. (25336,83 євро) у ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2008 року, І кварталі 2009 року по контракту від 01.06.2007 № 1062007-Ua, укладеному з фірмою АО «Адріан» (ADRIAN a.s.) Словацька Республіка, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання із податку на додану вартість у сумі 31900,45 грн.

За наслідками висновків вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 року № 0000452200/3758 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 95701,35 грн. (31900,45 грн. - основний платіж, 63800,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції), встановлені підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та нерезидентом «фірмою АО «Адріан» (ADRIAN a.s.), Словацька Республіка (продавець) укладено контракт від 01.06.2007 № 1062007-Ua щодо поставки товару (газові горілки) та надання послуг з відстрочення платежу на умовах товарного кредиту з оплатою процентів (а.с. 13-17).

На виконання вказаного контракту позивач перерахував фірмі АО «Адріан» (ADRIAN a.s.) проценти за користування послугами товарного кредиту у загальній сумі 212669,66 грн. (25336,83 євро) у ІІ, ІІІ, ІV кварталах 2008 року, І кварталі 2009 року, не утримавши при цьому податку із прибутку.

Відповідно до доданих до матеріалів справи копій довідок від 25.03.2008 та від 14.05.2009 про резиденцію платника податку (а.с. 40-43) Податкова інспекція м. Банська Бистріца підтверджує, що товариство АО «Адріан» (ADRIAN, a.s.) є резидентом Словацької Республіки згідно з Угодою, яка була укладена між Словацькою Республікою та Україною про уникнення подвійного оподаткування, та вступила в дію 22.11.1996.

Пунктом 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, згідно з підпунктом «а» пункту 13.1 ст. 13 цього Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 № 349-IV), слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності (пункт 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР).

Абзацом 1 пункту 16.13 ст. 16 Закону № 334/94-ВР встановлено, що відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Перерахування податків, згідно з абзацом другим пункту 16.13 ст. 16 цього Закону, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (пункт 18.1 ст.18 Закону № 334/94-ВР).

Між Урядом України і Урядом Словацької Республіки укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі -Конвенція), яка ратифікована Верховною Радою України12.07.1996 та набрала чинності для України 22.11.1996.

Відповідно до пункту 1 ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Пунктом 2 цієї статті встановлено, що, однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від валової суми процентів.

Вказані норми матеріального права свідчать про те, що проценти, сплачені позивачем за послуги товарного кредиту резиденту Словацької Республіки, оподатковуються в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки такс тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у статті 2 Закону № 334/94-ВР.

Висновки ж судів попередніх інстанцій, суперечать правильному змісту правового регулювання вказаних правових норм, а отже є помилковими.

Наведені норми Конвенції обмежують максимальний розмір ставки податку, яка має бути утримана позивачем при виплаті процентів нерезиденту - 10 %. Донарахування податковим органом суми податкових зобов`язань із суми виплачених процентів за ставкою 15 % не відповідає цим нормам.

Таким чином, позивач зобов`язаний був утримати при виплаті нерезиденту та сплатити до бюджету податок за ставкою 10 % від 212669,66 грн. - суми процентів, сплачених нерезиденту - фірмі АО «Адріан» (ADRIAN a.s.), Словацька Республіка, що складає суму 21266,97 грн.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 № 0000452200/3758 є правомірним в частині визначення Холдинговій компанії «АвтоКрАЗ» податкових зобов'язань у сумі 63800,90 грн., з яких 21266,97 грн. - основний платіж та 42533,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції (21266,97 грн. х2). В іншій частині це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як неправомірне.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити частково, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 01.12.2009 року № 0000452200/3758 у частині визначення податкового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 30100,44 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.