Історія справи
Постанова ВАСУ від 21.05.2015 року у справі №2а-4647/10/1370
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" травня 2015 р. м. Київ К/800/40528/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі №2а-4647/10/1370 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_4, третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулась з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про зобов'язання виконати вимоги припису № 1/26-ш від 22.02.2010 року, а саме демонтувати прибудову до квартири АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 здійснює будівництво прибудови без дозволу Інспекції на виконання будівельних робіт, що є порушення ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій». Припис № 1/26-ш від 22.02.2010 р. про демонтаж прибудови відповідачем не виконано, незважаючи на те, що він є обов'язковим для виконання.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати вимоги припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 22 лютого 2010 року № 1-26/ш, а саме демонтувати прибудову до квартири АДРЕСА_1.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області проведено перевірку звернення Шевченківської районної адміністрації з приводу самовільної прибудови до квартири АДРЕСА_1, про що складено акт № №32-ш від 19.02.2010 р.
В ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_4 здійснює прибудову до квартири АДРЕСА_1 без погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації, чим порушено ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушення ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
За результатами перевірки складено протокол № 32-ш від 19.02.2010 р. про адміністративне правопорушення та припис №1/26-ш від 22.02.2010 р., яким зобов'язано відповідача в 30-ти денний термін демонтувати самовільно збудовану прибудову до квартири АДРЕСА_1.
23.02.2010 р. заступником начальника Інспекції ДАБК у Львівській області винесено постанову №1/35-ш про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст. 96 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 204,00 грн.
21.04.2010 року Інспекцією ДАБК у Львівській області проведено перевірку виконання вимог припису №1/26-ш від 22.02.2010 р., якою встановлено, що демонтаж самочинно збудованої прибудови не виконано, про що складено акт №62-ш.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пункту 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно яких припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.
Між тим, суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з положень частини 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно яких в разі невиконання вимог припису, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю може звертатися до суду із вимогами про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням, а не про зобов'язання виконати вимоги припису.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. № 687-XIV та Законом України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-ІІІ, який був діючий до 12.03.2011 р.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Відповідно до ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
Згідно з приписами частини 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.
У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Водночас, Інспекцією не надано доказів того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також доказів неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм. При цьому, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог Інспекції ДАБК про зобов'язання відповідача виконати припис про демонтаж прибудови до квартири, оскільки позивач при зверненні до суду діяв не у відповідності до повноважень та не у спосіб, визначений законом.
Поряд з цим, в основу свого рішення суд апеляційної інстанції поклав норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, який набрав чинності 12.03.2011 року, тоді як спірні відносини виникли у 2010 році, коли був діючий Закон України «Про планування і забудову територій».
Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував правові норми, які не були чинними на час виникнення спірних правовідносин, чим допустив порушення норм матеріального права.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.
В задоволенні позову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати вимоги припису № 1/26-ш від 22.02.2010 року, а саме демонтувати прибудову до квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: