Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/55630/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),

Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі та матеріальної допомоги,

за касаційними скаргами територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА в Хмельницькій області), Державної казначейської служби України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з ТУ ДСА в Хмельницькій області заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі за період з червня по грудень 2005 року в сумі 53740, 13 грн та зобов'язання нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 1 липня 2005 року по день ухвалення судового рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ДСА України і зобов'язано Державну казначейську службу України провести видатки з державного бюджету, передбачені ДСА України на користь ОСОБА_3 53740, 13 грн заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах ТУ ДСА в Хмельницькій області та Державна казначейська служба України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційних скарг.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 20 серпня 2003 року працює на посаді судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України» (далі - постанова №514), якою зазначеним у постанові особам були підвищені посадові оклади. Ця постанова набрала чинності з 1 червня 2005 року. Лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №865 «Про оплату праці суддів» (далі - постанова №865), яка набрала чинності з 1 січня 2006 року. Тобто з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року посадовий оклад позивача не відповідав вимогам частини другої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2862-XII), внаслідок чого їй не донараховано заробітну плату та матеріальну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 % його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 % посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року №513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постановою №514 з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

Постановою №865 Кабінет Міністрів України затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

У початковій редакції постанови №865 пунктом 5 було передбачено, що вона набирає чинності з 1 січня 2006 року.

Проте ще до набрання нею чинності Кабінет Міністрів України постановою від 31 грудня 2005 року №1310 вніс зміни до постанови №865, зокрема пункт 5 якої виклав у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року №584, від 19 вересня 1996 року №856, від 5 березня 2002 року №220, від 25 листопада 2002 року №1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року №1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року №173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Вказаними указами Президента України суддям встановлювались надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи тощо, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України повністю або в частині оплати праці суддів втратили чинність з 1 січня 2006 року.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що Кабінет Міністрів України, діючи відповідно до статті 8 Закону №108/95-ВР, постановою №865 не просто підвищив посадові оклади, а визначив нові розміри та умови оплати праці суддів, у зв'язку з чим нові посадові оклади могли бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначеними указами Президента України в частині оплати праці суддів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року №21-527а15.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

На підставі статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, враховуючи, передбачений частиною 6 статті 94 КАС України, обов'язок суду касаційної інстанції щодо розподілу понесених сторонами судових витрат та правила частини 5 статті 94 КАС України, судовий збір за подання касаційної скарги, сплата якого відстрочена ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року, стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційні скарги територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

І.В.Штульман